Рішення № 96492366, 23.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3984/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для кореспонденції: АДРЕСА_2 ) до Львівської обласної державної адміністрації (79008 м. Львів вул. Винниченка 18) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Львівська ОДА), у якій просить:

1) визнати дії Львівської обласної державної адміністрації з ненадання повної інформації на запит ОСОБА_1 від 27.12.2020 на отримання публічної інформації протиправними;

2) зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію надати ОСОБА_1 повну інформацію на запит на отримання публічної інформації від 27.12.2020, а саме:

- відомості про особу (із зазначенням повного та скороченого найменування, ідентифікаційного коду, адреси, засобів зв`язку), яка є власником, балансоутримувачем культової споруди - Храму св. Миколая (дерев`яного), спорудженого у 1904 році, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та яка уповноважена володіти, користуватись, розпоряджатись зазначеним Храмом та приймати відповідні про це рішення;

- належним чином засвідчені копії правовстановлюючих, інших документів (договори, акти прийому-передачі, накази/розпорядження про передачу майна, тощо), які підтверджують право власності, право господарського відання, оперативного управління тощо відповідної уповноваженої особи на культову споруду - Храм св. Миколая (дерев`яного), спорудженого у 1904 році, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.12.2020 позивач звернувся до Львівської обласної державної адміністрації із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив, зокрема, надати відомості про особу, яка є власником, балансоутримувачем культової споруди - Храму св. Миколая (дерев`яного), спорудженого у 1904 році, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та яка уповноважена володіти, користуватись, розпоряджатись зазначеним ОСОБА_2 та приймати відповідні про це рішення; належним чином засвідчені копії правовстановлюючих, інших документів, які підтверджують право власності, право господарського відання, оперативного управління тощо відповідної уповноваженої особи на зазначену культову споруду. Вважає, що надана Львівською ОДА на зазначений запит відповідь не містить повної інформації по суті запитуваної ОСОБА_1 інформації, оскільки йому не надано інформацію про особу, яка здійснює управління Храмом як об`єктом права державної власності та документи, на підставі яких Храм св. Миколая передано в управління цій особі та які закріплюють її повноваження (акт приймання-передачі, укладеного охоронного договору на пам`ятку). Також, на думку позивача, відповідачем не надано документів, які підтверджують передання зазначеного храму в безоплатне користування громаді УКГЦ с. Сновичі, адже наявність самого лише розпорядження не свідчить про фактичне передання храму у безоплатне користування. Крім цього, звернув увагу, що відповідачем порушено встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» строк розгляду запиту від 27.12.2020, оскільки відповідь Львівської ОДА, надіслану засобами поштового зв`язку, позивачем отримано лише 25.01.2021, а електронний проект такої відповіді отримано 20.01.2021. Просив позов задовольнити.

Ухвалою від 24.03.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23819 від 08.04.2021), у якому проти позову заперечив. Щодо строку розгляду запиту на публічну інформацію від 27.12.2020 вважає, що Львівською ОДА не порушено такий строк, оскільки запит ОСОБА_1 згідно з витягом із сайту «Укрпошта» про відстеження пересилання поштових відправлень (ШКІ 7903300007665) одержано відповідачем 30.12.2020 та відповідь надано 04.01.2021, що підтверджується QR-кодом на відповіді за вих. № 5/31-11229/0/2-21/6-23. Таку відповідь надіслано позивачу простим листом того ж дня - 04.01.2021, про що свідчить реєстр на відправку кореспонденції через 8 відділення зв`язку. Щодо неналежного розгляду запиту від 27.12.2020 зазначив, що Львівською ОДА надано заявнику всю наявну інформацію. Вказав, що відомості щодо виконання розпорядження Представника Президента України у Львівській області № 219 від 22.03.1993, а також інші документи або інформація, відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, щодо власника культової будівлі в обласній державній адміністрації або які знаходяться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, у відповідача відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача також подав до суду заяву про детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) (вх. № 28443 від 22.04.2021), у якій просить при розгляді адміністративної справи № 380/3984/21 вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи, та при задоволенні позову стягнути такі з відповідача. В обґрунтування зазначив, що в ході надання правової допомоги у зв`язку з розглядом цієї справи представником позивача надано послуги та виконано роботи на суму 4000,00 грн, на підтвердження чого додав копії договору про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021, додаткової угоди № 01 від 02.03.2021 та акта прийняття-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021. Вказав, що позивачем повністю сплачена сума витрат на правову допомогу, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера.

Відповідач надіслав на електронну адресу суду заперечення на заяву про детальний опис виконаних робіт (вх. № 5135ел від 22.04.2021), у якій проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечив. Вважає заявлений до відшкодування розмір витрат неспівмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, оскільки справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін як справу незначної складності, заявлені позивачем вимоги носять виключно немайновий характер, а подані представником позивача процесуальні документи не потребували значної юридичної та технічної роботи щодо їх підготовки. Звернув також увагу на допущену в договорі про надання правової допомоги від 02.03.2021 та акті прийняття-передачі зданих робіт від 21.04.2021 помилку кількості затрачених представником позивача годин на аналіз відзиву на позовну заяву та доданих до відзиву документів. Просив відмовити у задоволенні заяви щодо розподілу судових витрат.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 27.12.2020 звернувся із запитом до Львівської обласної державної адміністрації, у якому просив надати йому таку інформацію:

1) відомості про особу (із зазначенням повного та скороченого найменування, ідентифікаційного коду, адреси, засобів зв`язку), яка є власником, балансоутримувачем культової споруди - Храму св. Миколая (дерев`яного), спорудженого у 1904 році, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та яка уповноважена володіти, користуватись, розпоряджатись зазначеним Храмом та приймати відповідні про це рішення;

2) належним чином засвідчені копії правовстановлюючих, інших документів (договори, акти прийому-передачі, накази/розпорядження про передачу майна, тощо), які підтверджують право власності, право господарського відання, оперативного управління тощо відповідної уповноваженої особи на культову споруду - Храм св. Миколая (дерев`яного), спорудженого у 1904 році, який розташований за адресою: вул. Світанок 8 (вул. Світанок 8А) у с. Сновичі Золочівського району Львівської області;

3) відомості та належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують правовий статус культової споруди - Храму св. Миколая (дерев`яного), спорудженого у 1904 році, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , у тому числі форму власності на зазначений Храм, належність останнього до пам`яток архітектури відповідного значення тощо.

У випадку виявлення під час розгляду по суті та вирішення клопотань, викладених у зверненні, що такі не належать до компетенції адресата цього запиту, просив скерувати їх за належністю та повідомити про це заявника у встановленому порядку.

Про результати зазначеного запиту заявник просив поінформувати його, а запитувану інформацію та документи просив надіслати йому використанням таких засобів зв`язку: АДРЕСА_2 , e-mail: < ІНФОРМАЦІЯ_1 > (а.с. 5).

Запит на отримання публічної інформації від 27.12.2020 ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Львівської ОДА (kancel@loda.gov.ya та zvern@loda.gov.ua) 27.12.2020 о 23:26 год. засобами електронного зв`язку, що підтверджується долученим до матеріалів справи знімком екрану (а.с. 8, 9), та 28.12.2020 засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією фіскального чека АТ «Укрпошта» № ПН 215600426655 від 28.12.2020 (а.с. 6).

Вказаний запит надійшов на адресу Львівської ОДА 30.12.2020, підтвердження чого є роздруківка із сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення ШКІ 7903300007665 (а.с. 7) та відповідною відміткою на штампі вхідної кореспонденції Львівської ОДА за № С-739/ЗПІ від 30.12.2020 (а.с. 32).

Відомості про одержання Львівською ОДА запиту ОСОБА_1 від 27.12.2020 електронною поштою у матеріалах справи відсутні.

Львівська обласна державна адміністрація надала відповідь на запит позивача (вих. № 5/31-11229/0/2-21/6-23 від 04.01.2021), якою повідомила ОСОБА_1 про те, що культова споруда церква Святого Миколая у селі Сновичі Золочівського району Львівської області перебуває у державній власності. Також поінформовано, що розпорядженням Представника Президента України у Львівській області № 219 від 22.03.1993 вказану культову споруду передано у безоплатне користування громаді УКГЦ села Сновичі Золочівського району (копія розпорядження додається) та повідомлено, що наказом Міністерства культури і туризму України № 285/0/16-08 від 07.11.2008 згадану культову споруду занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення (копія наказу додається) (а.с. 15; 34-39).

Позивач вважає, що Львівською обласною державною адміністрацією надано неповну відповідь на поданий ним запит від 27.12.2020, а також порушено строки його розгляду, відтак він звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ, зокрема, до інформації про володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону № 2939-VI).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.ч. 2-4 ст. 20 Закону № 2939-VI).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч. 3 ст. 22 Закону № 2939-VI).

Частиною 1 ст. 23 Закону № 2939-VI визначено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації, несвоєчасне надання інформації (п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 23 Закону № 2939-VI).

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у довідці ВАС України від 01.06.2013 про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», за визначенням «публічна інформація» можна виокремити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб`єктом владних повноважень не під час виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб`єктом владних повноважень.

У разі відсутності перелічених ознак в інформації така інформація не належить до публічної.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що скерований ОСОБА_1 запит на отримання публічної інформації від 27.12.2020 стосувався інформації, яка за своїм характером є публічною, що також не заперечується відповідачем. Відтак спірні правовідносини регулюються зазначеними вище нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Щодо повноти надання Львівською обласною державною адміністрацією запитуваної ОСОБА_1 у запиті від 27.12.2020 інформації суд зазначає таке.

Із відповіді Львівської ОДА судом встановлено, що культова споруда - церква Святого Миколая у селі Сновичі Золочівського району Львівської області, перебуває у державній власності.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» № 185-V від 21.09.2006 (далі - Закон № 185-V) визначено, що управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 185-V об`єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об`єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій; державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг; державне майно, передане та/або створене (збудоване) на підставі договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (у тому числі концесійного договору); державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду; державне майно, надане суб`єкту господарювання на праві господарського відання відповідно до законодавства.

Суб`єктами управління об`єктами державної власності згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 185-V є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами.

З наведених законодавчих положень слідує, що повноваженнями на здійснення управління об`єктами державної власності від імені та в інтересах держави наділені, серед інших, органи виконавчої влади. Таким чином, уповноважений на управління певним об`єктом державної власності орган набуває щодо такого об`єкта всіх правомочностей власника, що включає в себе володіння, користування та розпорядження.

Із надісланого ОСОБА_1 запиту від 27.12.2020 слідує, що останній просив, зокрема, надати йому відомості про особу, яка є власником, балансоутримувачем культової споруди - Храму св. Миколая (дерев`яного), спорудженого у 1904 році, який розташований за адресою: вул. Світанок 8 (вул. Світанок 8А) у с. Сновичі Золочівського району Львівської області, та яка уповноважена володіти, користуватись, розпоряджатись зазначеним Храмом та приймати відповідні про це рішення.

У наданій відповіді від 04.01.2021 Львівська обласна державна адміністрація обмежилася лише загальним твердженням про те, що культова споруда церква Святого Миколая у селі Сновичі Золочівського району Львівської області перебуває у державній власності, не вказавши при цьому, хто є суб`єктом управління зазначеним об`єктом державної власності, балансоутримувачем та якими правомочностями наділені такі суб`єкти. Вказане свідчить про надання відповідачем неповної інформації в цій частині запитуваної позивачем інформації.

Відповідачем також було поінформовано заявника про те, що розпорядженням Представника Президента України у Львівській області № 219 від 22.03.1993 вказану культову споруду передано у безоплатне користування громаді УКГЦ села Сновичі Золочівського району. До відповіді долучено копію зазначеного розпорядження.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» № 987-XII від 23.04.1991 (далі - Закон № 987-XII) релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Договори про надання в користування релігійним організаціям культових та інших будівель і майна можуть бути розірвані або припинені в порядку і на підставах, передбачених цивільним законодавством України (ч. 8 ст. 17 Закону № 987-XII).

Зі змісту наведених норм слідує, що факт передання культових будівель і споруд у безоплатне користування релігійних організацій обумовлюється укладенням відповідного договору. З долученого до матеріалів справи розпорядження Представника Президента України «Про реєстрацію статутів релігійних громад і передачу культових будівель» № 219 від 22.03.1993 слідує, що пп. 3.1 п. 3 розпорядження лише доручено Золочівській районній державній адміністрації, враховуючи висновок райдержадміністрації № 97 від 03.03.1993, передати в безоплатне користування УГКЦ церкву св. Миколая в с. Сновичі.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що Львівською ОДА у відповідь на запит ОСОБА_1 не надано відомостей про суб`єкта, який здійснює управління храмом як об`єктом права державної власності та жодних документів, на підставі яких Храм св. Миколая в с. Сновичі Золочівського району передано в управління такому суб`єкту та які закріплюють його повноваження.

Суд також погоджується із твердженням позивача про те, що відповідачем не надано також документів, які підтверджують факт передачі зазначеного храму в безоплатне користування громаді УГКЦ с. Сновичі Золочівського району Львівської області.

Повнота надання Львівською ОДА інформації на пункт третій запитуваної ОСОБА_1 інформації позивачем не оспорюється.

Щодо твердження відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про те, що інші документи або інформація, відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформації, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, щодо власника культової будівлі в обласній державній адміністрації або які знаходяться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, у відповідача відсутні суд зазначає таке.

Надання Львівською ОДА відповіді на запит позивача на інформацію підтверджує статус відповідача як розпорядника публічної інформації. У разі невизнання запитуваної інформації як публічної, Львівська ОДА мала можливість, ураховуючи положення статті 22 Закону України № 2939-VI, відмовити у наданні такої інформації. А в разі неволодіння інформацією, але відаючи, до повноважень якого саме органу належить надання такої публічної інформації, відповідач повинен був направити запит належному розпоряднику. Проте такі повноваження відповідачем не були реалізовані.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.09.2019 у справі № 522/15736/17, яку суд в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховує при вирішенні спірних правовідносин.

Щодо дотримання відповідачем строків надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 27.12.2020 суд зазначає таке.

Судом встановлено, що запит на отримання публічної інформації від 27.12.2020 ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Львівської ОДА (kancel@loda.gov.ya та zvern@loda.gov.ua) 27.12.2020 о 23:26 год. засобами електронного зв`язку та 28.12.2020 засобами поштового зв`язку.

Зазначений запит був зареєстрований у Львівській ОДА 30.12.2020 за № С-739/ЗПІ від 30.12.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

За результатами розгляду запиту позивача на отримання публічної інформації від 21.12.2020 відповідачем складено відповідь за вих. № 5/31-11229/0/2-21/6-23 від 04.01.2021.

Таким чином, запит позивача на отримання публічної інформації від 27.12.2020 розглянуто відповідачем у строки, визначені Законом України «Про отримання публічної інформації» протягом двох робочих днів з моменту отримання запиту.

Позивач стверджує, що відповідь Львівської ОДА № 5/31-11229/0/2-21/6-23 від 04.01.2021 ним отримано засобами поштового зв`язку лише 25.01.2021 та електронний проект такої відповіді отримано ним 20.01.2021. Тобто, на думку ОСОБА_1 , мало місце порушення відповідачем у справі встановлених строків надання відповіді на запит на отримання публічної інформації.

Заперечуючи такі доводи позивача, відповідач долучив до відзиву на позовну заяву копію реєстру на відправку кореспонденції через 8 відділення зв`язку від 04.01.2021, відтак стверджує, що відповідь на запит надіслано ОСОБА_1 в день її надання - 04.01.2021.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181 (далі - Правила), ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи). Ці Правила є нормативно-правовим актом, обов`язковим для виконання всіма установами.

Пунктом першим глави 3 розділу ІІІ Правил визначено, що службовий документ, отриманий установою або створений нею, у тому числі для внутрішнього користування, вважається внесеним до документаційного фонду установи з моменту його реєстрації.

У разі застосування автоматизованої системи реєстрації документів може використовуватися штрих-код. Для вихідних документів штрих-код включає реєстраційний індекс і дату документа та розташовується у межах, зазначених у ДСТУ 4163-2003 для реквізитів бланка, а саме: з кутовим розташуванням реквізитів - 73 мм від початку першого реквізиту, з поздовжнім - 77 мм (пункт 6 глави 3 розділу ІІІ Правил).

Вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв`язку, електрозв`язку, а також доставляються кур`єрською, фельд`єгерською службами. Опрацювання документів для відправлення поштовим зв`язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (із змінами) (п. 1 глави 7 розділу ІІІ Правил).

Згідно з п. 3 глави 7 розділу ІІІ Правил вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до визначення, наведеного у п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила № 270), згруповані поштові відправлення, поштові перекази - внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п`ять і більше, що одночасно подаються для пересилання одним відправником.

Пунктами 66-68 Правил № 270 визначено, що у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку.

Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності).

Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

З огляду на вищевказані норми суд зазначає, що долучена до матеріалів справи копія реєстру на відправку кореспонденції через 8 відділення зв`язку від 04.01.2021 не є належним доказом відправлення ОСОБА_1 відповіді на запит на публічну інформацію, оскільки відповідачем не долучено розрахункового документа, який би свідчив про прийняття згрупованих поштових відправлень для пересилання.

При цьому, у запиті на отримання публічної інформації від 27.12.2020 позивач просив надати відповідь на запит на поштову адресу позивача, а також на електронну адресу.

Однак відповідачем не надано доказів направлення зазначеної відповіді відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на електронну адресу ОСОБА_1 , а долучена позивачем до матеріалів справи відповідь Львівської ОДА, отримана останнім 20.01.2021 засобами електронного зв`язку, не містить обов`язкових реквізитів документа, зокрема вихідного номеру та дати його створення. Вказане в сукупності свідчить про факт бездіяльності Львівської ОДА щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 27.12.2020 на отримання публічної інформації в передбачений законодавством строк.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 805/2982/17-а.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено порядок надання відповіді на інформаційний запит позивача, а саме: надано неповну інформацію на запит ОСОБА_1 від 27.12.2020 та запитувана інформація була надана з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З огляду на вищевикладене суд вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності Львівської ОДА щодо неналежного розгляду запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 27.12.2020 в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов`язання відповідача у визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку та строки повторно розглянути запит на отримання публічної інформації позивача від 27.12.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Докази, подані позивачем, переконують у безпідставності позовних вимог.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу адвокатом Бобаничем Ігорем Богдановичем на підставі договору про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021 (далі - договір) та ордеру серії ВС № 1065785 від 19.03.2021.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 договору у випадку оплатності цього договору замовник оплачує послуги (гонорар) виконавця, що були надані відповідно до умов договору у розмірі, визначеному окремою додатковою угодою до договору.

Пунктом першим додаткової угоди № 01 до договору про правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021 (далі - додаткова угода) визначено, що цією додатковою угодою визначено порядок оплати послуг з надання правової допомоги (гонорару) виконавця за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021, що включає в себе:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правовик питань щодо способів захисту порушених прав замовника, що полягає у ненаданні Львівською обласною державною адміністрацією повної інформації на запит про надання публічної інформації;

2) правовий аналіз відповіді на запит про надання публічної інформації, підготовка та подання до Львівського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною га зобов`язання вчинити певні дії, підготовка та подання до суду заяв по суті справи та заяв клопотань з процесуальних питань, ознайомлення з матеріалами справи, тощо, перелік яких не є вичерпним, на стадії розгляду справи в суді першої інстанції;

3) представництво інтересів замовника у судових засіданнях у Львівському окружному адміністративному суді при розгляді справи.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди вартість надання послуг, передбачених цією додатковою угодою (розмір гонорару виконавця) на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, включає в себе:

1) вартість послуг передбачених пп. 1.1 додаткової угоди, яка є фіксованою та становить 1000,00 грн за весь обсяг консультування та роз`яснень правових питань, що буде необхідним та достатнім для замовника щодо способів захисту його порушених прав;

2) вартість послуг, передбачених пп. 1.2 додаткової угоди (перелік яких не є вичерпним) є фіксованою та становить 3000,00 грн за весь обсяг послуг, що буде необхідним та достатнім для належного виконання договору про надання правової допомоги;

3) вартість послуг, передбачених пп. 1.3 додаткової угоди щодо представництва інтересів замовника в судових засіданнях при розгляді справи, становить 1000,00 грн за участь виконавця (представництво замовника) в одному судовому осіданні, незалежно від часу тривалості судовою засідання та включає в собі час підготовки виконавця до участі в судовому засіданні.

Оплату наданих послуг замовник здійснює шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою. Оплата послуг, передбачених додатковою угодою, здійснюється замовником на підставі складеного сторонами акта приймання-передачі наданих послу у строк, встановлений в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 3 додаткової угоди).

Згідно з актом прийняття-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021 від 21.04.2021 (далі - акт прийняття-передачі) адвокат ОСОБА_3 (далі - виконавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 (далі - замовник) з іншої сторони склали цей акт прийняття-передачі наданих послуг про таке.

Виконавець з 02.03.2021 по 21.04.2021 надав замовнику юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021 та додаткової угоди № 1 від 02.03.2021, а замовник прийняв надані послуги, а саме:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань. Роз`яснення способів захисту порушених прав замовника, що полягає у безпідставному ненаданні повної інформації на запит про надання публічної інформації - 3 год.;

2) правовий аналіз відповіді на запит про надання публічної інформації, підготовка та подання до Львівського окружною адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підготовка та подання до суду заяв по суті справи та заяв, клопотань з процесуальних питань, ознайомлення з матеріалами справи, тощо, перелік яких не є вичерпним, на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, а саме:

- правовий аналіз відповіді на запит про надання публічної інформації та доданих документів - 1 год.;

- підготовка позовної заяви про визнання бездіяльності Львівської обласної державної адміністрації протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - 6 год:

- виготовлення копії позовної заяви та виготовлення копій додатків до позовної заяви для відповідача - 1 год.;

- подання позовної заяви до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду - 1 год.;

- аналіз відзиву відповідача на позовну заяву та доданих до відзиву документів - 2 год.;

- підготовка заяви про детальний опис виконаних робіт з (наданих послуг) з додатками - 1 год.

Загальний час, витрачений виконавцем на надання правової допомоги (послуг), визначених п. 1.1 та 1.2 цього акта становить 15 год.

Згідно з п. 2 акта прийняття-передачі вартість наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021 та додаткової угоди № 1 від 02.03.2021, вказаних в пп. 1.1 цього акта, становить 1000,00 грн. Вартість наданих послуг, вказаних в пп. 1.2. цього акта, становить 3000,00 грн.

Строк оплати отриманих виконавцем послуг становить 5 днів з дня набрання законної сили рішенням за результатом розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Згідно з п. 3 акта прийняття-передачі жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг замовник до виконавця не має.

Судом також враховано наявність помилки в кількості затрачених представником позивача годин на аналіз відзиву на позовну заяву та доданих до відзиву документів, на що звернув увагу відповідач у своїх запереченнях, однак суд вважає, що така технічною помилкою та з огляду на загальну кількість затраченого часу становить дві години.

На підтвердження здійснення позивачем оплати витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копію квитанції до прибуткового касового ордера № 01 від 21.04.2021, відповідно до якого адвокатом Бобаничем І.Б. прийнято від ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 03/03/21 від 02.03.2021, додаткової угоди № 01 від 02.03.2021 до договору та акта прийняття-передачі наданих послуг від 21.04.2021 4000,00 грн.

При вирішенні питання співмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката, заявлених до відшкодування, суд зазначає, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання заявником вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Вказаний висновок Верховного Суду в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується судом при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути з відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України та з огляду на заперечення відповідача.

Оцінюючи характер наданих адвокатом Бобаничем І.Б. правової допомоги відповідно до поданих документів суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, підготовка професійним адвокатом позовної заяви не потребує значного обсягу часу, при цьому такі послуги як виготовлення копії позовної заяви та додатків до позовної заяви для відповідача і подання позовної заяви до канцелярії Львівського окружного адміністративного суду взагалі не можна вважати витратами на правничу допомогу.

Щодо такого виду наданих послуг як надання консультацій та вивчення документів суд зазначає, що такі включаються до витрат, пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останніми. Представником позивача також не обґрунтовано необхідності надання такої послуги як аналіз відзиву відповідача на позовну заяву та доданих до відзиву документів, оскільки відповідь на відзив на позовну заяву в матеріалах справи відсутня та заявами по суті цієї справи згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України є позов та відзив.

З огляду на викладене суд вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 4000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Львівської ОДА становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), із реальним часом, витраченим адвокатом, та із обсягом наданих послуг (виконаних робіт).

Ураховуючи, що вказана справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справа незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики Верховного Суду з цієї категорії спору, суд дійшов висновку, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача також належить стягнути судовий збір, сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Львівської обласної державної адміністрації (79008 м. Львів вул. Винниченка 18; код за ЄДРПОУ 00022562) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 27.12.2020 в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

3. Зобов`язати Львівську обласну державну адміністрацію (79008 м. Львів вул. Винниченка 18; код за ЄДРПОУ 00022562) у визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації» порядку та строки повторно розглянути запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 27.12.2020.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації (79008 м. Львів вул. Винниченка 18; код за ЄДРПОУ 00022562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної державної адміністрації (79008 м. Львів вул. Винниченка 18; код за ЄДРПОУ 00022562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Cуддя Р.П. Качур