Ухвала суду № 96489629, 07.08.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

№ 755/1926/18

№1-кп/755/335/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

"07" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Попович О.В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000480 від 14.01.2018 року, № 12018100040005362 від 02.06.2018 року та № 12017100040016335 від 08.12.2017 року, які об`єднані, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Віротченка С.С.,

захисника Фесенка С.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040000480 від 14.01.2018 року, № 12018100040005362 від 02.06.2018 року та № 12017100040016335 від 08.12.2017 року, які об`єднані, відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні захисник Фесенко С.І. заявив клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід. Клопотання мотивував тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вже тривалий час перебуває під вартою і тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Зокрема, зазначив, що переховуватись від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, ОСОБА_1 намірів не має. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, його підзахисний взагалі не має змоги, оскільки у вільному доступі таких речей не існує і він не має такого наміру. Крім того, впливати на свідків та потерпілих, вчиняти інші кримінальні правопорушення, ОСОБА_1 також не має намірів та змоги. Будь-яких перешкод для того, щоб з`являтися до суду, його підзахисний не має. Ризики, які раніше наводив прокурор - є недостатніми. Зокрема, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 має постійне місце проживання у м. Києві, має дружину, малолітню дитину та має на утриманні матір, яка є літньою людиною і потребує постійного догляду. Крім того, стали нові відомі обставини щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме: наявність існування хвороби - епілепсії, яка спостерігається в останнього з 2018 року, про що свідчить недавній епілептичний приступ, що відбувся 25.06.2019 року о 13 годині 00 хвилин, перед судовим засіданням, що підтверджується викликом конвоєм карети швидкої допомоги. Як стало відомо епілептичні напади у ОСОБА_1 відбуваються систематично з моменту тримання його під вартою. Дана хвороба не була відома при обранні судом його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Стан ОСОБА_1 потребує постійного нагляду лікарів та можливості отримувати медичну допомогу. Зазначений діагноз потребує термінового лікування у стаціонарних умовах медичного закладу та постійного нагляду у домашніх умовах, а ті умови, які існують у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для цього не пристосовані. Зокрема, тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 повністю підтримав клопотання свого захисника та зобов`язався з`являтися до суду, прохав звільнити його з під варти, оскільки погано себе почуває, йому постійно викликають швидку допомогу та в умовах СІЗО пройти належне лікування не має можливості.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання захисника зазначивши, що заявлені ним раніше ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.

Заслухавши учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зокрема, згідно зі ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 КПК України, у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» і що «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом».

Указані гарантії права на свободу та особисту недоторканність, які передбачені ст. 29 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції», а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, також передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

З огляду на викладене, а також те, що обвинувачений, має місце проживання у м. Києві, а саме: АДРЕСА_1 , має ряд захворювань та потребує медичної допомоги і огляду, останньому під час судового провадження неодноразово було викликано карету швидкої допомоги у зв`язку з поганим самопочуттям, суд приходить до висновку, що тримання його під вартою є надмірним запобіжним заходом, а тому вважає достатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу, а саме - у вигляді домашнього арешту, звільнивши його з-під варти в залі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 181, 201, 202, 331, 369 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Фесенка С.І. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Республіки Казахстан, м. Чимкент, українцю, громадянину України, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючому, маючому дитину 2005 р.н., зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, із застосуванням електронного засобу контролю, звільнивши його з-під варти в залі суду та заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, з 20 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин, на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 05 жовтня 2019 року включно.

Покласти на ОСОБА_1 строком до 05 жовтня 2019 року включно, такі обов`язки:

1) не відлучатись за межі м. Києва без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

3) здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в`їзд в Україну.

4) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Віротченка С.С.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя