Рішення № 96490064, 14.04.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 квітня 2021 р. Справа № 120/567/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду. В подальшому позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії. Однак, останній відмовив в такому перерахунку з посиланням на відсутність документального підтвердження отримання позивачем заробітної плати.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 22.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та зазначено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду. Призначено перше судове засідання на 21 березня 2019 р. о 14:00 год.

14.03.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач виклав заперечення щодо позовних вимог, які полягають у наступному.

Об`єднаним управлінням, було прораховано розмір пенсії, за довідками про заробітну плату, які надала позивач, видані Тульчинським трудовим архівом (довідка № 7 від 12.01.2015, № 7/1 від 12.01.2015, № 81 від 17.02.2015). Після опрацювання даних документів, розмір пенсії став би менший ніж позивач отримує, про що її було повідомлено в листі № 05-С-04 від 05.03.2018. Отже об`єднане управління після опрацювання документів наданих позивачем, відповідно до чинного законодавства, залишило виплату пенсії в раніше встановленому розмірі, як передбачено п. 4, розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Стосовно сум заробітної плати, вказаних позивачем у позовній заяві, за період з січня 1988 року по грудень 1991 року включно, відповідач звертає увагу суду, що вони суперечать даним зазначених в довідках про заробітну плату № 7 від 12.01.2015, та № 7/1 від 12.01.2015, виданими Тульчинським районним трудовим архівом, за період роботи на Тульчинській швейній фабриці з 01.01.1985 по 31.12.1995.

Чинне законодавство України чітко регулює порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, який є позасудовим та передбачає можливість врахування доходу під час обчислення пенсії лише на підставі довідок, виданих підприємствами, установам, організаціями на підставі первинних документів.

Відповідач також заперечує щодо тверджень позивача з приводу неправомірності дій посадових осіб органів Пенсійного фонду через неспівпадіння виписки банку та розміру пенсії згідно із листом Пенсійного фонду від 05.03.2018, зазначаючи, що у цьому листі управління вказує розмір пенсії позивача 1664,28 грн., після проведення перерахунку, тобто з 26.02.2018. Як видно із виписки банку, в квітні 2018 року, позивач отримала суму пенсії з доплатою за перерахунок, та з травня місяця сума пенсії ніяк не менша 1664,28 грн.

Крім того, відповідач вказував на недотримання позивачем ст. 122 КАС України при зверненні із даним адміністративним позовом.

19.03.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що в архівній довідці про розмір заробітної плати ОСОБА_1 була допущена технічна помилка, яка в даний час останньою повністю усунута.

Також позивач не погодилась з посиланням відповідача на ст. 122 КАС України, адже вона звернулась до суду з проханням про поновлення строку звернення до суду, надавши при цьому відповідні аргументи, з якими суд погодився і пунктом 4 ухвали від 22 лютого 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі поновив такий строк.

20.03.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у справі №148/1005/18. Заява мотивована тим, що ухвалою Верховного Суду від 22.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Позивач подала касаційну скаргу на рішення Тульчинського районного суду від 25.10.2018 та постанову Вінницького апеляційного суду від 15.01.2019 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Ухвалою суду від 21.03.2019 клопотання Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задоволено та зупинено провадження у справі до перегляду рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року в порядку касаційного провадження по справі №148/1005/18.

Ухвалою суду від 12.02.2021 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2021 о 10:30 год.

10.03.2021 ухвалою суду допущено участь позивача та представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 16.03.2021 о 10:30 год. Доручено Тульчинському районному суду Вінницької області забезпечити проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.03.2021, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, замінено первинного відповідача на Головне управління у Вінницькій області.

Ухвалою суду від 16.03.2021, проголошеною без виходу до нарадчої кімнати, витребувано у Головного управління у Вінницькій області пенсійну справу ОСОБА_1 , яку надати у наступне судове засідання.

22.03.2021 на адресу суду від позивача надійшов позов в новій редакції, з наступними позовними вимогами:

- визнати дії Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Вінницької області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії з врахуванням заробітної плати, яку вона отримувала під час роботи на Тульчинській швейній фабриці.

05.04.2021 на адресу суду надійшла пенсійна справа ОСОБА_1

09.04.2021 на адресу суду від позивача надійшли пояснення до позовної заяви, які полягають у наступному.

Протягом тривалого періоду часу позивач працювала на посаді звільненого голови профспілкового комітету Тульчинської швейної фабрики, де отримувала відповідну заробітну плату. Звертаючись до органів Пенсійного фонду позивач просила при перерахунку взяти за основу заробітну плату за період з 1987 по 1991 роки. Але їй було відмовлено в зв`язку з відсутністю архівних підтверджуючих документів щодо розміру заробітної плати.

При цьому, на думку позивача, відповідачем безпідставно не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 була членом КПРС та сплачувала членські внески, які є підтвердженням того, що вона дійсно отримувала заробітну плату і розмір цієї заробітної плати зафіксований в партійному квитку. Згідно Уставу КПРС члени партії зобов`язані були сплачувати членські внески, що підтверджується Інструкцією про членські внески членів і кандидатів в члени КПРС, яка була затверджена Секретаріатом ЦК КПРС 18 вересня 1967 року. Сплата членських внесків була обов`язком кожного члена КПРС, і сума членських внесків розраховувалась із суми заробітної плати. В партійному квитку в графі "місячний заробіток" проставлялась сума заробітної плати виходячи з відомості про нарахування заробітної плати, що унеможливлювало виникнення будь-яких неточностей чи спроб ухиляння від сплати членських внесків, тут же в графі проставлялась сума партійного внеску та підпис відповідальної особи про отримання партійного внеску з проставлянням відповідної печатки.

Згідно п. 2 Інструкції про членські внески при сплаті членських внесків повинна бути врахована як основна заробітна плата, так і всі види додаткових заробітків та премій. Згідно п.7 Інструкції секретар первинної партійної організації при прийомі членських внесків повинен записати прийняту суму в партійний квиток, поставити штамп про сплату членських внесків, свій підпис та записати отримані внески в відомість.

Таким чином, відомості про оплату членських внесків, які зафіксовані в партійному квитку, поряд з іншими доказами, підтверджують факт отримання позивачем за відповідні періоди як основної заробітної плати, так і додаткових премій, тому що сплата членських внесків проводилась зі всіх видів отримуваних доходів, це і підтверджує дійсність того, що такі доходи отримувались останньою.

Саме інформація з партійного квитка, враховуючи відсутність первинних бухгалтерських документів, є підтвердженням того, що позивачу нараховувалась і виплачувалась заробітна плата за ті періоди, відомості за які не збереглись.

Крім того, підтвердженням того факту, що позивач отримувала заробітну плату, є посилання на діючі на той час нормативні акти Президії ВЦРПС (вищого керівного органу профспілкових організацій), на які посилалась остання в своїй заяві до органів Пенсійного фонду.

В судове засідання 14.04.2021 учасники процесу не з`явились, про дату, час і місце повідомленні належним чином.

Натомість, 14.04.2021 позивачем подано заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника. Окремо зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. Також, просила стягнути судові витрати відповідно до вимог КАС України.

Представником відповідача, в свою чергу, подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За наведеного вище, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів, що передбачено статтею 194 КАС України, в силу якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Тульчинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та одержує пенсію за віком з 13 вересня 2001 року.

06 лютого 2018 року позивач звернулася із заявою до Тульчинського об`єднаного УПФУ Вінницької області та просила перерахувати їй пенсію з урахуванням періоду роботи з 1987 року по 1991 рік включно на підставі наданих нею до цієї заяви документів.

05 березня 2018 року за вих. № 05-с-04 Тульчинське об`єднане УПФУ Вінницької області надало відповідь на заяву від 06 лютого 2018 року про те, що заявнику проведено перерахунок пенсії на підставі наданих нею довідок про заробітну плату № 7 від 12 січня 2015 року та № 81 від 17 лютого 2015 року для перерахунку пенсії з більшої заробітної плати, проте за наслідками такого перерахунку розмір пенсії складає меншу суму ніж позивач отримує. Розмір пенсії обчислено і виплачується відповідно до норм чинного законодавства та документів пенсійної справи.

Відповідно до копії партійного квитка № 15313813, виданого 19 жовтня 1977 року, вказано заробіток та утримані партійні внески позивача за період з січня 1988 року по липень 1991 року помісячно.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії архівних довідок № 7, № 7/1, № 7/2, № 7/3, № 7/4, № 7/5, виданих комунальною установою "Тульчинський районний трудовий архів" 12 січня 2015 року про заробітну плату в Тульчинській швейній фабриці Вінницької області за період з січня 1988 року по червень 1995 року; копію штатного розкладу та копію кошторису за 1988 рік, де зазначені посадові оклади голови та секретаря профкому; копію архівної довідки Державного архіву Вінницької області від 28 грудня 2017 року № 07-357/3, згідно з якою ОСОБА_1 прийнята в члени КПРС; копію архівної довідки Федерації профспілок Вінницької області від 29 січня 2018 року № 12-11-05/66, відповідно до якої ставка заробітної плати звільненої голови профспілкового комітету Тульчинської швейної фабрики в 1991 році становить 650,00 крб.

З метою встановлення факту отримання позивачем заробітної плати в Тульчинській швейній фабриці в періоди січень 1988 року по грудень 1991 року, позивач звернулась до суду з позовною заявою.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року, у справі №148/1005/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про встановлення факту, закрито.

Мотивуючи вказане рішення Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення факту отримання заробітної плати у певному розмірі та у певні періоди для обчислення пенсії не може бути здійснене шляхом постановлення судового рішення відповідно до положень частини другої статті 315 ЦПК України, оскільки для підтвердження такого факту положеннями чинного законодавства України встановлено інший порядок. Порядок підтвердження заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, регулюється положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та нормативними актами, прийнятими на його виконання.

Позови про встановлення фактів отримання заробітної плати у певні періоди та у певних розмірах не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного зазначене питання не підлягає судовому розгляду. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19).

Предметом розгляду у даній справі є протиправні дії Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови в перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати, яку отримувала позивач під час роботи на Тульчинській швейній фабриці на профспілкових посадах.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Враховуючи те, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення). За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до пункту 2.10 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Таким чином, із аналізу наведених правових норм випливає, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії надавались довідки про заробітну плату за періоди з 01.01.1985 по 31.12.1990 та з 01.01.1983 по 31.12.1984.

Згідно із відомостей з трудової книжки позивача судом встановлено таке:

- 10.04.1981 прийнято на посаду начальника швейного цеху Тульчинської швейної фабрики в порядку переводу;

- 10.10.1983 переведено на посаду інженера-технолога;

- 23.03.1984 звільнено у зв`язку з переходом на виборну посаду голови фабричного комітету профсоюзу;

- 21.03.1984 обрано звільненим головою профсоюзного комітету;

- 27.11.1995 звільнено у зв`язку із закінченням строку повноважень;

- 28.11.1995 прийнято на посаду технолога швейного цеху №1

- 14.12.1995 звільнено у зв`язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов.

Таким чином, у період з 21.03.1984 позивач перебувала на виборній посаді голови фабричного комітету профсоюзу, з якої звільнена з 27.11.1995 у зв`язку із закінченням строку повноважень. До того ж, вказаний період внесено до трудової книжки, та зарахований до стажу.

Відповідно до копії партійного квитка № 15313813, виданого 19 жовтня 1977 року, вказано заробіток та утримані партійні внески ОСОБА_1 за період з січня 1988 року по липень 1991 року помісячно.

Отже, саме відомості з партійного квитка, враховуючи відсутність первинних бухгалтерських документів, є підтвердженням того, що позивачу нараховувалась і виплачувалась заробітна плата за ті періоди, відомості за які не збереглись. У відомостях зазначено розмір місячного заробітку, проставлений підпис посадової особи, який скріплений печаткою.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано копії архівних довідок № 81 від 17.202.2015, № 7 від 12.01.2015, № 7/1, № 7/2, № 7/3, № 7/4, № 7/5 від 12.01.2015, виданих комунальною установою "Тульчинський районний трудовий архів" про заробітну плату в Тульчинській швейній фабриці Вінницької області за період з січня 1983 року по грудень 1995 року; копію штатного розкладу та копію кошторису за 1988 рік, де зазначені посадові оклади голови та секретаря профкому; копію архівної довідки Державного архіву Вінницької області від 28 грудня 2017 року № 07-357/3, згідно з якою ОСОБА_1 прийнята в члени КПРС; копію архівної довідки Федерації профспілок Вінницької області від 29 січня 2018 року № 12-11-05/66, відповідно до якої ставка заробітної плати звільненої голови профспілкового комітету Тульчинської швейної фабрики в 1991 році становить 650,00 крб.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Положення статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає перерахунок пенсій за віком на підставі документів, які відповідають вимогам законодавства, чинного на час їх видачі.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" здійснення перевірки правильності оформлення та достовірності відомостей, наведених у довідках про заробітну плату, покладено саме на відповідача.

Частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати на Тульчинській швейній фабриці.

Враховуючи вищенаведене, норми чинного законодавства України та відповідно до наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати за період роботи на Тульчинській швейній фабриці.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. що підтверджується квитанцією від 12.02.2019.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати за період роботи на Тульчинській швейній фабриці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати за період роботи на Тульчинській швейній фабриці.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна