Рішення № 96488308, 14.04.2021, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/4485/20

Провадження № 2/346/259/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі:головуючого судді Васильковського В.В.,

за участі секретаря Васильчук Я.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

відповідача ОСОБА_6

третя особа ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_8 від імені якої діє ОСОБА_1 до Коломийської міської ради, ОСОБА_6 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Центр надання адміністративних послуг Коломийської ОТГ, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень сесії Коломийської міської ради та скасування запису про реєстрацію земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій сторін.

20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 у своїх та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_8 звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що їм на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2008 року належить на праві власності по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 , що становить 47 % в ціломубудинку. Власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_9 , а квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_7 . Згідно рішення Коломийського міськвиконкому від 13.07.1983 № 235 за будинком закріплена в користування земельна ділянка площею 1393 кв.м. Так як усі квартири приватизовані, то їх власникам перейшла у користування відповідна частина земельної ділянки з розташованими на ній спорудами (сарай і туалет). Вони узгодили порядок користування нею, згідно якого: 558,54 кв.м залишається у спільній сумісній власності, а решта розподілена між співвласниками пропорційно до часток в будинку: ОСОБА_1 (кв. 1) - 370,81 кв.м, ОСОБА_9 (кв. 2) - 262,70 кв.м, ОСОБА_7 (кв. З) - 170,41 кв.м, виготовили план розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_4 та затвердили його в Коломийській міській раді. ОСОБА_9 свою частину ділянки приватизував, а вона через брак коштів лише зібрала документи на приватизацію. У серпні 2020 року під час ремонту каналізації дізналась, що її частину земельної ділянки, де знаходиться належна їй господарська споруда і проходить каналізація, отримала у власність ОСОБА_6 , жителька с. Малий Гвіздець Коломийського району. Із кадастрового плану спірної земельної ділянки площею 0,0459 га, кадастровий номер 2610600000:15:002:0093, видно, що її адреса в АДРЕСА_5 на АДРЕСА_6 та умисно позначено прохід, що нібито належить міській раді, щоб уникнути погодження меж із співмежівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зазначена земельна ділянка не перебувала в землях запасу, а передача її у власність відповідачці без попереднього вилучення з їх користування є незаконною, порушує їхні права землекористувачів. Тому, посилаючись на ст. ст. 116, 120, 141, 152, 155 ЗК України, просить визнати незаконними та скасувати рішення Коломийської міської ради від 05.12.2019 № 4254-55/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» та рішення Коломийської міської ради від 25.06.2020 № 4760-63/2020 «Про надання земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» ОСОБА_6 . Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 2610600000:15:002:0093 загальною площею 0,0459 га, яка розташована в АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в Державному земельному кадастрі та стягнути судові витрати.

03.12.2020 ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, оскільки у тексті позову «на підставі незаконного рішення до Державного земельного кадастру, то цей запис також слід скасувати» після слів «кадастру» пропущено «та до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». Відповідно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку слід скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому просить пункт 2 прохальної частини позовної заяви викласти в новій редакції: Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 2610600000:15:002:0093 загальною площею 0,0459 га, яка розташована в АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відзиві на позов від 09.11.2020 Коломийська міська рада посилається набезпідставність позовних вимог. Рішення міської ради від 25.06.2020 № 4760-63/20 «Про надання земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» прийнято в межах та у передбаченому ст. ст. 12, 40, 81, 118, 121, 186 ЗК України, ст. ст. 28, 50 ЗУ "Про землеустрій"порядку, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_6 , документи якого відповідають вимогам ЗУ "Про землеустрій", в ньому містяться позитивні висновки ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради. Згідно довідки державної статистичної звітності № 180/174-20 від 11.02.2020 (форма 6-зем) станом на 01.01.2016 спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності. Позивачі помилково вважають рішення Коломийського міськвиконкому від 13.07.1983 № 235 про закріплення за будинком АДРЕСА_5 земельної ділянки площею 1393 кв.м підставою землекористування спірною земельною ділянкою попередніми власниками та відповідно й ними. Це рішення було прийняте виконкомом міської ради згідно діючої на той час Інструкції про порядок обміру та обліку земель міст і селищ міського типу УPCP, затвердженої наказом Мінкомунгоспу від 09.01.1970 № 8, з метою обліку земель, розподілу їх по землекористувачах і контролю за правильністю використання. Такий обмір не був фактом надання, вилучення, припинення права користування земельних ділянок, а проводився для їх державного обліку. Тобто, рішення виконкому не є документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, в той час як визначених ЗК УРСР 1922 року, так і передбачених ЗК УРСР 1970 року, а також встановлених ЗК України 1990 року документів, що засвідчують право користування спірною земельною ділянкою попередніми власниками будинку, позивачами не надано. Не зареєстровано ними й право постійного користування/оренди спірної земельної ділянки відповідно до чинного Земельного кодексу України. Оскільки попередні власники домоволодіння не оформили жодного правовстановлюючого документу на спірну земельну ділянку, тому не були її користувачами в розумінні Земельних кодексів. Відповідно й позивачі не могли отримати її в користування на підставі ст. 120 ЗК України, а міська рада при прийнятті оскаржуваних рішень не порушила ст. 116 ЗК України, оскільки спірна земельна ділянка не перебувала у користуванні інших фізичних та юридичних осіб. Із долученої до позову копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 видно, що позивачі мають на праві власності квартиру, до якої згідно примітки належить огорожа і замощення, а не господарська споруда. В той же час, згідно кадастрового плану проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_6 у власність ОСОБА_6 , ця ділянка не забудована, на ній немає будівель чи споруд. Оскільки, саме проект землеустрою є підставою для прийняття спірного рішення, то у міської ради були відсутні мотиви для прийняття іншого рішення. Також у матеріалах позовної заяви немає доказів, що земельна ділянка, надана міською радою відповідачці є тією ж земельною ділянкою, на яку претендує позивачка. Тому просять у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 доводи Коломийської міської ради вважає надуманими. До клопотання ОСОБА_6 всупереч ч. 6 ст. 118 ЗК України не додано погодження землекористувачів, так як рішення Коломийського міськвиконкому від 13.07.1983 № 235 приймалося саме з метою виявлення наявності земель, розподілу їх по угіддях і землекористувачах, і саме це рішення є доказом закріплення земельної ділянки в користування за будинком АДРЕСА_5 . За змістом ч. 2 ст. 120 ЗК України до позивачів перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена частина будинку (їх квартира), на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічно регулювалися такі відносини і у ст. 30 ЗК УРСР 1990 року. Господарська споруда належить усім власникам квартир, тому не позначена в її технічному паспорті, а про наявність цієї будівлі на спірній земельній ділянці свідчить схема землекористування до старого техпаспорта на будинок, фототаблиця та інвентарна справа будинку АДРЕСА_7 . На кадастровому плані проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 господарська споруда не позначена умисно, щоб не створювати перешкоди в приватизації землі. Той факт, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_6 є тією ж ділянкою, яка закріплена в користування за будинком АДРЕСА_4 , свідчить кадастровий план їх земельної ділянки, з якого вбачається, що площа перекриття земельної ділянки ОСОБА_6 із ділянкою ОСОБА_1 - 0,0311 га, а з земельною ділянкою ОСОБА_7 – 0,0148 га. Оскільки рішенням Коломийського МВК від 13.07.1983 № 235 спірна земельна ділянка закріплена в користування за будинком АДРЕСА_5 , то наданої у власність ОСОБА_6 ділянки по АДРЕСА_6 просто не існувало і вона не могла бути надана.

У листі від 04.11.2020 ЦНАП Коломийської ОТГ зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку на підставі рішення суду можливе з одночасним припиненням такого права.

У поясненні від 22.01.2021 ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області з посиланням на норми статей 15, 16, 21, 393 ЦК України, статей 125, 152, 155 ЗК України, правову позицію ВСУ (постанова № 6-1111цс16 від 07.12.2016) вказує про право на захист особи в разі порушення саме її прав. Визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування є законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,0459 га по АДРЕСА_6 , то після отримання повідомлення з органу реєстру прав про припинені речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі і за рішенням суду, державний кадастровий реєстратор вносить про це відомості у Поземельну книгу. Просить урахувати наведене та проводити розгляд справи без участі їх представника.

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача Коломийської міської ради в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених у відзиві. Доповнив, що інвентарна справа не є належним правовстановлюючим документом, який би підтверджував право користування позивачкою спірною земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що спірною земельною ділянкою ніхто не користувався, вона була вільна. Вона приватизувала її у відповідності до норм чинного законодавства.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 23 жовтня 2020 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та її дочці ОСОБА_8 , 2006 р.н., на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 23 грудня 2008 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 по 1/2 частці кожній (т. 1 а.с. 14). Рішення про реєстрацію за ними права спільної часткової власності прийнято ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 22.04.2009.

Будинок, в якому знаходиться квартира позивачки, одноповерховий і складається з трьох квартир. Власниками інших квартир є: ОСОБА_9 - квартира АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 - квартира АДРЕСА_3 . Ідеальна частка квартир в будинку АДРЕСА_4 становить: кв. № 1 – 47 %, кв. № 2 – 31 %, кв. № 3 – 22 %, що підтверджується листом ОКП «Коломийського МБТІ» № 224 від 2008 року (т. 1 а.с. 15).

Згідно рішення Коломийського міськвиконкому від 13.07.1983 № 235 за будинком АДРЕСА_8 закріплена в користування земельна ділянка площею 1393 кв.м, про що свідчить архівний витяг з додатку № 4 до цього рішення «Матеріали обміру земель забудованого кварталу № 46». Рішенням виконкому Коломийської міської ради від 18.07.1995 № 224 змінено назву АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 25).

Із оглянутої судом інвентарної справи № 337 Коломийського МБТІ на домоволодіння АДРЕСА_8 видно, що з початку інвентаризації - 24.05.1945, загальна земельна площа присадибної ділянки цього домоволодіння становила 2172,94 кв.м. В подальшому, 20.05.1953 її площа – 2301,05 кв.м, а згідно план-схеми від 20.07.1983 загальна земельна площа присадибної ділянки склала 1393 кв.м. Як вбачається із генеральних планів (схем) домоволодіння АДРЕСА_8 , на закріпленій за цим домоволодінням земельній ділянці розташовані окрім житлового будинку 1933 року побудови, сараї «Б» і «В», колодязь, огорожа.

08.08.2009 нотаріально посвідченою заявою співвласники будинку АДРЕСА_8 погодились на розподіл закріпленою за будинком земельної ділянки та пропозиціями по її розподілу в таких розмірах: ОСОБА_9 (кв. 2) переходить у користування земельна ділянка площею 262,70 кв.м, ОСОБА_7 (кв. 3) – 170,41 кв.м, Вінтоняк- ОСОБА_11 (кв. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) – 370,81 кв.м. Також вони надали згоду на набуття у власність чи користування один одному вищевказаних земельних ділянок і ствердили, що земельна ділянка площею 558,54 кв.м є їх спільною сумісною власністю (т.1 а.с.22).

Пропозиції по розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_4 , площею спільної власності – 558,54 кв.м, загальною площею під сад – 803,92 кв.м, зі складеним планом розподілу ОСОБА_1 , Ільницький М.А., ОСОБА_9 подали до Коломийської міської ради, яка своєю печаткою їх посвідчила (т.1 а.с. 23). Ці пропозиції із планом розподілу земельної ділянки є в матеріалах інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_8 .

ОСОБА_9 належну йому частину земельної ділянки приватизував. Як видно з кадастрового плану приватизації земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_9 гр. ОСОБА_9 , складеного у квітні 2008 року ПП «Меридіан-Карпати», земельна ділянка площею 0,0263 га згідно опису межує по літерах: «Б» - територія спільного користування, «В» - АДРЕСА_6 - ОСОБА_7 . Цей кадастровий план погоджено начальником відділу Держкомзему у м. Коломия і головним архітектором м. Коломия (т.1 а.с.24).

ОСОБА_1 також мала намір приватизувати свою земельну ділянку, однак у серпні 2020 року вона довідалася, що частину її земельної ділянки Коломийська міська рада передала у власність ОСОБА_6 ..

Так, рішенням Коломийської міської ради від 05.12.2019 № 4254-55/2019 «Про надання дозволу на розроблення і проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ОСОБА_6 , жительці с.Малий Гвіздець Коломийського району надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0459 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель міської ради (т.1 а.с. 10-12).

12.02.2020 ТОВ «Геоземкадсервіс» виготовило на замовлення ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Коломийської міської ради від 25.06.2020 № 4760-63/2020 «Про надання земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку (кадастровий номер 2610600000:15:002:0093 загальною площею 0,0459 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель міської ради. (т. 1 а.с. 7-9).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 06.08.2020 державним реєстратором Кіщуком М.П. внесено запис про право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:15:002:0093, площею 0,0459 га, реєстраційний номер 2140931126106, підстава: рішення органу місцевого самоврядування 4760-63/2020, виданий 25.06.2020 Коломийською міською радою.

Як видно з кадастрового плану земельної ділянки в АДРЕСА_8 , складеного ТОВ «Західзем», площа перекриття земельної ділянки ОСОБА_6 загальною площею 0,0459 га, становить: із ОСОБА_1 – 0,0311 га, з ОСОБА_7 – 0,0148 га, земельну ділянку ОСОБА_9 площею 0,0263 га, ділянка ОСОБА_6 не перекриває (т.1 а.с.171).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що він є працівником проектної організації. Згідно інвентарної справи за будинком АДРЕСА_8 закріплена земельна ділянка. Виконуючи замовлення позивачки щодо приватизації земельної ділянки, при обмірах та згідно з публічною кадастровою картою виявили накладку по земельній ділянці в розмірі 459 кв.м..

Предметом спору у цій справі є захист права користування позивачки земельною ділянкою, зокрема у спосіб визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, а також скасування державної реєстрації.

Підставою для звернення ОСОБА_1 із цим позовом, з урахуванням його уточнення, є порушення її з неповнолітньою дочкою прав землекористувачів земельної ділянки, право користування якою перейшло до них у зв`язку із набуттям права власності на частину житлового будинку (квартиру), розташовану на цій земельній ділянці.

ІV. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, суд доходить висновку про задоволення позову з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно установлених судом обставин справи, власниками квартир житлового будинку АДРЕСА_10 – ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_8 ; квартира АДРЕСА_2 – ОСОБА_9 ; квартира АДРЕСА_3 – ОСОБА_7 . Ідеальна частка квартир в цілому будинку становить: № 1 – 47 %, № 2 – 31 %, № 3 – 22 %.

Вказаний житловий будинок розташований на земельній ділянці, що надана співвласникам будинку у користування, площа якої з 1983 року не змінювалася.

Так, з матеріалів інвентарної справи № 337 Коломийського МБТІ на домоволодіння АДРЕСА_8 вбачається, що за будинком з початку інвентаризації 1945 року закріплена присадибна ділянка. При цьому, згідно технічної документації станом на 20.07.1983 загальна площа земельної ділянки по фактичному користуванню становить 1393 кв.м, з яких під будівлями – 245 кв.м, під двором – 311 кв.м, під садом – 837 кв.м. На земельній ділянці розташовані, окрім житлового будинку 1933 року побудови, сараї «Б» і «В», колодязь, огорожа.

З архівного витягу з додатку № 4 до рішення Коломийської міської Ради народних депутатів від 13 липня 1983 року № 235 щодо домоволодіння АДРЕСА_8 видно, що загальна площа земельної ділянки по фактичному обміру - 1393 кв.м, необхідно зареєструвати за землекористувачами по нормі - 1393 кв.м..

За правилами статті 20 ЗК Української РСР 1970 року, яка діяла на час прийняття вказаного рішення, право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.

Відповідно до статей 90, 91 цього Кодексу на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі. Особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Пункт 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 передбачав, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до відведення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно із пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, право користування земельною ділянкою, закріпленою за житловим будинком АДРЕСА_8 , було набуте в установленому законом порядку, тому не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення, так як право користування земельною ділянкою, отримане до набрання чинності новою редакцією ЗК України визнається державою в повному обсязі.

Усі три квартири цього будинку попередніми власниками були приватизовані, тому відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" разом із квартирами у власність квартиронаймачів передані й допоміжні приміщення (сараї, показані на план-схемах інвентарної справи), що розташовані на наданій у користування земельній ділянці.

Згідно ч. 5 ст. 10 цього Закону користування закріпленою за приватизованим будинком прибудинковою територією здійснюється в порядку і на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції на час реєстрації власності позивачкою) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

З огляду на викладене, набуте позивачкою право користування зберігалося незалежно від наявності або відсутності у неї правовстановлюючих документів на спірну (належну їй частину) земельну ділянку, оскільки зміна законодавства, за загальним правилом, не може впливати на існування того права, що правомірно виникло у встановленому попереднім законодавством порядку.

Як видно із нотаріально посвідченої 08.08.2009 заяви, співвласники будинку АДРЕСА_8 розподілили закріплену за будинком земельну ділянку наступним чином: ОСОБА_9 (кв. 2) переходить у користування земельна ділянка площею 262,70 кв.м, ОСОБА_7 (кв. 3) – 170,41 кв.м, ОСОБА_1 (кв. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) – 370,81 кв.м; земельна ділянка площею 558,54 кв.м є їх спільною сумісною власністю.

План розподілу названі власники подали до Коломийської міської ради, яка його погодила, скріпивши печаткою. Цей план розподілу земельної ділянки є в матеріалах інвентарної справи на домоволодіння АДРЕСА_8 .

Окрім того, ОСОБА_9 належну йому частину земельної ділянки приватизував. Згідно кадастрового плану приватизації земельної ділянки для ведення садівництва по АДРЕСА_9 гр. ОСОБА_9 , (квітень 2008 року) земельна ділянка площею 0,0263 га межує по літерах: «Б» - територія спільного користування, «В» - АДРЕСА_6 - ОСОБА_7 .

Таким чином, Коломийська міська рада визнавала набуте співвласниками будинку АДРЕСА_8 право користування закріпленою за цим домоволодінням земельною ділянкою загальною площею 1393 кв.м..

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 № 906/392/18 також зазначає, що громадяни не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку і споруд (земельна ділянка слідує за нерухомим майном, власником якого стає особа), суд приходить до висновку, що набувши право власності на частину цього домоволодіння – квартиру АДРЕСА_11 , ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_8 набули право користування земельною ділянкою, закріпленою за цим домоволодінням.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірна земельна ділянка, яку надано у власність відповідачці, фактично перебуває у користуванні позивачки, на ній розташовані господарські споруди, багаторічні насадження, огорожа.

Згідно із частиною п`ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Матеріали справи не містять відомостей про припинення права користування частиною земельної ділянки, закріпленою за домоволодінням АДРЕСА_8 , як попередніх власників квартир так і позивачки в порядку, визначеному законом.

Отже, оскаржувані рішення Коломийської міської ради від 05.12.2019 № 4254-55/2019 та від 25.06.2020 № 4760-63/2020, якими цю земельну ділянку надано відповідачці ОСОБА_6 , без попереднього припинення речового права ОСОБА_1 і ОСОБА_8 на частину земельної ділянки по АДРЕСА_8 у порядку, визначеному законом, порушує їх права землекористувачів, є незаконними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку за іншою особою є захистом прав позивача на цю земельну ділянку від їх порушення особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна.

Тому позов у частині вимог про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:15:002:0093, площею 0,0459 га, в АДРЕСА_6 , здійснену на підставі рішення Коломийської міської ради від 25.06.2020 № 4760-63/2020, також підлягає до задоволення.

Отже, суд доходить висновку, що обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги позивача, знайшли своє підтвердження наведеними вище доказами й мотивами застосування норм права.

Даючи оцінку наведеним відповідачами аргументам, що відносяться до предмета спору про відсутність підстав для задоволення позову, суд виходить з таких мотивів.

Щодо відсутності прав позивачів на користування земельною ділянкою, закріпленою за будинком АДРЕСА_8 .

Суд відхиляє наведені доводи відповідачів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, за землекористувачами домоволодіння АДРЕСА_8 необхідно зареєструвати 1393 кв.м (додаток № 4 до рішення Коломийської міської Ради народних депутатів від 13.07.1983 № 235).

Земельним кодексом Української РСР 1970 року було визначено, що право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Рішення саме виконавчого комітету міської Ради депутатів трудящих були підставою надання земельних ділянок (ст. 16 цього Кодексу).

Тобто, ще з 1983 року за цим домоволодінням було закріплено право користування земельною ділянкою площею 1393 кв.м, яке є чинним, оскільки рішення при вилучення будь-якої частини вказаної земельної ділянки, органом місцевого самоврядування не приймалось.

Також матеріали справи свідчать про те, що власники квартир будинку АДРЕСА_8 вчиняли всі необхідні дії, спрямовані на отримання правовстановлюючих документів на право користування спірною земельною ділянкою та встановлення її конфігурації/меж. Зокрема, ОСОБА_9 (квартира АДРЕСА_2 ) належну йому частину земельної ділянки приватизував. ОСОБА_1 також мала намір приватизувати свою земельну ділянку, однак в силу різних причин оформлення власності не завершила.

З огляду на викладене, доводи Коломийської міської ради про відсутність правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою власниками квартир будинку не відповідає обставинам справи.

Крім того, за наявним у матеріалах справи кадастровим планом спірної земельної ділянки, площа перекриття земельної ділянки ОСОБА_6 із ділянкою ОСОБА_1 становить 0,0311 га, з ОСОБА_7 – 0,0148 га, в той час як приватизовану земельну ділянку ОСОБА_9 ділянка ОСОБА_6 не перекриває.

Допитаний судом свідок ОСОБА_12 підтвердив правильність цього кадастрового плану.

Суд звертає увагу й на той факт, що по межах земельної ділянки ОСОБА_6 позначено прохід, час і обставини виникнення якого відповідачі не пояснили. Означення такого проходу дозволило уникнути погодження меж із позивачкою, а також з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Окрім того, суд бере до уваги , що на план-схемах інвентарної справи домоволодіння АДРЕСА_8 позначені господарські споруди (сараї), розташовані на спірній земельній ділянці.

Ці об`єкти нерухомого майна є невід`ємною частиною житлового будинку, право власності на них не було припинено і вони не були знищені в розумінні ст. ст. 346, 349 ЦК України.

Отже доводи відповідачів про те, що надана ОСОБА_6 земельна ділянка була вільною, спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, суд, оцінивши докази, подані сторонами, застосувавши вказані вище норми матеріального права, встановивши фактичні обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, доходить висновку, що спірна земельна ділянка, яка рішенням міської ради передана у власність ОСОБА_6 , є частиною земельної ділянки, що знаходилась у законному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_8 і яка відноситься до закріпленої за житловим будинком АДРЕСА_8 земельної ділянки з відповідною частиною господарських споруд.

Інші аргументи відповідачів є безпідставними та не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки усталена судова практика підтверджує установлений загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

З огляду на викладене, заперечення відповідачів не спростовують висновку суду про порушення речових прав позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.

В абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 вказано, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже суд вважає, що майнові права позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, були порушені відповідачами, а їхні заперечення не спростовують висновків суду.

За таких обставин суд доходить висновку про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст. ст. 95, 116, 120, 141, 152, 155, 158 155,158 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 259,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити .

Визнати незаконними та скасувати рішення Коломийської міської ради від 05.12.2019 № 4254-55/2019 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» стосовно надання ОСОБА_6 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0459 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель міської ради.

Визнати незаконними та скасувати рішення Коломийської міської ради від 25.06.2020 № 4760-63/2020 «Про надання земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_6 земельну ділянку кадастровий номер 2610600000:15:002:0093 загальною площею 0.0459 та, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель міської ради.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку, кадастровий номер 2610600000:15:002:0093, загальною площею 0,0459 га, яка розташована в АДРЕСА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 2140931126106, зареєстровано 06.08.2020 року на підставі рішення органу місцевого самоврядування 4760-63/2020, виданий 25.06.2020 року Коломийською міською радою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень йогопроголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського Апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

повний текст рішення було виготовлено 23.04.2021 року

Суддя Васильковський В. В.