Рішення № 96492359, 23.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1316/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного закону (військова частина 2382), Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного загону (в/ч 2382), Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону (в/ч 2382) та Адміністрації державної прикордонної служби України щодо не припинення (не розірвання) контракту, укладеного 10 травня 2018 року з ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу на підставі пп. "ґ" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” згідно з поданим рапортом від 13.10.2020;

- зобов`язати Краматорський прикордонний загін (в/ч 2382) та Адміністрацію державної прикордонної служби України прийняти рішення, яким достроково припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у Краматорському прикордонному загоні (в/ч 2382) з ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.05.2018 між позивачем та Державною прикордонною службою України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу. Позивач зазначає, що 10.05.2018 його було зараховано до списків особового складу Краматорського прикордонного загону (військова частина 2382) та на даний час він проходить службу у Краматорському прикордонному загоні (військова частина 2382) на посаді керівника відділу внутрішньої та власної безпеки. Через сімейні обставини, а саме виховання позивачем малолітньої дитини без участі матері, ним подано рапорт про звільнення з військової служби в запас на підставі підпункту «ґ» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Службовою запискою від 19.11.2020 позивача повідомлено про відсутність підстав для звільнення його з військової служби. На переконання позивача, відповідачі допустили протиправну бездіяльність.

Позивач, з урахуванням викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач Краматорський прикордонний загін (військова частина 2382) подав до суду заяву, в якій покликається на те, що позивач не звертався до них з рапортом про припинення (розірвання) контракту від 10.05.2018, відповідно ними жодних рішень щодо не припинення (не розірвання) контракту від 10.05.2018 не приймалось. Крім того наголошує, що відповідно до кадрового обліку Краматорського прикордонного загону (військової частини 2382) ОСОБА_1 військову службу у Краматорському прикордонному загоні не проходив та на даний час не проходить, на підтвердження чого подав довідку начальника відділу кадрів Краматорського прикордонного загону від 17 лютого 2021 року за № 12/121. Тобто, ОСОБА_1 не був і не являється військовослужбовцем (працівником) Краматорського прикордонного загону, не перебував і не перебуває у правових відносинах з проходження військової служби (у трудових відносинах) з Краматорським прикордонним загоном. З наведених обставини вважає, що не є належним відповідачем у справі.

Відповідач Адміністрація Державної прикордонної служби України позов не визнає. У відзиві на позовну заяву зазначає, що підставою для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач вважає рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10.07.2020 у справі № 2/448/458/20, в якому визначено місце проживання дитини, залишено її для подальшого виховання та утримання із позивачем. Разом з тим, рапорт та додані до нього документи не містили підтвердження того факту, що позивач виховує дитину без матері. З огляду на це, підстави до звільнення позивача із військової служби відсутні. Тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 08.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

10.05.2018 позивачем з Державною прикордонною службою України укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу на строк 5 років з 21.06.2018 по 20.06.2023.

13.05.2020 позивача призначено по Головному відділу внутрішньої та власної безпеки «Схід» Державної прикордонної служби України начальником відділу внутрішньої та власної безпеки по Краматорському прикордонному загону, що підтверджується витягом з наказу голови Державної прикордонної служби України від 13.05.2020 № 442-ОС «Про особовий склад».

18.06.2020 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Схід» Державної прикордонної служби України з 06.06.2020, що підтверджується витягом з наказу голови Державної прикордонної служби України від 18.06.2020 № 560-ОС «Про особовий склад».

15.07.2020 позивач звернувся до начальника Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Схід» Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_2 із рапортом про звільнення його із військової служби.

У зв`язку із неотриманням відповіді за рапортом, адвокат позивача звернувся до голови Державної прикордонної служби України із адвокатським запитом від 28.09.2020 про прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби через сімейні обставини відповідно до рапорту позивача від 15.07.2020.

07.10.2020 заступник голови Державної прикордонної служби України Сергій Сердюк у відповідь на адвокатський запит запропонував позивачу звернутися встановленим порядком письмовим рапортом з наданням копії рішення суду, яке набрало законної сили, до посадової особи уповноваженої приймати рішення про його звільнення з військової служби, адже до рапорту позивача від 15.07.2020 не було приєднано рішення суду, яке набрало законної сили.

13.10.2020 позивач повторно звернувся до начальника Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Схід» Державної прикордонної служби України полковника ОСОБА_2 із рапортом про звільнення його із військової служби.

Службовою запискою від 19.11.2020 позивача повідомлено, що подані ним документи не дають підстав для звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «ґ» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Змістом спірних правовідносин є відмова відповідача припинити (розірвати) контракт з позивачем про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на підставі підпункту «ґ» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, з наступними змінами і доповненнями.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про Державну прикордонну службу» від 03.04.2003 № 661-IV цей Закон відповідно до Конституції України визначає правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження.

Частиною 1 статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу» визначено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до підп. «ґ» п.2 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII, з наступними змінами та доповненнями, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Як вбачається з Указу Президента України № 303 від 17.03.2004 року «Про часткову мобілізацію» в Україні діє особливий період.

Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до п.34 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення) за бажанням військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "ж", "к" пункту 1, а в особливий період (крім строку проведення мобілізації та дії воєнного стану) - за наявності підстав, передбачених підпунктами "а", "б", "в", "ґ", "й" та "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (пп.2 п.35 Положення №1153/2008).

Як вбачається з п. 279 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 12.06.2013 року затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з вищезгаданим переліком військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері).

Крім того, абз.2 п.3 контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу, укладеного 10.05.2018 року, контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Згідно з п.292 Положення № 1115/2009 наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою. Перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання такого наказу.

Як вбачається з вищенаведених норм, контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України припиняється (розривається) за наявності підстав передбачених підп. «ґ» п.2 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII.

В матеріалах справи наявні:

- копія повної виписки із свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідного до якої батько – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- рішення Мостиського районного суду Львівської області від 10.07.2020 у справі № 448/717/20, відповідно до якого, суд вирішив визначити місце проживання малолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишити її для подальшого виховання і утримання разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23.04.2021 № 1214, відповідно до якої донька позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з її батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

- акти обстеження від 26.10.2020 та від 16.02.2021 (які хоч і не розглядалися під час дослідження рапорту позивача, однак містять інформацію щодо обставин справи), згідно яких ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 добросовісно здійснює свої батьківські обов`язки щодо дочки ОСОБА_6 , відповідально та сумлінно виховує її, житлові умови комфортні та охайні, забезпечує належні умови для виховання та розвитку дитини, дбає про інтереси дитини. ОСОБА_1 виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює самостійно. Матір ОСОБА_7 за вказаною адресою не проживає та у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 участі не бере.

Зазначені докази у свої сукупності вказують на наявність підстав для припинення (розірвання) контракту на підставі підп. «ґ» п.2 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII та відповідно спростовують висновок відповідача, що такі документи не містять підтвердження того факту, що позивач виховує дитину без матері, відтак відсутні підстави для припинення (розірвання) контракту через сімейні обставини.

Відтак, бездіяльність відповідачів щодо не розірвання контракту є протиправною. Як наслідок підлягає до задоволення і похідна вимога про спонукання до вчинення дій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку те, що позов підлягає до задоволення.

Приписами частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн згідно квитанції № 0.0.1997948530.1 від 30.01.2021, такі судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Краматорського прикордонного закону (військова частина 2382) в сумі 454,00 грн та Адміністрації Державної прикордонної служби України в сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Краматорського прикордонного закону (військова частина 2382), Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Краматорського прикордонного загону (Військова частина 2382) та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не припинення (не розірвання) контракту, укладеного 10 травня 2018 року з ОСОБА_1 про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах офіцерського складу на підставі підпункту «ґ» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно поданого рапорту від 13 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Краматорський прикордонний загін (Військова частина 2382) та Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення, яким достроково припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, зокрема у Краматорському прикордонному загоні (Військова частина 2382) з ОСОБА_1 .

Стягнути з Краматорського прикордонного закону (військова частина 2382) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач 1: Краматорський прикордонний загін (Військова частина 2382) (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 16, код ЄДРПОУ 14321883).

Відповідач 2: Адміністрація Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26, код ЄДРПОУ 00034039).

Суддя Сидор Н.Т.