Рішення № 96481011, 12.04.2021, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/1188/20

2/458/128/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

з участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Миньо М.М.,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким: встановити факт постійного її проживання з матір`ю - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на житловий будинок разом з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати – ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані у АДРЕСА_1 . Житловий будинок збудований на законних підставах у 1930-1947 роках та його інвентаризаційна власність становить 77 899 грн. За життя мати склала заповіт, згідно якого заповіла все своє майно внучці ОСОБА_5 , яка на час її смерті спадкодавця з нею не проживала і спадщину у визначений ст. 1270 ЦПК України строк не прийняла, до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини не подавала. Окрім позивача, спадкоємцями першої черги за законом згідно ст. 1261 ЦК України є син померлої – ОСОБА_3 . Донька померлої - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ще до смерті спадкодавця. Інші спадкоємці – відсутні. Позивач тривалий час до дня смерті матері, яка хворіла та була особою похилого віку, проживала з нею та доглядала за нею. Стверджує, що окрім неї, ніхто спадщину не прийняв, із заявою до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців за законом не звертався. Відповідно до ст. 1270 ЦК України, позивач до нотаріальної контори також не зверталася, однак спадщину фактично прийняла та з часу смерті матері опікувалася спадщиною – житловим будинком та господарськими будівлями і спорудами. Враховуючи вищевикладені обстави, змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

Позивач ОСОБА_1 не з`явилася.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Миньо М.М. позов підтримав, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області не з`явився, подав до суду заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не з`явилися, подали до суду заяву про визнання позову, зазначивши, що позивач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживала разом з нею, піклувалася про неї та доглядала за нею.

Вислухавши вступне слово представника позивача, показання свідків з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 83 років, померла ОСОБА_4 , про що 21 березня 2014 року складено відповідний актовий запис № 6 та виконавчим комітетом Бітлянської сільської ради Турківського району Львівської області 21 березня 2014 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /арк. справи 11/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що до складу спадщини ОСОБА_4 ввійшов житловий будинок разом з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя, а саме: 13.11.2013, спадкодавець ОСОБА_4 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , заповіла внучці ОСОБА_5 , що підтверджується заповітом від 13.11.2013, зареєстрованим в реєстрі № 178, який на день смерті заповідача не змінений та не скасований /арк. справи 22/.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1268-1270 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Згідно із ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно із ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

28.01.2021 спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 (до укладення шлюбу 12.11.2016 – ОСОБА_5 ) в нотаріальному порядку відмовилася від спадкового майна за заповітом на користь позивача – дочки спадкодавця – ОСОБА_1 , що підтверджується нотаріальною заявою від 28.01.2021 /арк. справи 82/, та 10.02.2021 подала до суду заяву про визнання позову, зазначивши, що позивач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця – матері, ОСОБА_4 , проживала разом з нею, піклувалася про неї та доглядала за нею /арк. справи 70/.

Інший спадкоємець за законом першої черги – син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 також відмовився від своєї частки у спадщині після смерті матері, що підтверджується його заявою від 23.10.2020, яка посвідчена в.о. старости старостинського округу № 10 Затірка А.З., зареєстрованою в реєстрі за № 10-45 /арк.справи 24/. 17.02.2021 надіслав до суду заяву про визнання позову, зазначивши, що позивач ОСОБА_1 на час смерті спадкодавця ОСОБА_4 проживала разом з нею, піклувалася про неї та доглядала за нею /арк. справи 76/.

Судом встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 та паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , що позивач ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_4 (спадкодавця). Відтак, ОСОБА_1 відноситься до спадкоємців першої черги спадкування. Також, дослідженими матеріалами вправи встановлено, що інші живі спадкоємці першої вказаної черги – відсутні та спадкова справа не заводилась, що підтверджується листом приватного нотаріуса Турківського районного нотаріального округу Федаша М.М. /арк. справи 114/.

28.01.2021 позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак цього ж числа отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 12/02-31, у зв`язку із пропущенням строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини після смерті мами ОСОБА_4 /арк. справи 80, 83/.

Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В поданій до суду позовній заяві позивач пояснила, що протягом останніх років і до дня смерті спадкодавця – мами ОСОБА_4 проживала з нею, здійснювала за нею догляд та допомагала по господарству.

Вказані обставини у судовому засіданні підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та письмовими заявами співвідповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що позивач дійсно постійно проживала (без реєстрації) зі своєю матір`ю ОСОБА_4 до дня її смерті спільно понад п`ять років, вели спільне господарство.

У суду не має підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених позивачем, свідками та співвідповідачами. Даних про яку-небудь зацікавленість свідків в результаті розгляду справи немає, їх показання відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідне позивачу для оформлення спадщини, так як у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Враховуючи вищенаведені факти, суд приходить до переконання про те, що позивач дійсно постійно проживала разом з матір`ю – ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак позивач є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , як така, що постійно проживала разом із нею, на час відкриття спадщини.

Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 12/02-31, виданою приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Львівської області від 28 січня 2021 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку з тим, що пропустила піврічний термін, передбачений цивільним законодавством на подання заяви, /арк. справи 83/.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ст. 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки № 1109, виданої 20.10.2020 виконавчим комітетом Бітлянської сільської ради Турківського району Львівської області, житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /арк. справи 13/ та відповідно до облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки являлася головою домогосподарства /арк. справи 14/.

Згідно технічного паспорта від 07 листопада 2020 року (копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного будинку становить 43,6 кв.м.(житлова – 43,6 кв.м.). Рік побудови – 1939. Інвентаризаційна вартість – 58052 грн /арк. справи 13-14/.

Згідно з довідкою про технічну характеристику об`єктів нерухомого майна № 944 від 27.11.2020, самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна за вищевказаною адресою – немає.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спадкове майно, яке складається із житлового будинку (позначений у технічному паспорті літерою А-1), загальною площею 75,40 кв.м., житловою площею 43,10 кв.м., стайні (позначена у технічному паспорті літерою Б), стодоли (позначена у технічному паспорті літерою В), погребу (позначений у технічному паспорті літерою Пг), що знаходяться в АДРЕСА_2 , дійсно на праві власності належали померлій ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи те, що позивач, яка вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, не має можливості в нотаріальному порядку оформити право на спадкове майно, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-які інші спадкоємці, які б претендували на спірне майно, - відсутні, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживанняОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 разом з її матір`ю - ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступилаІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті її матері – ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок разом з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Миньо Микола Миколайович, адреса робочого місця: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, місцезнаходження: 82547, смт. Бориня, вул. І.Франка, 4, Самбірський (Турківський) район, Львівська область.

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2021 року.

Суддя З.М. Коліщук