Рішення № 96485284, 02.04.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/3623/20

Номер провадження 2/237/250/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.21 м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Махно Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Курахове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Курахівська міська рада Мар`їнського району Донецької області про визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач зазначає, що вона є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою разом з позивачем зареєстровані також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак понад 10 років вони не проживають за місцем реєстрації.

У судове засідання, позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Станом на 02 квітня 2021 року відзив на позов від відповідачів до Мар`їнського районного суду Донецької області не надійшов, про відкриття та розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження по справі були належним чином повідомлені, заперечень на позов не подали.

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 11.11.2019 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно актів голови вуличного комітету Тимошенко В.М. від 12 листопада 2018 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані але не проживають ОСОБА_3 – з 2009 року (згідно відомостей сусідів проживає в Московській області м. Ступино), ОСОБА_2 – з 1981 року (проживає в м. Новосибірськ).

Статтями 47, 48 Конституції України гарантоване кожному право на житло, ніхто не може бути позбавлений житла.

Відповідно до вимог ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1-2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частиною 2ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у вищевказаному житловому приміщенні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 понад один рік, викладені обставини дають суду підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Вирішуючи питання щодо задоволення позовної вимоги про зняття відповідачів з реєстраційного обліку суд виходить з наступного.

Абзацом 13 частини 3 статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Вказані положення знаходить свій розвиток в Правилах реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, пунктом 26 яких додатково закріплено підстави зняття особи з реєстрації місця проживання згідно якого до таких підстав належить, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи такою, що втратила право користування житлом є достатньою підставою для зняття її з реєстрації.

За змістом ст.1, ст.4 ЦПК України, ст.15-18 ЦК України суди не вправі перебирати на себе повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, тощо у питаннях, що належать до їхньої компетенції.

Повноваженнями з реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації наділені органи реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради (ст.3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в Постанові від 03 квітня 2019 року у справі 753/11812/17 згідно якої рішення про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, є саме по собі підставою для зняття його з реєстрації у вказаній квартирі.

Суд додатково зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази наявності спору між позивачем і реєстраційним органом з приводу зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3,5,12,13,18,258,260,265,268,273 ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 таким що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_3 такою що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в дольовому порядку у розмірі 420 гривень 40 копійок з кожного.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Я.Ю. Кучко