Рішення № 96478091, 16.04.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1183/21

Номер провадження2/711/1386/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Казидуб О. Г.

при секретарі Зайцевій О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азот» звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми надмірно сплаченого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог позовної заяви позивач вказує, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.09.2017 року у справі № 711/6297/17, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АЗОТ» задоволено. Стягнуто з ПАТ «АЗОТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 11864,22 грн., вихідну допомогу в сумі 7444,73 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 34045,44 грн, з відрахуванням при виплаті всіх податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України. Рішення суду набрало законної сили 10.10.2017 року.

28.11.2017 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області було відкрито виконавче провадження № 55258909 про стягнення з ПрАТ «АЗОТ» на користь відповідача заборгованості в сумі 54429,72 грн., в тому числі середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 34045,44 грн.

30.01.2018 року постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області виконавче провадження № 55258909 було закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням.

Однак, під час виконання вказаного виконавчого провадження відповідач отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і моральну шкоду без відрахування всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, тобто, у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством України та визначено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.09.2017 року.

Звертають увагу суду на те, що позивач нарахував, утримав та сплатив до бюджету від імені відповідача податок на6308,18 грн. та військовий збір в сумі 525,68 грн.

Також, вказують, що вони звернулися до відповідача з листом-вимогою перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 6833,86 грн., з яких податок на доходи фізичних осіб - 6308,18 грн. та військовий збір - 525,68 грн. Відповідач, зазначену в листі вимогу залишив без реагування.

Просять стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь грошові кошти в сумі 6833 грн. 86 коп. та судові витрати покласти на відповідача.

19 березня 2021 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін.

Представник ПрАТ «Азот» - адвокат Савенко Ю. Н. надала заяву, в якій зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд їх задоволити. Також, зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце розгляду справи була повідомлена шляхом направлення повідомлення на зареєстровану адресу проживання.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, передбаченими ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідачки ОСОБА_2 , повідомленої у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, яка не з`явилась в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.09.2017 у справі № 711/6297/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азот» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2017 року по 08.09.2017 року в сумі 34045 гривень 44 копійки з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів передбачених законодавством України; заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за лютий, березень та квітень 2017 року в сумі 11864 гривні 22 копійки; вихідну допомогу в сумі 7444 гривні 73 копійки; на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень; судовий збір в сумі 75 гривень 33 копійки, а усього 54429 гривень 72 копійки.

Головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 28.11.2017 року було відкрито виконавче провадження № 55258909 з виконання виконавчого листа № 711/6297/17 виданого 16.11.2017 Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 борг в сумі 54429,72 грн.

Постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 30.01.2018 виконавче провадження № 55258909 з примусового виконання виконавчого листа № 711/6297/17 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 163 Податкового кодексу України визначені доходи, які є об`єктом оподаткування. Зокрема, об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні є доходом, який підлягає оподаткуванню.

Згідно п.п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно- правовими договорами.

Також, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є об`єктом оподаткування військовим збором, що становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування.

Згідно листа Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 р. №23714/6/99-99-17-03-03-15, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, нарахованої на підставі рішення суду.

Відповідно до постанови Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі №359/10023/16-ц, суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.

Підприємство, яке виплачує такий дохід, для такого платника податку являється податковим агентом, а тому повинно утримати ПДФО та військовий збір із суми доходу, перерахувати їх до бюджету та відобразити виплату у формі № 1ДФ.

Суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, слід класифікувати як інші доходи, відповідно до п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, оскільки між роботодавцем і колишнім працівником уже відсутні трудові відносини. При цьому, визначення виду доходу впливає на його відображення у податковому розрахунку 1-ДФ, а інші доходи зазначаються за ознакою «127». Оскільки об`єкти оподаткування військового збору фактично дублюють об`єкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб, то із даного доходу утримується також військовий збір, за ставкою 1, 5 %, відповідно до п. 161 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Ставка податку на доходи фізичних осіб, згідно із ст. 167 зазначеного Кодексу, на суму середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника становить 18%.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника,адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Аналогічні правові висновки містятьсяв постановах Верховного Суду від 18липня 2018року у справі №359/10023/16-ц,Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від10жовтня 2019року у справі №522/13736/15та у справі №369/10046/18,а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30січня 2019року у справі №910/4518/16 та в постанові Верховного Суду від27листопада 2019року,справа № 401/1813/16-ц.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Подібні висновки щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладені у: постановах Верховного Суду України від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14), від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року справа №517/186,17, від 28 березня 2018 року, справа №173/166/17, від 03 травня 2018 року справа №473/2859/17.

Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Однак, згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

У рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 ЗУ «Про оплату праці», тому на неї не розповсюджується правило ст. 1215 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання рішення суду в примусовому порядку, сплатив відповідачу всю суму боргу, однак без відрахування податків і зборів.

З Довідки № 27 від 13.01.2021, виданої головним бухгалтером ПАТ «Азот», згідно постанови Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перерахувало на рахунок ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 35045,44грн. Відповідно до встановленого податковим законодавством порядку, ПАТ «Азот» нарахувало, утримало та сплатило до бюджету від імені ОСОБА_1 з суми 35045,44 грн. податок на доходи фізичних осіб в сумі 6308,18 грн. (платіжне доручення № 1690 від 05.03.2018 року) та військовий збір в сумі 525,68 грн. (платіжне доручення № 1697 від 05.03.2018р.).

Позивачем на адресу відповідача було направлено Лист-вимогу № 501 -06/258 від 21.04.2020 про перерахування коштів в сумі 6833,86 грн. на банківські реквізити ПрАТ «Азот» для подальшої сплати їх в якості податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Проте, відповідач, у свою чергу, дізнавшись про це, жодним чином не відреагувала та не повернула вказані в листі кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідач, отримавши у порядку примусового виконання, за рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2017 року у справі № 711/6297/17, набула її частину без достатньої правової підстави, адже вона повинна була бути сплачена його податковим агентом в дохід держави.

Враховуючи, що позивачем сплачені всі необхідні податки та збори в розмірі 6833 грн. 86 коп., то вони підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати на користь позивача у розмірі 2270 грн. 00 коп. судового збору.

Керуючись ст. ст. 263-265, 279,280-289, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Азот» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Азот» (ЄДРПОУ 00203826, місцезнаходження м.Черкаси, вул.Героїв Холодного Яру, 72) грошові кошти у розмірі 6833грн.86коп. та судовий збір у сумі 2270 грн.00коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст рішення складений 16 квітня 2021 року.

Головуючий: О. Г. Казидуб