Рішення № 96480728, 19.04.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/518/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовомУправління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення,

встановив:

Позивач Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до суду з позовом, в якому просить зобов`язати відповідачку звільнити нежитлові приміщення індексом «9-1 та 9-2» загальною площею 25,9 м2, що за адресою: АДРЕСА_1 під шляхом виселення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому є власністю територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Залізничного райвиконкому м. Львова № 109 від 10.03.1987 року та перебуває на балансі Львівського комунального підприємства «Левандівка».Працівниками Львівського комунального підприємства «Левандівка» було проведено обстеження житлового будинку на АДРЕСА_1 та встановлено, що нежитлові приміщення під індеком «9-1 та 9-2» площею 25,9 м2, які знаходяться у підвалі вказаного будинку, використовуються ОСОБА_1 - мешканкою квартири АДРЕСА_2 для господарських потреб.ЛКП «Граніт» (в подальшому ЛКП «Левандівка») неодноразово звертались до ОСОБА_1 з усними і письмовими вимогами щодо звільнення самовільно зайнятих нежитлових приміщень, однак остання відмовляється добровільно їх звільнити, на попередження не реагує.Незаконне займання відповідачкою зазначеного нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності територіальної громади міста Львова, порушує вимоги статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищезазначеним об`єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Львова, тобто Львівська міська рада в особі уповноваженого нею виконавчого органу - Управління комунальної власності позбавлена передбаченого ст. ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України права самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном, чому просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву, у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подала, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не подано.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Статтею 319 ЦК України врегульовані питання здійснення права власності. Так, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні цього права.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.2 ст.327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно із ч.1 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 №777, до повноважень Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за її надходження.

Відповідно до Положення про управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 року №1125, одним із основних завдань управління є виконання функції органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Відповідно до п. 4.2.1, 4.2.2. Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, затверджене ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 року № 897 підприємства, організації, установи, які є балансоутримувачами майна комунальної власності забезпечують утримання майна у належному технічному стані, своєчасно вживають заходи для проведення необхідного капітального ремонту об`єктів оренди (проводять самі чи ініціюють його проведення залежно від умов договору), здійснюють оперативний контроль за використанням майна користувачами. За результатами перевірки балансоутримувачі складають акти про проведення перевірки та скеровують їх в управління комунальної власності.

Судом встановлено, що на підставі рішення Залізничного райвиконкому м. Львова № 109 від 10.03.1987 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в ціломуперебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова та знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства «Левандівка» /а.с. 4 зворот/.

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві комунальної власності Львівської міської ради /а.с.4 зворот/.

Згідно із актом обстеження від 22.12.2020 року, здійсненого балансоутримувачем ЛКП «Левандівка», нежитлові приміщення під індексом «9-1 та 9-2» площею 25,9 м2, які знаходяться у підвалі будинку по АДРЕСА_1 , самовільно захоплені та безпідставно використовуються мешканкою квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 /а.с. 6,9/.

Також судом встановлено, що ЛКП «Левандівка» скеровувало на адресу відповідача – ОСОБА_1 попередження від 18.05.2020 року та 24.10.2020 року, в яких просило надати дозвільні документи на використання нежитлового приміщення під індексом «9-1 та 9-2» площею 25,9 м2, які знаходяться у підвалі будинку по АДРЕСА_1 , в іншому випадку попереджало про звернення щодо звільнення даних приміщень до суду,однак остання відповіді не надала та відмовляється добровільно їх звільнити /а.с. 7,8/.

Право власності належить до основоположних прав, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

В даному випадку предметом спору є вимога про звільнення зайнятого відповідачкою належного позивачу на праві власності нежитлового приміщення, яка є різновидом вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд зазначає, що самовільне зайняття відповідачкою нежитлового приміщення поза волею власника розцінюється як порушення права власника на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачка без належних на те підстав зайняла нежитлові приміщення під індексом «9-1 та 9-2» загальною площею 25,9 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вимоги позивача є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2270 грн. /а.с.16/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняті нежитлові приміщення під індексом «9-1 та 9-2» загальною площею 25,9 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до вимог п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

При цьому, у відповідності до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи:

Позивач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ЄДРПОУ 25558625, місцезнаходження: м. Львів, пл. Галицька,15.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя: Іванюк І.Д.