Постанова № 9647905, 17.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.05.10 Справа №2а-2302/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Суконновій Г.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Кримського республіканського центру зайнятості, Керченського міського центру зайнятості,

до ОСОБА_3,

про стягнення заборгованості у сумі 3566,26 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача Кримського республіканського центру зайнятості - Шаганов Андрій Олександрович, довіреність № 13/12-1691 від 08.05.08р.,

від позивача Керченського міського центру зайнятості - Шаганов Андрій Олександрович, довіреність № 05-6297 від 11.12.09р.,

від відповідача ОСОБА_3.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Кримський республіканський центр зайнятості, Керченський міський центр зайнятості (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3566,26 гривень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представники позивачів у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, пояснила, що вона не заперечує проти факту неповідомлення відомостей про наявність трудових відносин до 01.10.2008 року, проте не погоджується з необхідністю відшкодування витрат на проведення навчання.

Вислухавши пояснення представників позивачів, відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III від 02.03.2000 року забезпечення збору страхових внесків, контроль правильності їх нарахування та своєчасності сплати віднесено до обов'язків Фонду загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі Фонд).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Отже, судом встановлено, що позивачі являються установами Державної служби зайнятості, та підпорядковується Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 являється республіканським органом виконавчої влади.

Судом встановлено, що позивачі, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами являються органами виконавчої влади та, відповідно, субєктами владних повноважень.

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивачі, являючись субєктами владних повноважень, відповідно до законодавства мають право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до даних персональної картки № 015460108092400001 відноситься до застрахованих осіб, які мають право на матеріальне забезпечення (а.с. 8).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач відповідно до ст.6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.

Згідно зі ст.25 Закону України “Про зайнятість населення” держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно з ст.7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Згідно з п.3 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Суд зазначає, що ОСОБА_3 01.10.2008 року надала заяву до Керченського міського центру зайнятості про відсутність роботи, зарплатні та інших доходів, зобовязання у випадку працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру та іншої діяльності, яка надає дохід, повідомити Керченський міський центр зайнятості (а.с. 23).

У заяві ОСОБА_3 від 01.10.2008 року просить надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Законів України “Про зайнятість населення” та “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” до вирішення питання про його працевлаштування (а.с. 27).

Суд зазначає, що у витягу із наказів “Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України “Про зайнятість населення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та нормативними актами щодо їх застосування” від 17.06.2009 року зазначено, що Наказом від 01.10.2008 року № НТ081001 ОСОБА_3 надано статус безробітного з 01.10.2008 року; Наказом від 01.10.2008 року № НТ081001 відповідачу призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 4 ст.32, п.1 ст.33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та п.п 4.3.,4.4. “Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”; Наказом від 01.10.2008 року № НТ081001 розпочато (поновити) виплату допомоги по безробіттю; Наказом від 27.11.2008 року № НТ081127 припинено виплату допомоги по безробіттю, у звязку з проходженням безробітним професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленнями ДСЗ відповідно до пп. 4 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; Наказом від 27.11.2008 року № НТ081127 призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання у звязку із зарахуванням на навчання відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 5 «Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного»; Наказом від 27.11.2008 року № НТ081127 розпочато (поновлено) виплату матеріальної допомоги у період професійного навчання; Наказом від 01.04.2009 року № НТ090401 припинено виплату матеріальної допомоги у період професійного навчання, у звязку із закінченням строку виплати відповідно до пп. 12 п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 13 п. 15 «Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного»; Наказом від 16.06.2009 року № НТ090616 знято з обліку відповідно до п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», у звязку з працевлаштуванням безробітного відповідно до абзацу 2 пп. 1 п. 20 Порядку, у звязку з працевлаштуванням за направленням ДСЗ по квоті.

Керченським міським центром зайнятості 18.09.2009 року було складено акт № 13 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

За проведенням звірки з ДПІ в м. Керчі та копіями наказів ОК ЖБК-6-Керч №14 від 13.12.06р., №7 від 01.10.08р. (а.с.12,13) Керченським міським центром зайнятості встановлено, що відповідач працював в ОК ЖБК-6-Керч з 31.12.06р. по 01.10.08р. на посаді двірника, про що складено АКТ № 12 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 14).

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення в наслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення вимог вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомив позивача про те, що він працював.

Відповідно до абз. 1 п. З ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення відповідачу внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6 та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до довідки розрахунку сум надлишково виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 за період з 01.10.2008 року по 29.03.2009 року було отримано 2136,76 грн. матеріальної забезпечення (а.с. 18).

Листом від 09.11.2009 року № 06-5333 відповідач був повідомлений про необхідність повернення суми незаконно виплаченого безробітному матеріального забезпечення в розмірі 2136,76 грн. та коштів, витрачених на його навчання на курсах за направленням центра зайнятості у сумі 1429,50. У вищевказаному Листі зазначалось, що у випадку несплати незаконно отриманого матеріального забезпечення в період безробіття протягом 15 робочих днів це питання буде вирішуватись в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, у сумі 3566,26 грн.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

У судовому засіданні 17 травня 2010 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 24 травня 2010р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 94, 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Кримського республіканського центру зайнятості (р/р 37179300901202 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 03491168) заборгованість у сумі 1469,50 грн.,

3. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Керченськог міського центру зайнятості (р/р 37171001000358 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708617) заборгованість у сумі 2136,76 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Котарева Г.М.