Рішення № 96485975, 22.04.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/929/21 Провадження № 2-а/450/23/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Нестерак Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просила скасувати постанову про порушення митних правил № 0003/126000/21 від 03 березня 2021 року, а провадження у справі про порушення митних правил стосовно неї закрити.

Мотивувала свої позовні вимоги тим, що 03 березня 2021 року щодо неї винесено оскаржувану постанову за порушення ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів на суму 36556 грн. 77 коп.

Зауважує, що згідно з протоколом про порушення митних правил № 0003/126000/21 від 25 січня 2021 року нею в митній декларації від 07 квітня 2020 року № UA209270/2020/003834 заявлено неправдиві відомості стосовно календарного року виготовлення вживаного легкового автомобіля марки «Lexus» моделі «RX350», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , що містить ознаки порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України. Зауважує, що нею для митного оформлення подані документи, у який роком випуску транспортного засобу було зазначено 2013 рік. Під час розмитнення жодних зауважень зі сторони митних органів до документів не було. Також не було зауважень до митної вартості. Зауважує, що відповідач звернувся до Підприємства з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» з метою одержання відомостей щодо календарного року виготовлення автомобіля. Підприємство надало інформацію, що згаданий транспортний засіб виготовлений у 2012 році. Вважає, що вказана інформація не є беззаперечним доказом її вини з огляду на відсутність будь-яких підтверджень року виготовлення автомобіля. Крім того, митний органі не обґрунтував підстави для надання переваги отриманій від підприємства інформації. Зазначила, що вона не була зобов`язана здійснювати огляд транспортного засобу з метою встановлення року випуску такого, зокрема досліджувати спеціальні номерні таблички (шильдики). З огляду на вказане, просить позовні вимоги задовольнити. Крім того, зазначила, що заявлений розмір судових витрат є неспівмірним зі складністю справи та виконаними роботами.

Ухвалою судді від 17 березня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

29 березня 2021 року від представника відповідача Ясінської О.Я. надійшло клопотання, у якому він просив встановити відповідачу строк для подання відзиву, не менший п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

07 квітня 2021 року від представника позивача Дмитришин М.П. до суду надійшла заява, у якій вона просила долучити до матеріалів справи докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

07 квітня 2021 року від представника відповідача Ясінської О.Я. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона зазначила, що подані позивачем докази не є належними, оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та рахунок-фактура № 26121101 від 03 лютого 2020 року не перекладені українською мовою, а з вказаних у них дат «2013» неможливо визначити, чи вона стосується року випуску автомобіля. Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03 квітня 2020 року не може бути доказом дати виготовлення, оскільки він складений інспектором митниці. Звіт про оцінку транспортного засобу № 610/20 від 04 квітня 2020 року не може бути доказом по справі, оскільки суб`єкту оціночної діяльності не ставилося запитання щодо дати виготовлення автомобіля. Експертна довідка № 624/20 від 07 квітня 2020 року виготовлена особою, кваліфікація якої як експерта не підтверджена. Вважає, що формою вини у складі правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, може бути також і необережність. Зауважує, що позивач могла отримати інформацію про рік виготовлення автомобіля на спеціалізованих ресурсах в мережі Інтернет, зокрема на сайті страхових аукціонів США, у яких серед іншого наявне фото спеціальної номерної таблички (шильдика) з датою виготовлення «11/12». З огляду на вказане, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

20 квітня 2021 року від представника позивача Дмитришин М.П. до суду надійшла відповідь на відзив, у якому вона зазначила, що інформація, надана з підприємством іноземними інвестиціями «Тойота-Україна», не може бути доказом по справі, оскільки воно у своїй відповіді зазначило, що жодного офіційного підтвердження цієї інформації та можливості її перевірити немає. Щодо спеціальної номерної таблички зауважила, що така є доказом поверхневості роботи митних органів, а не вини позивача. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити

Позивач та її представник Дмитришин М.П., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, клопотань про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення судового розгляду не подали.

Відповідач Координаційно-моніторингова митниця Держмитслужби, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання явку повноважного представника не забезпечила, причин неявки не повідомила, однак представник Ясінська О.Я. у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити за її відсутності.

За ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил № 0003/126000/21 від 03 березня 2021 року позивача визнано винуватою у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 36556 грн. 77 коп.

Як вбачається зі змісту зазначеної постанови 07 квітня 2020 року до Галицької митниці Держмитслужби уповноваженою особою на роботу з митницею ПП «Торгівельно-промислова фірма «Юнівес» ОСОБА_1 до митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA209270/2020/003834 для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль, що був у використанні призначений для перевезення пасажирів, марка Lexus, модель RX350, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: не встановлено, тип двигуна – бензиновий, об`єм – 3456 куб. см, потужність – 199 kW, місць включаючи водія – 5, дверей – 5, кузов – універсал, рік випуску – 2013, модельний рік – 2013, колір – сірий, дата введення в експлуатацію 01 лютого 2013 року. Згідно інформації, зазначеної у графі 31 митної декларації, календарний рік виготовлення автомобіля – 2013. Відповідно до інформації, яка міститься на сайтах страхових аукціонів США, у таких наявне фото спеціальної номерної таблички (шильдика) вказаного транспортного засобу, у якому зазначено дату виготовлення «11/12». Згідно з отриманою відповіддю від підприємства з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» вбачається, що роком виготовлення згаданого автомобіля є 2012 рік. Таким чином, ОСОБА_1 , шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей стосовно календарного року виготовлення згаданого транспортного засобу, вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів на суму 12185 грн. 59 коп. та вчинено порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

З матеріалів справи вбачається, що уповноваженою особою на роботу з митницею ПП «Торгівельно-промислова фірма «Юнівес» ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби для митного контролю та митного оформлення подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA209270/2020/003834 для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль, що був у використанні призначений для перевезення пасажирів, марка Lexus, модель RX350, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна: не встановлено, тип двигуна – бензиновий, об`єм – 3456 куб. см, потужність – 199 kW, місць включаючи водія – 5, дверей – 5, кузов – універсал, рік випуску – 2013, модельний рік – 2013, колір – сірий, дата введення в експлуатацію 01 лютого 2013 року

Відповідно до інвойсу № 26121101 від 03 лютого 2020 року продавцем вказаного автомобіля виступила іноземна компанія «IAA Buyer Wires», а покупцем – ОСОБА_2 . Роком випуску транспортного засобу значить 2013 рік.

Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної покладі та багажу від 03 квітня 2020 року, підписаним державним інспектором Бенайтіс С.С., який проводив огляд, стверджується, що роком виготовлення вказаного автомобіля є 2013 рік, модельним роком такого є 2013 рік.

Свідоцтвом про порятунок № 26121101 стверджується, що вищезгаданий транспортний засіб виготовлений у 2013 році.

Зі звіту № 610/20 про незалежну оцінку нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого транспортного засобу, виготовленого оцінювачем ОСОБА_3 , вбачається, що вказаний транспортний засіб виготовлений у 2013 році, модельним роком значиться 2013 рік.

Суд критично ставиться до покликань відповідача про те, що оцінювач ОСОБА_3 вийшов за межі своїх повноважень, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу, оскільки очевидним є той факт, що ринкова вартість автомобіля прямо залежить як від року виготовлення такого, так і від модельного року. Таким чином, вказані обставини при здійсненні оцінки майна підлягають встановленню суб`єктом оціночної діяльності.

При цьому, суд критично ставиться до поданої до суду експертної довідки № 624/20 від 07 квітня 2020 року, виданої оцінювачем ОСОБА_3 , оскільки його кваліфікація як експерта не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

З метою перевірки правильності визначення року виготовлення зазначеного транспортного засобу Координаційно-моніторинговою митницею Держмитслужби направлено лист від 13 серпня 2020 року до офіційного імпортера «Toyota» в України Підприємству з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» та отримано відповідь від 08 вересня 2020 року за вих. № 29537-20, у якій зазначено, що згаданий вище автомобіль виготовлений у 2012 році.

Однак, у вказаній відповіді міститься застереження, відповідно до якого у підприємства немає жодного офіційного підтвердження наданої інформації та можливості її перевірити або доповнити.

З урахуванням зазначеного, орган митної служби постановив, що у діях позивача наявний склад адміністративного порушення, передбаченого ст. 485 МК України, оскільки остання не вжила заходів для встановлення достовірних даних щодо дати виготовлення вказаного автомобіля, що призвело до зменшення суми митних платежів на суму 36556 грн. 77 коп.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Для притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, а також наявність у діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 486 МК України, щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно із ст. 489 МК України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як попередньо встановлено судом, позивач з врахуванням наявних у неї документів, які подавалися у Держмитслужбу для митного оформлення згаданого автомобіля, роком виготовлення такого визначено саме 2013 рік.

Суд критично ставиться до покликань відповідача про те, що з іноземних документів на цей автомобіль неможливо встановити, що означає рік, зазначений у графі «Year», оскільки за загальним правилом у таких документах вказується саме рік виготовлення транспортного засобу.

Крім того, як вбачається з VIN-номеру автомобіля НОМЕР_1 , десятий символ такого «D» визначає рік виготовлення транспортного засобу та означає 2013 рік.

Вказані обставини також стверджуються вищезгаданим актом огляду, який проводився працівником митниці, у якому чітко визначено, що роком виготовлення автомобіля є 2013 рік.

При цьому, покликання відповідача на наявність фотографії спеціальної номерної таблички (шильдика) згаданого автомобіля на сайтах американських страхових аукціонів, на яких він продавався, у якій вказано «11/12», не можуть братися судом до уваги з огляду на неможливість перевірити дійсність цих фотографій та справжність цих табличок.

Крім того, зазначені таблички за своєю природою не можуть бути беззаперечним доказом дати виготовлення автомобіля, оскільки інформація, яка наявна на них, не може бути перевірена судом.

Більше того, очевидним є той факт, що позивач не була зобов`язана моніторити сайти страхових аукціонів для дослідження дати виготовлення транспортного засобу, оскільки наявних у неї документів було достатньо для того, щоб точно та беззаперечно встановити рік випуску такого.

Слід також зауважити, що під час розмитнення товару жодних зауважень з боку митних органів не було, як і не було зауважень безпосередньо до митної вартості.

Частиною 1 ст. 352 МК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові особи органів доходів і зборів можуть використовувати документи, визначені МК України, податкову інформацію, експертні висновки, судові рішення, документально підтверджені відомості, отримані від уповноважених органів іноземних держав щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Окрім того, митний орган у разі сумніву щодо характеристик транспортного засобу, який ввозиться на митну територію України, має повноваження запитувати у декларанта додаткові документи або коригувати митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось й додаткові документи у декларанта не запитувались.

Натомість, митний орган звернувся з листом до офіційного імпортера Підприємства з іноземними інвестиціями «Тойота-Україна» для підтвердження технічних характеристик автомобіля, на підставі чого і отримана інформація про те, що він виготовлений у 2012 році.

Однак, отримана від офіційного імпортера інформація не є виключним, беззаперечним і визначальним доказом винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводить наявності у її діях умислу на ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі, шляхом надання неправдивих відомостей щодо року виготовлення автомобіля, оскільки при митному оформленні транспортного засобу позивач керувався наявними у неї документами, з яких можливо встановити рік виготовлення автомобіля.

Разом з тим, митний орган під час розгляду справи про порушення митних правил жодним чином не обумовив підстав надання переваги відповіді від офіційного імпортера, а не інформації, що містилась у поданих для митного оформлення документах.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, на момент оформлення згаданого автомобіля, позивач подала необхідні для визначення дати виготовлення автомобіля документи, яких є достатньо для визначення розміру митних платежів в розумінні п. 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідач не довів допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, а тому оскаржувану постанову слід скасувати.

Однак, суд не вбачає підстав для визнання вказаної постанови протиправною, оскільки сам факт скасування такої судом вже свідчить про її протиправність.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, згідно з вказаною нормою суд позбавлений процесуальної можливості визнавати постанову про адміністративне правопорушення протиправною та має право прийняти одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України.

Відтак, позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача Дмитришин М.П. подано до суду договір-доручення про надання правової допомоги № 1467 від 01 лютого 2021 року, згідно з яким виконавець АО «Лемеха та Партнери» зобов`язалося надати клієнту ОСОБА_1 правову допомогу по справі про порушення митних правил, а замовник зобов`язався виплатити виконавцю гонорар та відшкодувати витрати.

Додатком № 1 до згаданого договору сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката становить 2000 грн.

З акту виконаних робіт № 3 від 12 березня 2021 року вбачається, що адвокатом виконані роботи тривалістю 4,5 год, а саме здійснено правовий аналіз матеріалів справи тривалістю 1,5 год., а також підготовлено та надіслано до суду позовну заяву про скасування постанови, що вчинялося адвокатом протягом трьох годин.

Рахунком № 1467/3 від 12 березня 2021 року та квитанцією № 0.0.2070248824.1 від 29 березня 2021 року стверджується, що позивач сплатила на користь АО «Лемеха та Партнери» 9000 грн. у якості оплати за юридичні послуги.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши матеріали справи та докази на підтвердженні понесених судових витрат, суд приходить до висновку, що розмір таких є співмірним зі складністю справи та виконаними роботами, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд також враховує значення справи для позивача, як особи, яка уповноважена на роботи з митницею ПП «Торгівельно-промислова фірма «Юнівес».

При цьому, аргументи відповідача з приводу розміру судових витрат є недостатньо вмотивованими для зменшення розміру таких. Відповідачем не доведено належними доказами неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням обсягу наданої правничої допомоги адвокатом та критеріїв реальності адвокатських витрат, їх розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень у повному обсязі.

Крім того, на користь позивача належить стягнути також за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 454 грн.

Отже, всього належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 9454 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 20, 44, 47, 48, 132-134, 241, 243-246, 268, 271, 286 КАС України, ст.ст. 54, 352, 458, 485, 486, 489 МК України, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Скасувати постанову про порушення митних правил № 0003/126000/21 від 03 березня 2021 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України, у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 36556 грн. 77 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Координаційно-моніторингової митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9454 грн., які складаються з 9000 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 454 грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Мусієвський В.Є.