Рішення № 96483064, 13.04.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4283/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківська міська рада, м.Харків до Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля", м.Харків про визнання договору укладеним за участю представників:

позивача - не з`явився;

3-ої особи - не з`явився;

відповідача - Гура О.В. (адвокат, довіреність №б/н від 21.01.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім "Золота миля" про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.

Ухвалою суду від 04.01.2021 року відкрито провадження у справі №922/4283/20 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 02.02.2021 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 23.02.2021 року. Також, даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Харківську міську раду.

Ухвалою суду від 23.02.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі №922/4283/20 на 30 днів до 05.04.2021 року включно, підготовче засідання відкладено на 18.03.2021 року.

Ухвалою суду від 18.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.03.2021 року, в якому було оголошено перерву до 13.04.2021 року.

Сторонами надано до суду наступні документи:

- відзив відповідача (а.с.38-42) про відмову в задоволенні позову;

- відповідь позивача на відзив (а.с.66-75);

- заперечення відповідача на відповідь на відзив (а.с.99-100);

- пояснення позивача (а.с.117-118);

- заява відповідача про стягнення судових витрат (а.с.143).

Надані документи прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.2021 року представник відповідача заперечував проти позову. Представник позивача та 3-ої особи в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідач є замовником закінченого будівництвом об`єкта «Реконструкція нежитлової будівлі літ.Р-2 під продуктовий склад із вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями, нове будівництво твердопаливної котельної, сховища для палива по просп.Московському,118 у м.Харкові», введеного в експлуатацію декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 11.11.2019 року №ХК 141193151722, відомості про що розміщені на офіційному веб-сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України в розділі «реєстр дозвільних документів» на час подання позову до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свій обов`язок, передбачений ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, не уклав з позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.

Позивач вказав, що оскільки декларація про готовність до експлуатації будівлі та споруди була зареєстрована 11.11.2019 року, а ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з 01.01.2013 року передбачала обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, укладення спірного договору є обов`язковим для сторін спору.

Відповідач зазначає, що підставою для укладення договору про пайову участь позивач посилається на ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка на час звернення позивача до суду з цим позовом втратила чинність.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом спору у справі є вимога позивача про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Харкова.

Статтею 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.

Частиною 3 статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до статті 2 даного Закону під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.

Крім того, пунктом 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014 року №163 про затвердження ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (далі - ДБН А.2.2-3:2014) визначено, що ці норми встановлюють склад та зміст проектної документації на нове будівництво, реконструкцію тощо.

Відповідно до п.3.2. ДБН А.2.2-3:2014 до будівництва входить нове будівництво, реконструкція тощо.

Відповідно до положень п.3.12. ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

При цьому, частиною 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що реконструкція об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Отже, реконструкція, здійснена відповідачем, охоплюється законодавчим визначенням забудови, а виходячи із наведених положень законодавства, відповідач є замовником.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі №922/4248/17, від 26.06.2020 рокуу справі № 922/3049/18, від 05.12.2019 року у справі № 922/4250/17, від 17.05.2019 року у справі № 920/403/18.

Початок проведення будівельних робіт (21.09.19) з реконструкції даного об`єкта будівництва та прийняття його в експлуатацію (11.11.19) здійснювалося відповідачем, як замовником, відповідно до норм та у порядку, передбаченому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038), в редакції чинній на період дії правовідносин з регулювання належного прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівельних робот з реконструкції.

Відповідно до частин 5, 10 статті 39 Закону №3038 датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації.

На дату здійснення відповідачем дій з введення даного об`єкта в експлуатацію діяли норми статті 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту» Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” №3038, якими передбачалося, зокрема, наступне:

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1). На виконання чого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 26.12.2018 року №983 «Про пайову участь замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова» затверджений "Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова";

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина 2);

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3);

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частина 9).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132 від 20.09.2019 року внесені зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №132) шляхом виключення ст.40 цього Закону та встановлення з 01.01.2020 року на думку позивача аналогічного обов`язку замовників взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.12.2019 року №989 затверджений Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м.Харкова (далі - Порядок №989), який набрав чинності з 01.01.2020 року та діє на час подання позову до суду.

Пунктом 1.4 Порядку №989 встановлено, що залучення замовників здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Приписи даного Порядку №989 узгоджуються з нормами статті 18, пункту «а» підпункту 7 статті 27 та пункту «а» підпункту 5 статті 28, статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо побудови відносин органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, та залучення таких підприємств саме на договірній основі та засадах.

Відповідно до частини 1 статті 73 даного Закону акти виконавчого комітету міської ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132 та Порядку №989 пайова участь замовника полягала у перерахуванні до бюджету м.Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірах: 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд та 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування - для житлових будинків.

Таким чином, як у відповідності до норм ст.40 Закону №3038 та Порядку №319, так і у відповідності до пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132 та Порядку №989 обов`язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту покладено саме на замовника такого будівництва.

Відповідач не звернувся з відповідною заявою та не уклав договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Харкова.

Позивач зазначає, що з урахуванням наведених положень Закону №3038-УІ відповідач є замовником реконструкції об`єкта будівництва, а отже, на відповідача, як на замовника поширюється дія Закону №3038-УІ. Проведені відповідачем роботи з даної реконструкції є такими будівельними роботами, за якими існує обов`язок з укладення відповідного договору.

Крім того, позивач зазначає, що ч.4 ст.40 Закону №3038-УІ, яка діяла на час введення об`єкта в експлуатацію, та пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132 разом із Порядком №989 не містять такої підстави для звільнення від пайової участі. На дату подання даного позову відповідачем не виконано зобов`язання, в силу законодавчих актів, щодо взяття пайової участі у розвитку інфраструктури м.Харкова. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132 та Порядок №989 не містить перешкод для укладення замовником договору пайової участі, а факт прийняття об`єкта в експлуатацію не звільняє замовника від виконання обов`язку щодо пайової участі.

Суд не погоджується з цим твердженням позивача з огляду на наступне.

Необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

З матеріалів справи вбачається, що підставою для укладення договору про пайову участь позивач зазначив ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка на час звернення позивача до суду з цим позовом втратила чинність. Відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харків.

З 01.01.2020 року набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими скасовано ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з п.2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019 року договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01.01.2020 року у замовників відсутній обов`язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч.3 ст.5 Цивільного кодексу України).

Отже, станом на момент розгляду цієї справи судом, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова. Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає ст.19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У зв`язку з вищенаведеним суд відхиляє аргументи позивача.

Аналогічна правова позиція стосовно відсутності правових підстав для визнання укладеним договору про пайову участь в розвитку інфраструктури м.Харкова, у зв`язку із втратою чинності з 01.01.2020 року ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», викладена в постановах Верховного Суду від 13.01.2021 року по справі №922/267/20, від 30.07.2020 року у справі №909/1143/19, від 30.09.2020 року у справі №904/4442/19.

З огляду на відсутність законодавчих підстав для визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору про пайову участь в розвитку інфраструктури м.Харкова, суд не вбачає необхідності в дослідженні обставин стосовно правильності здійсненого позивачем розрахунку розміру пайової участі, та щодо заперечень про особливий правовий статус об`єктів харчової промисловості.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в позові, з підстав його необґрунтованості.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судові витрати залишаються за позивачем, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Крім того, відповідачем до судових дебатів зроблено заяву про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу та про надання відповідних доказів після ухвалення рішення, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, у зв`язку з чим суд призначає судове засідання для вирішення питання щодо заявлених судових витрат.

Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 27.04.2021 року о 12:40.

Відповідачу протягом 5 днів надати докази понесених судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "23" квітня 2021 р.

Суддя К.В. Аріт