Рішення № 96482408, 22.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2021Справа № 910/1597/21Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1597/21

За позовом Фізичної особи-підприємця Подтопти Павла Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот ВЕБ»

про стягнення 24134,37 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Подтопта Павло Анатолійович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот ВЕБ» (далі - відповідач) про стягнення 24134,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг по прибиранню №57 від 01.09.2019 не розрахувався в повному обсязі за отримані послуги в строк, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 20160,00 грн, пеню у розмірі 2457,01 грн, 3% річних у розмірі 539,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 978,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1597/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд.6-А.

Однак, конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою», вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання

За змістом ч. 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.02.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Подтоптою Павлом Анатолійовичем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пілот ВЕБ» (далі - замовник) був укладений договір надання послуг по прибиранню №57 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого предметом є надання послуг по прибиранню офісних приміщень, згідно з договором, в якому зазначаються об`єкти, які підлягають прибиранню, їх місцезнаходження, види прибирань, періодичність прибирань та інші умови, що зазначені в додатках до даного договору.

Пунктами 1.2, 1.3 договору визначено, що виконавець зобов`язався, згідно умов та положень договору та відповідних додатків виконати послуги по прибиранню об`єктів замовника від забруднень, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити. Виконавець на прохання замовника може виконувати інші додаткові послуги, не передбачені договором.

Загальна вартість послуг зазначена в додатках по кожному відділенню. Оплата здійснюється замовником на безготівковий рахунок виконавця після завершення прибирання, протягом 3 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт (пункти 2.1 та 2.2 укладеного договору).

Даний договір починає діяти з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору складає один рік (пункт 3.1 договору).

При цьому, в пункті 3.2 договору сторони погодили, що у випадку продовження строку дії даного договору сторони мають право переглянути ціни послуги. Якщо жодна із сторін не має заперечень, договір автоматично пролонгується на кожен наступний рік.

Доповнення, додатки та відмови до даного договору вважаються дійсними тільки в тому випадку, якщо вони надані в письмовій формі і підписані сторонами (пункт 9.2 договору).

Додатками №1 та №2 до договору сторони поголи об`єкти прибирання, а саме: об`єкт №1 за адресою м. Київ, вул. Предславенська, буд. 49 з прибиранням внутрішньої території площею 110 кв.м. та вартістю виконаних робіт 6237,00 грн; об`єкт №2 за адресою м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 12, кв. 2 з прибиранням внутрішньої території площею 164 кв.м. та вартістю виконаних робіт 8000,00 грн.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої в статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, цей договір про надання послуг по прибиранню є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивачем надані відповідачу обумовлені договором послуги по прибиранню загальною вартістю 21892,50 грн, що підтверджується актами надання послуг №9 від 29.02.2020 на суму 6237,00 грн, №10 від 29.02.2020 на суму 8000,00 грн, №12 від 31.03.2020 на суму 3465,00 грн та №13 від 31.03.2020 на суму 4190,50 грн, які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором надання послуг по прибиранню №57 від 01.09.2019, повну та своєчасну оплату наданих послуг не здійснив, сплативши лише 1732,50 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 20160,00 грн.

Тоді як частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що оплата здійснюється замовником на безготівковий рахунок виконавця після завершення прибирання, протягом 3 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 2.2 договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг по прибиранню приміщень за актами надання послуг №9 від 29.02.2020, №10 від 29.02.2020, №12 від 31.03.2020 та №13 від 31.03.2020 на момент розгляду справи настав.

Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, оплату отриманих послуг в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачеві обумовлених договором послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг у встановлений договором строк, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 20160,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 391,00 грн за актами №9 та №10 у період з 04.03.2020 по 01.02.2021 грн та у розмірі 148,00 грн за актами №11 та №12 (з урахуванням часткової оплати) у період з 03.04.2020 по 01.02.2021, а також інфляційні втрати у розмірі 725,81 грн та 252,55 грн, відповідно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, за розрахунком суду в сумі 537,50 грн, оскільки позивачем при визначенні початку періоду прострочення оплати не було враховано, що прострочення виконання зобов`язання розпочинається з наступного дня, в який мала б бути здійснена оплата, а тому останній день оплати не є початком періоду прострочення. В іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

Водночас, за розрахунком суду, інфляційні втрати за визначений позивачем період є більшими.

Однак, статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач вказує про стягнення інфляційних втрат саме у розмірі 978,36 грн, то позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, оскільки оплата наданих послуг не здійснена у передбачений договором строк, позивачем нараховано пеню у загальному розмірі 2457,01 грн, а саме за актами №9 та №10 у розмірі 1805,96 грн та за актами №11 та №12 у розмірі 651,05 грн.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, в тому числі пені.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач посилається на умови пункту 5.1 укладеного договору, яким передбачено, що у випадку порушення умов даного договору, винна сторона несе відповідальність визначену цим Договором або чинним законодавством України.

З наведеного вбачається, що сторони не встановили конкретного виду та розміру пені за порушення строків розрахунків, а договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише посилання на чинне законодавство в цілому.

У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

При цьому, а ні умовами договору, а ні спеціальним законодавчим актом, не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання у даному випадку. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» також не встановлює конкретного розміру (відсотку) пені, а лише обмежує її визначення сторонами у договорі подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Частина шоста статті 231 Господарського кодексу України також не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України).

В даному випадку, судом встановлено, що умовами договору про надання послуг по прибиранню №57 від 01.09.2019 не встановлено відповідальність відповідача, а саме стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання (порядок її сплати та розмір). Доказів забезпечення виконання зобов`язань з оплати послуг за вказаним договором пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у формі, що передбачена чинним цивільним законодавством, позивачем до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, оскільки сторонами не було визначено відповідальність відповідача у формі пені у разі несвоєчасного виконання грошового зобов`язання (порядок її сплати та розмір) і законодавством, яке регулює дані правовідносини відповідний обов`язок не встановлений, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені в сумі 2457,01 грн, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заборгованість у заявленому позивачем розмірі, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 178, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Подтопти Павла Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот ВЕБ» про стягнення 24134,37 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пілот ВЕБ» (02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А; ідентифікаційний код 34474795) на користь Фізичної особи-підприємця Подтопти Павла Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг у розмірі 20160 (двадцять тисяч сто шістдесят) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) грн 36 коп., 3% річних у розмірі 537 (п`ятсот тридцять сім) грн 50 коп. та судовий збір у розмірі 2038 (дві тисячі тридцять вісім) грн 76 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано - 22.04.2021.

Суддя Т.В. Васильченко