Ухвала суду № 96479929, 23.04.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/1831/20

Провадження№ 2/266/120/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м.Маріуполь

Приморський районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря судового засідання Широкової Г.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, про визнання місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, про визнання місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів.

20.04. 2021 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1

надійшла заява, в якій вона просить суд вжити заходи для запобігання зловживанню відповідачем ОСОБА_2 процесуальними правами, оскільки провадження у вказаній справі було відкрито 04.05.2020 року, підготовче судове засідання неодноразово переносилося за чисельними заявами відповідачки з посиланням на введення в Україні карантину через поширення коронавірусної хвороби. 22.02.2021 року ухвалою суду у цій справі було закрите та призначено справу до судового розгляду. Відповідачка 25.03.2021 року подала чергове «клопотання», через що суд вимушений був перенести засідання на 08.04.2021 року, але ж напередодні цього засідання відповідачка знову ж таки подала чергове «клопотання» з проханням «зупинити провадження у цивільній справі №266/1831/20» до нібито розгляду справи Донецьким окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_2 до комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Маріупольської міськради. При цьому до клопотання ОСОБА_2 не було додано ані копії ухвали Донецького окружного адміністративного суду про відкриття провадження у справі, ані власне, копії адміністративного позову (для визначення питання про наявність чи відсутність зв`язку поданого ОСОБА_2 до Донецького окружного адміністративного суду позову з цивільною справою №266/1831/20, яка розглядається Приморським районним судом). Як вбачається з інформації, що розміщена на офіційному сайті судової влади, ані станом на дату подання до Приморського районного суду чергового «клопотання» Бутенко І.А. від 07.04.2021 року, ані станом на дату подання цієї заяви, ухвала про відкриття провадження у адміністративній справі відсутня, а позовна заява ОСОБА_2 залишена без руху з огляду на наявність низки суттєвих недоліків, допущених ОСОБА_2 при поданні нею позовної заяви, серед яких, зокрема і відсутність доказів сплати судового збору. Тобто, ОСОБА_2 , маючи неабиякий досвід участі у судових процесах за її ініціативою, будучи достеменно обізнаною про необхідність сплати судового збору при поданні позовів, подаючи адміністративний позов до Донецького окружного адміністративного суду та не сплачуючи при цьому судовий збір, навіть не мала на меті настання певних наслідків у вигляді відкриття провадження у адміністративній справі, а мала лише на меті в чергове затягнути розгляд справи №266/1831/20 по суті.

В судове засідання сторони не з`явились, при цьому на адресу суду від представника позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд даного питання без їх участі, відповідач ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні заяви, а представник позивача просила звдовольнити заяву.

Суд, розглянувши дану заяву, приходить до наступного.

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно п.1 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати заяви, клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно статті 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.144 ЦПК України,заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

Частиною 2 статті 144 ЦПК України передбачено, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене ч.3ст.35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні п.3 ст.35 Конвенції, мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому, суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Так, у ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Суд зазначає, що з огляду на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 недобросовісно користується своїми процесуальними правами, а отже суд не знаходить підстав для вжиття заходів для запобігання зловживання ОСОБА_2 процесуальними правами.

Керуючись ст.ст.43,44,143-144,146,148,260,261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяву ОСОБА_1 про зловживання процесуальними правами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, про визнання місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної Приморський районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Суддя: Д.Г.Пантелєєв