Постанова № 9647841, 25.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.05.10 Справа №2а-2073/10/14/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., при секретарі Белової Ю.Г., за участю представників сторін: від позивача – Узлякова, представник за дов.,

від відповідача – не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»         

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим             

про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002191502/3 від 01.02.10р.,

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протизаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002191502/3 від 01.02.10р., яким до позивача застосований штраф в розмірі 39,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, яке визначене у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання та незаконно нарахував останньому штрафні санкції. Разом з тим позивач зазначає, що узгоджене податкове зобов’язання по податку на додану вартість за червень 2008 року за декларацією від 21.07.2008р. за вих. № 23024 своєчасно та в строк не сплачувалось, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій по факту несвоєчасної сплати.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника. В запереченні на позов від 23.02.10р.  зазначив, що штрафні санкції застосовані до позивача відповідно до ст. 17 Закону України “Про порядок  погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення, встановлене під час проведення перевірки від 15.10.09р. Разом з тим зазначив, що відповідно до ст. 7 зазначеного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість Кримського республіканського підприємства «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі», за результатами якої був  складений Акт  № 1660/15-2/19195199(а.с.9-10).

У вказаному акті відповідач зафіксував  порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасна сплата  узгодженої суми ПДВ  за деклараціями № 23024 від 21.07.08р., №27331 від 19.08.08р., №29125 від 22.09.08р.  

На підставі Акту відповідачем 05.08.08р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001901502/0 про нарахування штрафу в сумі 90399,02 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач неодноразово оскаржував його, однак усі скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

В подальшому відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення  від 01.02.2010р. № 0002191502/3 про нарахування штрафу в сумі 39,16 грн. за затримку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов ‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Стаття 1 закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою)  є податкове  зобов’язання (з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок  подання  податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що  платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму  податкового зобов’язання, зазначену  у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону для подання декларації  платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ).

Відповідно до п.п. 5.4.1.п.5.4. ст. 5 вказаного закону  узгодження сума  податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою  податкового боргу платника податків.

У разі,  коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання  в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.  Податкові вимоги також надсилаються платникам податків , які  самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього  направлення (вручення податкового повідомлення (п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 17 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Згідно з п.п. 1.6  ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  це загальна сума  податку , одержана (нарахована) платнику  податку у звітному (податковому ) періоді , визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Судом встановлено, що по-перше,  матеріали справи свідчать про те, що позивачем відповідачу була подана Декларація по сплаті ПДВ за червень 2008р. № 23024 від 21.07.08р. у графі 27 якої було визначене  податкове зобов’язання по ПДВ за жовтень 2005р. у сумі 114285,00 грн. Відповідно до вказаних вище положень ст.4, ст.5 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивач мав сплатити вказане податкове зобов’язання по ПДВ включно до 30.07.2008р.

Позивачем надані копії  платіжних доручень № 563 від 08.07.08р., № 645 від 11.07.08р., № 936 від 29.08.08р., якими  позивач перерахував до Держбюджету м. Керч 275000,00 грн.  У кожному платіжному дорученні у графі “Призначення платежу”  вказано : “відрахування пдв за червень 2008р”, крім того на них є відмітки обслуговуючого банка  про проведення платежу. У платіжному дорученні №936 від 29.08.08р. у графі “Призначення платежу”  вказано : “відрахування пдв відповідно до рішення Господарського суду АР Крим від 18.06.08р.за червень 2008р”

Також судом встановлено, що по-друге, матеріали справи свідчать про те, що позивач подав відповідачу декларацію по сплаті ПДВ за липень 2008р. № 27331 від 19.08.2008р. у графі 27 якої визначив податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 131031,00 грн. та декларацію по сплаті ПДВ за серпень 2008р. № 29125 від 22.09.2008р. у графі 27 якої визначив податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 155130,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач перерахував до державного бюджету зазначені суми, більш того під час розгляду справи представник пояснив, що зазначені суми ПДВ взагалі до теперішнього часу не оплачені.

Вивчивши вказані документи, керуючись  Законами України “Про податок на додану вартість”, “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, приймаючи до уваги сплату першим узгодженого податкового зобов’язання по ПДВ за червень 2008р. у сумі   275000,00 грн. та несплату взагалі узгодженого податкового зобов’язання за липень 2008р., суд вважає, що відповідач помилкового встановив факт порушенням позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За таких обставин суд не може погодитись з твердженнями відповідача про те, що у зв’язку з наявністю у позивача заборгованості по ПДВ він, діючи відповідно до п.п.7.7. ст. 7 “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, при отриманні коштів, перерахованих  позивачем згідно з копіями  зазначених платіжних доручень  здійснював погашення податкового боргу попередньо погашенню його податкових зобов’язання по ПДВ.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення   контролю  за   використанням   майна  відповідно   до  загальних   інтересів  або  для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, не мав право самостійно без узгодження з платником податків або  в умовах відсутності  рішення суду перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Відповідач, зараховуючи своєчасно сплачені податки в рахунок податкового боргу, фактично перешкоджав позивачу  податків своєчасно  сплачувати податки  за періоди, вказані в платіжних дорученнях, що призвело до необґрунтованого  порушення ним визначених податкових зобов’язань.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача,

У зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому суд вважає, необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002191502/3 від 01.02.10р., яким до позивача застосований штраф в розмірі 39,16 грн.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим № 0002191502/3 від 01.02.10р., яким до позивача застосований штраф в розмірі 39,16 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь  Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» витрат зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                          Кірєєв Д.В.