Рішення № 96485353, 19.04.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/4607/20

Номер провадження 2/237/403/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.21 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі ? АТ КБ «Приватбанк») звернулось до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10.07.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає наступне. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 10.07.2017 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку» складає між ним та АТ КБ «Приватбанк» договір, про що свідчить його підпис у заяві. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування карткових рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 5000 гривень. Відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов кредитного договору взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого у відповідача станом на 27.10.2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором, у розмірі 40483,40 гривень.

Представник АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав частково та зазначив, що він дійсно підписав анкету-заяву, проте ця анкета мала загальний характер, в ній не встановлювалась відсоткова ставка, розмір кредиту, порядок його повернення тощо, з будь-якими іншими документами ознайомлений він не був та своїм підписом не засвідчував. Відповідач визнає, що отримав грошові кошти в позивача, однак періодично вносив платежі на свій картковий рахунок на виконання своїх зобов`язань з повернення фактично отриманих коштів.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з підстав цивільних прав та обов`язків згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Положеннями ст. 525 ЦК України передбачено неможливість односторонньої відмови від виконання зобов`язання або його зміна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно статей 207, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах де відображена воля сторін. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За твердженням позивача відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між відповідачем та АТ КБ «Приватбанк» Договір.

Позивач, з посиланням на положення ч.1ст. 634 ЦК України, зазначив, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, подавши суду відповідний оригінал кредитного договору, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.

Приписами ч. 2 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи правову оцінку долученим до матеріалів справи вказаним письмовим доказам, які у своїй сукупності, як зазначає позивач, складають кредитний договір суд зазначає наступне.

Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідач звернувся з вказаною заявою до АТ КБ «Приватбанк». Будь-які відомості про прохання позивача надати йому кредит, розмір кредиту, визначення порядку розрахунків за кредитом, розміру процентної ставки, штрафі, пені, порядку їх нарахування та сплати, строку та порядку повернення кредитних коштів вказана анкета-заява не містить.

До вказаної позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» також додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку тв. Витяг з тарифі обслуговування кредитних карт «Універсальна».

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Приписами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне також звернутись до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 за позовом АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості.

Так, у вказаній Постанові ВП Верховного Суду дійшла висновку, що в даному аналогічному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи не визнаються відповідачкем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, оскільки з виписки про рух коштів та розрахунку заборгованості відповідача слідує, що відповідач отримав грошові кошти, активно ними користувався та погашав свою заборгованість перед АТ КБ «Приватбанк», однак відповідач заперечує факт укладення кредитного договору в частині ознайомлення з такими його складовими як «Умови та правила надання банківських послуг» «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», особистий підпис відповідача на таких належних складових, на думку АТ КБ «Приватбанк», кредитного договору відсутній, суд приходить до висновку що сторони по справі не досягли згоди щодо розміру процентів, встановлення відповідальності відповідача у вигляді пені та комісії, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пред`явлених позовних вимог із заборгованості по процентам, пені та комісії.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що цілковито відповідає правовій позиції ВП Верховного Суду по справі 342/180/17.

У зв`язку з наявністю у позивача права отримати фактично надані відповідачу грошові кошти суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по руху коштів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28128,71 гривень підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тим, що він має статус багатодітної радини.

Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо, зокрема, позивачами є: члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 березня 2021 року ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25 березня 2021 року ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копією посвідчення серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_4 , з якою проживає відповідач, має статус багатодітної сім`ї з терміном дії посвідчення до 30 жовтня 2032 року.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, суд вважає необхідним звільнити відповідача від сплати судового збору.

В силу положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, розмір судового збору, сплаченого позивачем складає 2102,00 гривню.

Враховуючи, що відповідач звільнений судом від плати судового збору позивачу на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України необхідно компенсувати за рахунок держави судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1460 гривень 51 копійка.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 627, 629, 1054 ЦК України Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 77,78, 81, 89, 141, 259, 263-265, пунктом 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28128 гривень 71 копійка.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1460 гривень 51 копійка за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Я.Ю. Кучко