Рішення № 96490123, 23.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 р. Справа № 120/1210/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2227 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2021 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини А2227, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2018 рр., виходячи з розміру з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби 07.09.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2018 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивача з військової служби 07.09.2018;

- визнати протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2016-2018 рр.;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за 2016-2018 рр.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що наказом командира військової частини А2227 від 06.09.2018 № 167-РС (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (після закінчення строку контракту), а наказом від 07.09.2018 № 227 (по стройовій частині) виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 07.09.2018. Позивач зазначає, що як учасник бойових дій він мав право на щорічну додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів. Однак така відпустка під час військової служби йому не надавалась. Відтак позивач вважає, що у зв`язку зі звільненням з військової служби він мав отримати грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки протягом 2016-2018 рр., виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. Проте відповідач виплату такої компенсації не здійснив.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства на день звільнення з військової служби з ним мав бути проведений повний розрахунок за усіма видами забезпечення. Однак відповідач не здійснив виплату індексації грошового забезпечення за 2016-2018 рр.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача суперечить вимогам чинного законодавства, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Ухвалою суду від 22.02.2021 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою вирішено витребувати у відповідача такі документи: довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період військової служби з 01.01.02016 по день звільнення з військової служби 07.09.2018 (помісячно); довідку про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по день звільнення з військової служби 07.09.2018 (помісячно).

Ухвалою суду від 23.02.2021 позов ОСОБА_1 роз`єднано та вирішено в межах адміністративної справи № 120/1210/21-а розглядати позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А2227 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за 2016-2018 рр. та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену індексацію.

06.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що згідно із ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів всіх рівнів. Крім того, вказаним Порядком не визначено механізму нарахування індексації грошового забезпечення за попередні періоди, що підтверджується роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України та вказівками директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Просить врахувати, що фінансування військової частини А2227 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року за цими статтями видатків не здійснювалось, а тому грошове забезпечення, що виплачувалось позивачу у спірний період, не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась).

Крім того, відповідач зауважує, що відповідно до роз`яснень Мінсоцполітики від 16.07.2015 за № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 за № 252/10/136-16, від 08.08.2017 за № 15966/0/2-17/16 та від 08.08.2017 за № 78/0/66-17 механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки Порядком не передбачений.

Відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання дій військової частини щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки військова частина виконувала роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 за № 248/3/9/1/2 щодо ненарахування індексації.

Також до відзиву на позовну заяву відповідач додав витребувані судом документи, а саме: довідку від 30.03.2021 за № 24/5/270 про нарахований дохід позивача за період з січня 2016 року по вересень 2018 року та довідку від 31.03.2021 за № 24/5/272 про індексацію грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по вересень 2018 року.

Інших заяв по суті від сторін до суду не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, – через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді командира відділення взводу управління командира 4 гаубичного артилерійського дивізіону в військовій частині А2227.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.04.2016 позивач має статус учасника бойових дій.

Наказом командира військової частини А2227 від 06.09.2018 № 167-РС (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (після закінчення строку контракту).

Наказом командира військової частини А2227 від 07.09.2018 № 227 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 07.09.2018.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства на день звільнення з військової служби з ним мав бути проведений повний розрахунок за усіма видами забезпечення. Однак відповідач не здійснив йому виплату індексації грошового забезпечення за 2016-2018 рр.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період військової служби з 2016-2018 рр., а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) (тут і надалі – в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі – Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст.ст. 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, індексація грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує з посиланням на роз`яснення Міністерства оборони України та вказівки Департаменту фінансів Міністерства фінансів України. Водночас суд зауважує, що подібні роз`яснення мають інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами. Натомість, як вже зазначалося, в силу приписів статті 19 Основного Закону органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, не може визнаватися правомірною відмова у виплаті позивачу спірних сум індексації з мотивів відсутності достатнього фінансування Міністерства оборони України загалом та військової частини зокрема.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Кечко проти України", № 63134/00, рішення від 07 листопада 2005 року) реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У пункті 23 рішення в справі "Сук проти України" (№ 10972/05, від 10 червня 2011 року) Суд зазначив, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови – дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Отже, відсутність у військової частини А2227 належного фінансового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, в тому числі для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації, оскільки відповідне право гарантується законом, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов`язком роботодавця.

До відзиву на позовну заяву відповідач додав довідку від 31.03.2021 за № 24/5/272 про індексацію грошового забезпечення позивача за період з січня 2016 року по вересень 2018 року, з якої вбачається нарахування позивачу ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення до лютого 2018 року включно.

Проте вказану довідку суд до уваги не бере, зважаючи на те, що доказів виплати позивачу нарахованої індексації грошового забезпечення відповідач не надав.

На думку суду, вказану довідку відповідач оформив на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у цій адміністративній справі. Втім, вона не свідчить про фактичну виплату позивачу спірних сум індексації.

Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнає факт невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, посилаючись на виконання роз`яснень Міністерства оборони України від 04.01.2016 за № 248/3/9/1/2.

Крім того, суд додатково враховує практику розгляду адміністративних справ, відповідачем в яких є військова частина А2227, а предметом спору – ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.0218.

Так, в рішеннях Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у справі № 400/2177/20, від 21.09.2020 у справі № 400/1933/20, від 19.11.2020 у справі № 400/3372/20, від 26.11.2020 у справі № 400/4173/20 та в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі № 400/3200/20 суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 військовослужбовцям, які проходили службу у військовій частині А2227, дійсно не нараховувалася та не виплачувалася.

Отже, довідку військової частини А2227 № 24/5/272 від 31.03.2021 суд оцінює як доказ на підтвердження факту ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 до 28.02.2018, а не навпаки.

Відповідно до ч. 1 ст. 2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини А2227 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку індексацію.

Водночас у задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Так, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького склад, внаслідок чого посадові оклади військовослужбовців, в тому числі позивача, збільшились.

Як наслідок, новим базовим місяцям в цілях індексації грошового забезпечення військовослужбовців став березень 2018 року, у зв`язку з чим розмір доходу позивача перевищив суму індексації. Тобто з цього місяця індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась правомірно і з дотриманням вимог абзацу 3 пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу індексції грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по дату звільнення позивача з військової служби 07.09.2018.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2227 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язати військову частину А2227 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: військова частина А2227 (код ЄДРПОУ 26614923, місцезнаходження: 40 років Перемоги, 4-Б, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55212).

Повне судове рішення складено 23.04.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович