Рішення № 96491887, 19.04.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ №320/1650/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Короташ О.Б.,

за участю:

представника позивача - Круглова С.С.,

представника відповідача - Станіславської І.В.,

представників третьої особи - Школьнікова Г.І. та Пальнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Реформа", про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 24.12.2020 №14-3-VIII "Про встановлення відкоригованих тарифів ТОВ "Керуюча компанія "Реформа" на послуги з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання з урахуванням коригування споживачам на території села Чайки Бучанського району Київської області по вулиці Лобановського Валерія".

Позивач зазначила, що 24.12.2020 року Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області прийняла рішенням "Про встановлення відкоригованих тарифів ТОВ "Керуюча компанія "Реформа" на послуги з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання з урахуванням коригування споживачам на території АДРЕСА_1 ".

На думку позивача, вказане рішення є протиправним, оскільки воно було прийняте Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області, яка вийшла за межі свої повноважень, передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР та вчинила дії, які грубо порушують вимоги Конституції України. Позивач вказує, що оскаржуване рішення повинно прийматись виконавчим комітетом Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, як уповноваженим суб`єктом місцевого самоврядування на прийняття тарифів.

В обґрунтування позову позивач, також, зазначила, що вона мешкає та є власником квартири АДРЕСА_2 , тому є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено прийняттям оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Реформа".

У судовому засіданні 23.03.2021 суд відклав розгляд справи за клопотанням представника третьої особи ТОВ "Керуюча компанія "Реформа" Пальнюка В.В.

У судовому засіданні 13 квітня 2021 року представником третьої особи було надано письмові пояснення щодо позову ТОВ "Керуюча Компанія "Реформа", в яких третя особа просить відмовити у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що органи місцевого самоврядування обмежені строками розгляду документів і не затвердження в строки тарифів призводить до фінансової відповідальності громадян. Отже, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області мала усі підстави для прийняття рішення №14-3-VIII від 24 грудня 2020 .

13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Борщагівської сільська рада Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення оголошено перерву до 19 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 19 квітня 2021 року відповідачем було надано письмові пояснення на позов, в яких Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки до повноважень сільської ради, як органу місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги, в тому числі і на послуги з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання.

Також, відповідач зазначив, що органи місцевого самоврядування обмежені строком розгляду документів, порушення яких призвело б до відповідальності в тому числі і фінансової територіальної громади, що в свою чергу мало б вплив на подальший розвиток всієї територіальної громади.

Крім того, відповідач зазначив, що в позовній заяві не вказано, яким саме чином прийняте рішення радою, а не виконавчим комітетом порушує права позивача, особливо зважаючи на те, що воно лише коригує вже встановлені тарифи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав, з підстав викладених у поясненні на позовну заяву.

Представники третьої особи у судовому засіданні просили суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у поясненнях на позов.

Розглянувши позовну заяву, пояснення відповідача на позов, пояснення третьої особи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується відомостями паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 5 січня 2010 року Білоцерківським РВ ГУМВС України у Київській області.

Згідно з відомостей відбитку штемпелю Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області у паспорті ОСОБА_1 , позивач з 14.11.2014 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

10 грудня 2020 року Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області було прийнято рішення №15-2-VIII "Про утворення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області VIII скликання та затвердження його персонального складу".

24 грудня 2020 року Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області прийняла рішенням №14-3-VIII "Про встановлення відкоригованих тарифів ТОВ "Керуюча компанія "Реформа" на послуги з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання з урахуванням коригування споживачам на території села Чайки Бучанського району Київської області по вулиці Лобановського Валерія".

Вважаючи рішення Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області від 24 грудня 2020 року №14-3-VIII протиправним, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (далі Закон №2189-VІІІ) врегульовано відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст. 3 Закону №2189-VІІІ, регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги є одним з принципів, на яких ґрунтується державна політики.

Відповідно до статті 5 Закону №2189-VІІІ, до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 4 Закону №2189-VІІІ, до повноважень органів місцевого самоврядування належать, зокрема встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3 - 7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3 1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з положеннями статті 13 Закону України від 02.06.2005 №2633-IV "Про теплопостачання", до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Спеціальним законом, яким встановлюються засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону №280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частинами 1, 3 статті 12 Закону №280/97-ВР обумовлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до пп.2 п. "а" ст.28 Закону №280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Частиною шостою статті 59 Закону №280/97-ВР, передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10 Закону України №280/97-ВР, представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Отже, сільські ради не наділені правом перерозподілу повноважень між суб`єктами місцевого самоврядування. Представницькі органи та виконавчі органи місцевого самоврядування суб`єктивно відокремлені один від одного, наявність повноваження ради утворювати виконком та його підконтрольність і підзвітність раді не наділяє її правом вирішувати питання, які Законом України 280/97-ВР віднесені до повноважень виконавчих комітетом.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення від 24.12.2020 №14-3-VIII "Про встановлення відкоригованих тарифів ТОВ "Керуюча компанія "Реформа" на послуги з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання з урахуванням коригування споживачам на території села Чайки Бучанського району Київської області по вулиці Лобановського Валерія" прийняте Борщагівською сільською радою Бучанського району Київської області, а не виконавчим комітетом Борщагівської сільською радою Бучанського району Київської області. Вказане, також, не заперечується сторонами.

Відповідно до вимог ст. 28 Законом України 280/97-ВР, встановлення тарифів повинно вирішуватись тільки уповноваженим суб`єктом місцевого самоврядування на прийняття тарифів, яким, в даному випадку, є виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області .

Отже, відповідач прийнявши оскаржуване рішення вийшов за межі наданих йому Законом України 280/97-ВР повноважень.

Щодо твердження відповідача, що в позовній заяві не вказано, яким саме чином прийняте рішення радою, а не виконавчим комітетом порушує права позивача, особливо зважаючи на те, що воно лише коригує вже встановлені тарифи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Правова позиція щодо тлумачення поняття "законний інтерес" викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.

У цій постанові Суд звернув увагу на те, що заінтересованість позивача повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, обов`язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В обґрунтування наявності підстав для звернення до суду позивач посилалась на те, що є мешканкою та власником квартири АДРЕСА_2 і є індивідуальним споживачем послуги з використання теплової енергії, тариф на які, затверджено оскаржуваним рішенням.

У підтвердження власних доводів позивач надав копії паспорта та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.07.2014 (том 1 а.с 9-10, а.с. 11).

Судом встановлено, що позивач є мешканцем квартири АДРЕСА_2 та є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.

Оскаржуваним рішенням затверджено тарифи на послуги з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання, які надаються ТОВ "Керуюча компанія "Реформа", споживачем яких є позивач.

Таким чином, оскаржуване рішення поширює свою дію на позивача, а зміна тарифів на вказані послуги безпосередньо впливає на права та інтереси позивача по справі.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано та не доведено правомірність та законність свого рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вказане, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 908,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 24.12.2020 №14-3-VIII "Про встановлення відкоригованих тарифів ТОВ "Керуюча компанія "Реформа" на послуги з виробництва теплової енергії, її транспортування та постачання з урахуванням коригування споживачам на території АДРЕСА_1 ".

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (місцезнаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, буд. 1А, код ЄДРПОУ 04362489) судові витрати у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 23.04.2021.

Суддя Басай О.В.