Ухвала суду № 96482795, 22.04.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.04.2021 Справа № 914/1043/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой»

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкерт Плюс»

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Імперіал»

про стягнення солідарно 638614,08 грн.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкерт Плюс» та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Імперіал» про стягнення солідарно 638614,08 грн. передоплати за непоставлений товар згідно з рахунком №6 від 06.10.2020р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №914/1043/21 та передано для розгляду судді Петрашку М.М. Інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Крім того, до вказаної позовної заяви позивачем долучено заяву (вх.№1708/21 від 20.04.2021р.) про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» просить накласти арешт на усі рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкерт Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Імперіал».

Згідно із частиною 1 та 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкерт Плюс» (відповідач-1) є: 03035, місто Київ, площа Cолом`янська, будинок 2, офіс 707 (ідентифікаційний код 43449701), а місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест Імперіал» (відповідач-2) є: 79018, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, кабінет 44 (ідентифікаційний код 35782210).

Частинами 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Однак, відповідно до частини 11 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Як вбачається із позовної заяви, спір у даній справі виник щодо виконання досягнутої домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денкерт Плюс» про поставку дизельного палива за ціною 638614,08 грн.

Як стверджує позивач, відповідач-1 зобов`язався здійснювати поставку дизельного палива за фактом надходження коштів від позивача на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Денкерт Плюс».

При цьому, як вказано у позовній заяві, позивачем здійснено передоплату в розмірі 638614,08 грн., однак відповідач-1 в порушення досягнутої домовленості не здійснив йому поставку дизельного палива на вказану суму.

Крім того, як вбачається зі змісту позовної заяви, з метою забезпечення виконання вказаного зобов`язання, 06.10.2020р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки №06/10/20, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест Імперіал» (відповідач-2) поручається перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісся Агроінвестрой» (позивач) за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Денкерт Плюс» (відповідач-1) його зобов`язань повернути перераховані кошти у розмірі 638614,08 грн. на користь позивача у випадку не поставки чи неналежної поставки відповідачем-1 дизельного палива.

Таким чином, зі змісту позовної заяви вбачається, що у ній об`єднано позовні вимоги щодо виконання правочину (укладеного між позивачем та відповідачем-1) з вимогами щодо іншого правочину (укладеного між позивачем та відповідачем-2), укладеного для забезпечення основного зобов`язання.

Слід зазначити, що процесуальними нормами, наведеними у частині 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що саме позивач наділений правом вибору за місцезнаходженням якого з відповідачів подати позов до суду.

Однак, у випадку ж пред`явлення позову про солідарне стягнення заборгованості з основного боржника та з поручителя одночасно, територіальна юрисдикція (підсудність) справи визначається відповідно до частини 11 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням основного боржника.

Тобто позов, що містить в собі вимоги за основним правочином та правочином, укладеним в забезпечення основного правочину, може бути поданий до господарського суду лише за територіальною юрисдикцією (підсудністю) за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

А тому факт укладання правочину з метою забезпечення виконання основного зобов`язання та об`єднання в одній позовній заяві одночасно вимог щодо відповідача, який є стороною основного зобов`язання, та до відповідача, який є стороною правочину, укладеного в забезпечення основного зобов`язання, відповідно до положень частини 11 статті 30 Господарського процесуального кодексу України не може змінювати територіальну юрисдикцію (підсудність).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021р. у справі №904/2979/20.

З огляду на викладене, спір у даній справі відповідно до частини 11 статті 30 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням відповідача-1 (місто Київ), який є стороною основного зобов`язання.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача-1 є місто Київ, тому даний позов відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва.

З огляду на викладене, позовна заява у справі №914/1043/21 підлягає направленню за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, тобто за місцезнаходженням відповідача-1 у даній справі.

Крім того, як вбачається зі змісту пункту 2 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, якщо заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову, то така заява подається до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, подану заяву (вх.№1708/21 від 20.04.2021р.) про забезпечення позову слід також направити за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва разом із позовною заявою у справі №914/1043/21.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 27, 30, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Позовну заяву з додатками у справі №914/1043/21 передати за встановленою підсудністю на розгляд Господарського суду міста Києва (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44/В).

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.М. Петрашко