Рішення № 96483084, 23.04.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/359/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східтранс", м. Харків про стягнення 92865,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

АТ "Українська залізниця", м. Київ в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", м. Дніпро звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Східтранс", м. Харків штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у сумі 92865,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 08.02.21р. позовну заяву АТ "Українська залізниця" в особі РФ"Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати до суду: належним чином засвідчені та належної якості копії документів доданих до позовної заяви.

01.03.21р. від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 03.03.21р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/359/21 без повідомленням учасників справи. ВІДПОВІДАЧУ встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Надати до суду докази направлення на адресу позивача відзиву (ОПИС ВКЛАДЕННЯ).

26.03.21р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі. Вказує, що Комерційний акт № 450003/417/12 від 29.08.2020р. був складений з грубим порушенням вимог Правил складання актів та за формою не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не має доказової сили. Також, відповідач зазначив, що ним була сплачена провізна плата за вагон від станції Бурлук Південної залізниці до станції Кривій Ріг Придніпровської залізниці у розмірі 18573,00 грн. При цьому, чим більше зазначена маса вантажу, тим більше розмір провізної плати. Таким чином, якщо у накладній зазначається вага більше ніж була насправді, то, за твердженнями відповідача, позивач фактично отримує надлишкову плату (переплату) провізної плати; до того ж залізниця не була перевантажена та їй не було завдано матеріальних збитків.

Таким чином, відповідач просить суд врахувати відсутність збитків для позивача, отримання перевізником повної провізної плати, наявність переплати за перевезення та надмірність розміру штрафу в порівнянні з перевізною платою, порушення позивачем порядку оформлення документів, а також відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, з урахуванням того, що завантаження відправником вагону не перевищувало його вантажопідйомність та не перешкоджало безпеці руху на залізниці, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову та зменшити суму штрафу враховуючи майновий стан відповідача.

20.04.21р. від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач не погоджується з посиланнями на те, що Комерційний акт № 450003/417/12 від 29.08.2020р. складений з порушенням вимог Правил складання актів, а, також, заперечує проти зменшення суми штрафу.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

26.08.2020 року зі станції Бурлук Південної залізниці відповідачем був відправлений вагон №67870378 згідно із накладною №43134147 на станцію Кривій Ріг Придніпровської залізниці. При цьому, в накладній № 43134147 у вагоні №67870378 зазначена була маса вантажу - 64320 кг.

На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці №67870378 було проведено перевірку маси вантажу та виявлено, що маса вантажу складає 61 550 кг, що на 2770 кг менше, ніж вказано у накладній, про що було складений Комерційний акт № 450003/417/12 від 29.08.2020 року.

На підставі вказаного акту, у зв`язку з допущенням відповідачем порушення щодо невірного зазначення маси вантажу, позивачем було нараховано відповідачу штраф в сумі 92 865,00 грн. (18 573,00 грн. х 5), який розраховано наступним чином: 18 573,00 грн. - провізна плата за вагон, 5 - кількість провізних плат.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Перевезення вантажу згідно ст. 908 ЦК України здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, а також додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони на підставі ст. 920 ЦК України несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

За приписами ст. 3 Статуту залізниць України, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії).

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній (ст. 37 Статуту).

Положеннями п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000,встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

За змістом ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст.129 Статуту.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що Комерційний акт № 450003/417/12 від 29.08.2020р. був складений з грубим порушенням вимог Правил складання актів та за формою не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не має доказової сили.

Проте, такі твердження відповідача спростовуються наступним.

Пунктом 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

У разі, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правил складання актів, що і відбулося у цих спірних правовідносинах. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 916/2001/17, від 23.06.2018 у справі № 916/1993/17, від 21.08.19 у справі № 905/2360/18.

Судом встановлено, що Комерційний акт містить підписи заступника начальника станції Швець А.А., працівника станції, яка особисто здійснювала перевірку прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_1 та агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_2 .

При цьому, наказом начальника станції від 03.01.2020 року № 26, з причин відсутності на станції за штатним розкладом таких посад, як начальника вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб було уповноважено прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 .

Факт належності до трудових обов`язків агента з розшуку вантажів та Багажу ОСОБА_2 обов`язу здійснювати зважування вагонів, підтверджується пунктом 13 розділу другого (завдання та обов`язки) її посадової інструкції, у відповідності до якого: Виконує зважування вагонів, що потребують перевірки ваги в статичному режимі згідно Технологічного процесу ПКО станції та за результатами перевірки в разі потреби складає акти загальної форми ГУ - 23.

Аналізуючи вищевикладене, твердження відповідача про те, що посадова інструкція агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_2 не зазначає права складання комерційного акту щодо невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, а тому не має повноважень підписувати комерційний акт не ґрунтуються на наведених положеннях п. 10 правил складання актів.

За змістом ст. 105 Статуту залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується на підставі ст. 118 Статуту штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. При цьому, аналогічні положення передбачено й п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст. 118 Статуту залізниць України).

На підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць України позивачем за неправильно зазначену у залізничній накладній № 43134147 масу вантажу нараховано відповідачу штраф у сумі 92865,00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати - 18573,00 грн.

Згідно пункту 6.1. Роз`яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року, стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Пунктом 6.2. Роз`яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 року роз`яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позову та зменшити суму штрафу враховуючи майновий стан відповідача та просить врахувати правові висновків Верховного суду в постанові від 25.06.18р. у справі №906/754/1.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо покладений непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Одночасно зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність в кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду 31.05.2018 у справі № 910/12069/17.

У контексті вищезгаданого, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести на підставі ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому, застосовуючи положення ст. 118 Статуту залізниць України належить мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником визначених цією статтею порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред`явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці в зв`язку з цим збитки.

Необхідності з`ясування наявності/відсутності складу цивільного правопорушення в даному випадку немає, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків. Відповідно доводи апелянта в цій частині - безпідставні та необґрунтовані, тому не приймаються судом.

В зв`язку з цим судом, також, враховано, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із згаданих вище положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу.

Відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Розглянувши доводи відповідача з приводу обґрунтування необхідності зменшення штрафу, суд вважає недоведеним факт винятковості наведених відповідачем обставин, адже за матеріалами справи неправильне зазначення саме відповідачем відомостей про масу вантажу в накладній № 43134147 у вагоні №67870378, за що було складено комерційний акт №450003/417/12 від 28.08.20, приписами ст. ст. 118, 122 Статут залізниць передбачено нарахування штрафу саме відправнику.

Посилання відповідача на правові висновків Верховного суду в постанові від 25.06.18р. у справі №906/754/17 щодо зменшення штрафу є необґрунтованим, оскільки, розглядаючи справу №906/754/17 судами було встановлено, що відповідачем вживались дії щодо припинення порушень.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо правильного зазначення маси відправленого вантажу, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 92865,00 грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу, а клопотання відповідача про зменшення даної суми таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись, як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є законними та обгрунтованими, не спростованими відповідачем, тому такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 551 Цивільного кодексу України; ст.ст. 42, 233 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДТРАНС" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд.93, кв.171, ЄДРПОУ 36223115) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська заліниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (реквізити для сплати штрафу: п/р НОМЕР_1 , в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач: філія "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця") штраф за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у сумі 92865,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДТРАНС" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, буд.93, кв.171, ЄДРПОУ: 36223115) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (реквізити для сплати судового збору: п/р НОМЕР_2 , Філія Дніпропетровське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 305482, код ЄДРПОУ 90081237, отримувач: регіональна філія "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця") судовий збір в сумі 2 270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "23" квітня 2021 р.

Суддя Л.В. Шарко