Рішення № 96480650, 22.04.2021, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/2127/19

Провадження № 2-а/943/51/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року

Суддя Буського районного суду Львівської області Кос І.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та поліцейського Гаврака Романа Володимировича (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просить скасувати постанову поліцейського взводу №1 УПП у Львівській області ДПП Гаврак Р.В. серії ДП18 №641079 від 26.10.2019 року та закрити провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що відповідачем відносно нього 26 жовтня 2019 року винесено постанову, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення в розмірі 425,00 грн. штрафу за ч. 1 ст. 126 КУпАП, начебто за керування ним 26 жовтня 2019 року о 10 год. 00 хв. транспортним засобом марки «Honda Civik», номерний знак НОМЕР_1 , у якого в темну пору доби не горіла ліва фара ближнього світла, а також не було полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відтак, позивач вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки наведені в оскаржуваній постанові обставини нічим не підтверджені та вини він не визнає, а тому оскаржувану постанову поліцейського вважає незаконною та необгрунтованою, отже просить позовні вимоги задовольнити.

Матеріали вказаної справи передані судді Косу І.Б. за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, про що вбачається із протоколу авто розподілу від 18.03.2021.

Ухвалою судді від 18.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.

Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача (УПП у Львівській області Департаменту патрульної поліції) за довіреністю Петрик В.Б. направила відзив на позовну заяву, в якому просить залишити позовну заяву без задоволення, покликаючись на те, що позивач керував транспортним засобом «Honda Civik», номерний знак НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп, 503 км. + 100 м., поза населеним пунктом, у якого не горіла ліва фара в режимі ближнього світла, після чого зупинено вказаний автомобіль, а в ході перевірки документів позивач не пред`явив чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Указаний факт допущення позивачем ПДР стостерігав інспектор, а тому як посадова особа єдиного контролюючого органу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відреагував на це відповідно до ч. 1 ст. 283, п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП винесенням постанови за більш серйозне правопорушення з числа вчинених (ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП) у виді 425 грн. штрафу. Оскільки строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому такий не збережений, а УПП не були відомі наміри позивача оскаржувати постанову інспектора. Відтак представник відповідача вважає, що оскаржувана постанова обгрунтована, винесена на підставі та в порядку передбаченому законодавством, а доводи позивача є необгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідач (поліцейський УПП у Львівській області ДПП Гаврак Р.В.) правом на відзив у порядку статті 162 КАС України не скористався.

Окрім того, представник відповідача Петрик В.Б. направила до суду клопотання про залишення указаної позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України через несплату позивачем судового збору при поданні позовної заяви до суду, покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі №543/775/17.

Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання відповіді на відзив у порядку, передбаченому ст. 163 КАС України, в якій покликається на те, що вини не визнає, відповідачем у відзиві не спростовані аргументи позивача по суті позовних вимог, а доводи відзиву нічим не підтверджені, а також заперечив проти задоволення клопотання представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду, зважаючи на те, що Постанова ВП ВС ухвалена в справі від 18.03.2020 року, тобто після подання позовної заяви (07.11.2019), а відтак просив позовні вимоги його задовольнити.

Заперечення від відповідачів у порядку, передбаченому ст. 164 КАС України, до суду не надходило.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається із оскаржуваної постанови інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 1 УПП у Львівській області ДПП сержанта поліції Гаврака Романа Володимировича ДП18 №641079 від 26.10.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за те, що 26 жовтня 2019 року о 10 год. 00 хв. на автомобільній дорозі М06 Київ-Чоп, 503 км. + 100 м., ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda Civik», номерний знак НОМЕР_1 , у якого не горіла права фара дального (ближнього) світла та не було поліса ОСЦПВВНТЗ, чим порушив вимоги п. 31.4.3 «а» та п. 2.1 «ґ» ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП.

Частиною першою статті 126 КУпАП (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 26.10.2019) передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Інкримінований позивачу пункт 31.4.3 ПДР України містить поняття «зовнішні світлові прилади», до яких в силу підпункту «а» цього пункту належить: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

В силу вимог підпункту «ґ» пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в Постанові Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами та доповненнями) при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247 і ст. 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертизи.

Проте, судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема не зазначено жодних доказів на обгрунтування допущеного позивачем правопорушення, зважаючи на те, що таке категорично заперечується останнім.

Однак, незважаючи на вказані обставини, відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивач, керуючи транспортним засобом, порушив приписи підпункту «ґ» пункту 2.1 ПДР України, оскільки не надано матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак у суду відсутня можливість встановити, на підставі яких доказів відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. При цьому, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про незбереження УПП відеозапису події за минуванням часу, оскільки в оскаржуваній постанові від 26.03.2019 у графі «до постанови додається» стоїть прочерк. Тобто, за наявності відповідного відеозапису, такий мав би бути доданий до постанови. Проте, жодних доказів щодо скоєння позивачем порушення правил дорожнього руху відповідачем не наведено.

Окрім того, суд вважає неправомірним покликання відповідача в оскаржуваній постанові на порушення позивачем вимог п. 31.4.3 «а» ПДР України, оскільки вказаний підпункт містить визначення поняття «зовнішні світлові прилади», а відповідачем не надано доказів того, що у позивача не горіла права фара дального (ближнього) світла, як про це зазначено в оскаржуваній постанові. Натомість у поданому відзиві представник відповідача покликається на те, що у автомобілі позивача не горіла ліва фара в режимі ближнього світла, однак в оскаржуваній постанові йде мова лише за праву фару, зважаючи також і на те, що доказів і цьому факту стороною відповідача не наведено та до оскаржуваної постанови не долучено.

Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Натомість, заявлене предстанвиком відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України, на думку суду, не може бути задоволене, оскільки ухвали про залишення позову без руху не виносилося, а тому підстав для залишення позову без розгляду не має. Більше того, суд вважає, що покликання представника відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі №543/775/17, як підставу для залишення позовної заяви без розгляду через несплату позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду, не може заслуговувати на увагу, оскільки вищевказана постанова ВП ВС ухвалена після звернення позивача із цим позовом до суду.

За наведених обставин, виходячи із заявлених позовних вимог і встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, невиконанням відповідачемсвого процесуального обов`язкудоказування правомірності свого рішення, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 77, 242-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Позов задовольнити повністю. Скасувати постанову серії ДП18 №641079 від 26.10.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: УПП у Львівській області ДПП (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19; код ЄДРПОУ 40108646).

Представник відповідача УПП у Львівській області ДПП: Петрик Вікторія Богданівна (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 26).

Відповідач: поліцейський УПП у Львівській області ДПП Гаврак Роман Володимирович (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 26).

Повний текст рішення складено: 22 квітня 2021 року.

Суддя І. Б. Кос