Ухвала суду № 96485160, 23.04.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

266/3943/17

1-кп/264/247/2021

У Х В А Л А

23.04.2021 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю.М., за участі секретаря судового засідання Прилепо Ю.О., прокурора Пірго Г.М., захисників Конишева Г.А., Конишева А.Г. та Шапара Є.Ю., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції клопотання захисників Конишева Г.А. та ОСОБА_3 про визнання доказів очевидно недопустимими,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Іллічівського райсуду м. Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 149 КК України.

Захисники Конишев Г.А. та ОСОБА_3 заявили клопотання про визнання очевидно недопустимими протоколів за результатами проведення оперативно-розшукових заходів від 19.05.2017 року з додатками. Вказували на проведення оперативно-розшукових дій неповноважними особами до внесення відомостей до ЄРДР.

Прокурор заперечував проти визнання зазначених доказів недопустимими, посилаючись на те, що вони отримані відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Докази винуватості, на які посилається органи досудового розслідування, повинні бути перевірені згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд повинен дотримуватись вимог ст. ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

В ситуації, яка склалася в цьому провадженні, складність протиріччя, наявного між його сторонами з приводу отримання певної групи доказів, позбавляє недопустимість, на якій наполягає захист, ознак очевидності й переходить у площину доказування обставин, які мають значення для кримінального провадження.

З огляду на це для вирішення питання щодо допустимості доказів, на які вказує сторона захисту, вимагається дослідження та оцінки всієї сукупності обставин злочину та дотримання стороною обвинуваення правил збирання доказів на їх підтвердження, що можливо лише під час ухвалення остаточного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 87, 89 КПК України, суд -

У Х В А Л ИВ:

У задоволенні клопотання захисників Конишева Г.А. та Конишева А.Г. про визнання доказів очевидно недопустимими відмовити.

Суддя: Ю. М. Мирошниченко