Рішення № 96482993, 15.04.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 Справа № 917/2007/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравіт Агро”, Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 25/1; Поштова адреса та індекс: Україна, 03057, м. Київ, Перемоги, 42, секція F, Код ЄДРПОУ № 38463127

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Світоч”, Україна, 39510, Полтавська обл., Карлівський р-н, село Володимирівка, код ЄДРПОУ 05287874

про стягнення 276 115 гривень 99 копійок

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Мусійченко Т.С

Представники сторін:

представник позивача: не з"явився

представник відповідача: не з"явився

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укравіт Агро” звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Світоч” про стягнення 276 115 гривень 99 копійок заборгованості за договором поставки від 13 травня 2020 року за № У-1 645-2020-Пл, яка складається з: суми основного зобов`язання 250 168,50 грн., штрафу (2% щомісячно) 7 688,99 грн., пені 3 836,94 грн., інфляційного збільшення боргу 3 252,19 грн., 3% річних 959,23 грн., курсової різниці 10 210, 14 грн.

Ухвалою від 28.12.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 26.01.21, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

21.01.21 (на електронну пошту суду) та 22.01.22 (через АТ "Укрпошта") від відповідача надійшов відзив (вх. № 645 та вх. № 778).

Ухвалою від 26.01.21 р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 16.02.21.

04.02.21 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1343).

08.02.21 від позивача надійшли:

- заява про зменшення позовних вимог;

- клопотання про повернення судового збору;

- заява з процесуальних питань, в якій позивач просив розгляд справи провести без участі його представника.

Як вбачається із заяви позивача про зменшення позовних вимог, відповідач після подання позовної заяви до суду сплатив позивачу суму основного боргу, але не сплатив здійснені позивачем нарахування, тому позивач просить суд стягнути штраф (2% щомісячно) 7 688,99 грн., пеню 3 836,94 грн., інфляційне збільшення боргу 3 252,19 грн., 3% річних 959,23 грн., курсову різницю 10 210, 14 грн.

Суд розглянув подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог та постановив прийняти її до розгляду з огляду на положення ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог, зокрема, про стягнення з відповідача штрафу (2% щомісячно) 7 688,99 грн., пені 3 836,94 грн., інфляційного збільшення боргу 3 252,19 грн., 3% річних 959,23 грн., курсової різниці 10 210, 14 грн.

12.02.21 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1679).

Ухвалою від 16.02.2021р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 15.04.21 р. представники сторін не з`явились.

Позивачем була надіслана заява про розгляд справи за відсутності його представника (вх. № 2975 від 18.03.21)

В судовому засіданні 15.04.21 р. судом складено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд встановив наступні обставини.

13.05.20 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРАВІТ АГРО” (далі - Позивач, Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Світоч” (далі - Відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № № У-1 645-2020-Пл (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі передати у власність Покупця (поставити) Товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах надання товарного кредиту, визначених у цьому Договорі, прийняти Товар та оплатити його вартість.

Згідно з п. 1.2. Договору Найменування Товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базис поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницю виміру Товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (додатками) до цього Договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки Товару.

Згідно з п. 1.4. Договору Факт поставки та передачі Товару від Постачальника до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання-передачі) повноважними представниками Сторін. З моменту підписання Сторонами накладних до Покупця переходить право власності на Товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.

Ціна товару, сума договору та умови розрахунків визначені сторонами у Розділі 2 Договору, зокрема:

- п.2.1. Ціна Товару (в т.ч. ціна за одиницю Товару) вказується Сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору. Ціна Товару включає вартість неповоротної тари, упаковки. Сплата ціни Товару Покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - у доларах США.

- п.2.2. Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Постачальника. Банківські реквізити Сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в Договорі (розділ 10).

- п.2.3. Якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в іноземній валюті, то у разі збільшення гривневого еквіваленту у відношенні курсу національної валюти України до офіційного курсу іноземної валюти, вказаної у відповідній специфікації більше ніж на 3% на дату розрахунку, що визначений у Специфікації, то сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини) вираженого в іноземній валюті, що зазначена в Специфікаціях, на офіційний курс національної валюти України відповідно до даних НБУ щодо продажу відповідної іноземної валюти на дату розрахунку. При цьому Покупець зобов`язується провести оплату за Товар згідно діючого курсу іноземної валюти вказаної в специфікації та протягом 10 робочих днів підписати додаткову угоду про зміну ціни у зв`язку зі зміною курсу. В разі відмови Покупця від укладення додаткової угоди в зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти України відповідно до даних НБУ щодо продажу іноземної валюти, Постачальник має право звернутись до суду з позовом про стягнення курсової різниці, як збитків.

- п.2.5. Термін оплати: оплата Товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору.

- п.2.7. Незалежно від призначення платежу у банківському переказі, у разі порушення Покупцем платіжних зобов`язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно зарахувати оплати грошовими коштами, що надійшли від Покупця, в оплату простроченої заборгованості з повідомленням покупцеві про таке зарахування.

Відповідальність за порушення умов договору визначена сторонами у Розділі 5 Договору, зокрема:

- п.5.1. У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

- п.5.2. Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Сума простроченого платежу визначається ціною Товару (її частиною), яку Покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання Постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати Покупцем пені, ціна Товару (її частина) не сплачена Покупцем, сума несплаченої ціни Товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених Договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.

- п.5.3. Сторони домовились, що згідно п.6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим Договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В подальшому до Договору було підписано Додаток-Специфікацію № 9879-К-2020 від 14.05.2020р. на поставку товару на суму 145 397.40 гривень та Додаток-Специфікацію № 14124-К-2020 від 10.06.2020 року на поставку товару на суму 206 549,28 гривень.

Позивач, на виконання умов Договору, здійснив поставку товару згідно умов Договору та специфікації до нього.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними № ЦБ-10222 від 14 травня 2020 року та № ЦБ-14551 від 10 червня 2020 року.

Відповідач свої зобов`язання виконав частково, сплативши на рахунок Позивача 101778,18 гривень, що підтверджується довідкою з AT «Правекс Банк» № 31 від 17 грудня 2020 року.

Станом на момент подачі позву заборгованість складала 250168,50 грн. В подальшому, після подання позовної заяви основний борг сплачено відповідачем в повному обсязі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки позивач як Постачальник поставив Покупцю товар на умовах Специфікацій, які є додатками до Договору на загальну суму 351946,68 грн. Вказане підтверджується наданими позивачем в матеріали справи видатковими накладними.

Відповідач не заперечував факт отримання товару у обсязі, зазначеному позивачем у позові та в подальшому здійснив оплату отриманого товару.

Відповідно до умов Специфікацій Відповідач зобов`язався оплатити отриманий товар на умовах, вказаних в Договорі та Специфікаціях.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на умови Договору та Специфікацій обов`язок по оплаті товару у відповідача є таким, що настав.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за отриманий товар закон покладає на покупця.

Доказів того, що відповідачем було повністю виконано зобов`язання за Договором по оплаті поставленого Товару, в строки та в розмірах, вказаних в Договорі та Специфікаціях, матеріали справи не містять.

Щодо позовної вимоги про стягнення курсової різниці у розмірі 10 210,14 грн., суд врахував наступне.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.3. Договору, передбачено, що якщо у Специфікації визначений еквівалент Ціни Товару (її частини) в іноземній валюті, то у разі збільшення гривневого еквіваленту у відношенні курсу національної валюти України до офіційного курсу іноземної валюти, вказаної у відповідній специфікації більше ніж на 3% на дату розрахунку, що визначений у Специфікації, то сума Ціни Товару (її частина), яку має сплатити Покупець у гривнях визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни Товару (її частини) вираженого в іноземній валюті, що зазначена в Специфікаціях, на офіційний курс національної валюти України відповідно до даних НБУ щодо продажу відповідної іноземної валюти на дату розрахунку. При цьому Покупець зобов`язується провести оплату за Товар згідно діючого курсу іноземної валюти вказаної в специфікації та протягом 10 робочих днів підписати додаткову угоду про зміну ціни у зв`язку зі зміною курсу. В разі відмови Покупця від укладення додаткової угоди в зв`язку зі зміною офіційного курсу національної валюти України відповідно до даних НБУ щодо продажу іноземної валюти, Постачальник має право звернутись до суду з позовом про стягнення курсової різниці, як збитків.

Вказане свідчить про те, що сторони визначили особливості формування ціни договору, що відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а його умови визначені на розсуд сторін і погодженні ними, що вказує на принцип свободи договору.

Заперечення відповідача щодо стягнення курсової різниці не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до п. 2.3 Договору підписання додаткової угоди не впливає на порядок визначення ціни товару, яку має сплатити Покупець у разі збільшення гривневого еквіваленту у відношенні курсу національної валюти України до офіційного курсу іноземної валюти.

Проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення курсової різниці, враховуючи розмір заборгованості та період її існування за поставлений товар по кожному Додатку окремо, проаналізувавши розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розмір боргу, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 10 210,14 грн. є обґрунтований, а вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача пеню – 3836,94 грн., штраф – 7688,99 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.

Сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 5.3. договору).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором передбачено стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за прострочення виконання зобов`язання.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 3836,94 грн. за загальний період з 01.11.2020 по 17.12.2020 є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7688.99 грн. (2 % за кожен місяць) суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

В даному випадку розмір штрафу встановлено наступним чином - за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу, що суперечить вимогам чинного законодавства України щодо правої природи поняття "Штраф".

В силу вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо) та обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання При цьому, штраф є разовим платежем, що не має триваючого характеру.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов`язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов`язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання та має триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Слід відмітити, що законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов`язання можливості їх змінювати.

Таким чином, така форма неустойки, як штраф, що обраховується у відсотках на місяць від суми несплаченого платежу (штраф у розмірі 2% на місяць) не передбачена чинним законодавством України. Крім того, фактично за своєю правовою природою штраф у розмірі 2% на місяць є пенею у розмірі 0,067% або 0,065% за кожен день прострочення в залежності від кількості днів у місяці. (2% : 30днів, або 2% : 31 день).

За одне й теж порушення подвійної відповідальності не допускається. Тому, суд вважає, що у задоволені позову в частині стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 7688.99 грн. слід відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Позивачем вірно визначено періоди для нарахування 3% річних з 01.11.20 р. (47 днів прострочення за Специфікацією № 14124-К-2020 від 10.06.2020 року) та з 03.11.20 р. (45днів прострочення за Специфікацією № 9879-К-2020 від 14.05.2020р.), в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 959,23 грн. 3% річних.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 959,23 грн. 3% річних є такою, що підлягає задоволенню з огляду на наведені норми цивільного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3252,19 грн., господарський суд враховує таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

В свою чергу, курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв`язку із знеціненням грошових коштів.

Отже, втрати, пов`язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів. Фактично сума, що виникає в зв`язку з курсовою різницею, і є інфляційними втратами.

З огляду на наведене, взявши до уваги той факт, що сторонами при укладанні договору передбачено відшкодування курсової різниці, господарський суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат, а тому у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 3252,19 грн. суд відмовляє (правова позиція викладена в постанові ВС України у справі № 905/192/18).

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Світоч” (Україна, 39510, Полтавська обл., Карлівський р-н, село Володимирівка, код ЄДРПОУ 05287874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАВІТ АГРО” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 38463127) пеню у 3836,94 грн., курсову різницю у розмірі 10210,14 грн., 3 % річних в сумі 959,23 грн., 1312,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2021.

Суддя Киричук О.А.