Постанова № 9647656, 16.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 квітня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-2055/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л.»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю прокуратури Оболонського району міста Києва

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення №0000482307/0 від 29.09.2009, №0000472307/0 від 29.09.2009, №0000482307/1 від 27.11.2009, №0000472307/1 від 27.11.2009, №0000482307/2 від 10.02.2010, №0000472307/2 від 10.02.2010, прийняті ДПІ у Оболонському районі міста Києва.

02.04.2010 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить суд визнати протиправними та нечинними наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва і скасувати частково суми податкових зобовязань у податкових повідомленнях рішеннях, а саме: від 29.09.2009 №0000482307/0 за платежем: з податку на прибуток на суму 582659,00грн. та штрафні санкції в сумі 291329,00 грн., всього на суму 873988,00 грн.; від 29.09.2009 №0000472307/0, за платежем: з податку на додану вартість на суму 329783,00 грн. та штрафні санкції в сумі 164 892,00 грн., всього на суму 494675,00 грн.; від 27.11.2009 №0000482307/1 за платежем: з податку на прибуток на суму 582659,00 грн. та штрафні санкції в сумі 291329,00 грн., всього на суму 873988,00 грн.; від 27.11.2009 №0000472307/1 за платежем: з податку на додану вартість на суму 329783,00 грн. та штрафні санкції в сумі 164 892,00 грн., всього на суму 494675,00 грн.; від 10.02.2010 №0000482307/2 за платежем: з податку на прибуток на суму 582659,00 грн. та штрафні санкції в сумі 291329,00 грн., всього на суму 873988,00 грн.; від 10.02.2010 №0000472307/2 за платежем: з податку на додану вартість на суму 329783,00 грн. та штрафні санкції в сумі 164 892,00 грн., всього на суму 494675,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.04.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.04.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами та прокуратурою документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.09.2009 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»ДПІ у Оболонському районі міста Києва було складено Акт №516-23-7-31868241 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток всього на суму 595364 грн., а також порушення п. 4.9, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого було занижено податок на додану вартість всього на суму 339947 грн. та завищено залишок відємного значення ПДВ за серпень 2007 року у сумі 3209 грн.

29.09.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп.пп. «б», «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були винесені податкові повідомлення-рішення №0000482307/0, яким у звязку з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, пп.8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 893046 грн., в тому числі штрафні санкції 297 682 грн., № 0000472307/0, яким у звязку з порушенням п.9, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 509 921 грн., в тому числі штрафні санкції 169974 грн.

За результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва, ДПА у м Києві податкові повідомлення-рішення № 0000482307/0 від 29.09.2009, №0000472307/0 від 29.09.2009 були залишені без змін, а також винесено податкові повідомлення-рішення 0000482307/1 від 27.11.2009, №0000472307/1 від 27.11.2009, №0000482307/2 від 10.02.2010, №0000472307/2 від 10.02.2010.

Щодо правомірності винесення ДПІ у Оболонському районі м.Києва податкових повідомлень-рішень №0000482307/0 від 29.09.2009, №0000482307/1 від 27.11.2009 та №0000482307/2 від 10.02.2010 судом встановлено наступне.

Як видно з матеріалів справи, підставою для висновку ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.4.6 п.5.4 ст. 5, пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, про заниження податку на прибуток всього на суму 595364грн., стало:

- віднесення позивачем до валових витрат витрат минулих періодів на загальну суму 2249 690,00 грн., факт отримання та використання яких у власній господарській діяльності товариства, за висновком відповідача, не підтверджений відповідними первинним документами, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 562 422,00 грн.;

- віднесення експлуатаційних послуг (відшкодування вартості послуг по страхуванню орендованого приміщення, 3% покриття витрат по менеджменту, відшкодування витрат по земельному податку, відшкодування витрат з обслуговування котельні, відшкодування витрат за благоустрій території у сумі 110 588,0 грн.) до складу валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 27 647,0 грн.;

- нарахування амортизаційних відрахувань по об'єкту 1 групи, який по завершенню дії договору оренди було повернуто орендодавцю (у сумі 21 176,05 грн.), що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 5 295,0 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судом, ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»було відображено витрати минулих періодів у сумі 278 333,21 грн. у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»декларації з податку на прибуток в 4 кварталі 2006 року, у сумі 321 530, 00 грн. у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»декларації з податку на прибуток у 2 кварталі 2007 року, у сумі 1649827,00 грн. у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації з податку на прибуток у 4 кварталі 2006 року.

Відповідно до змісту п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Враховуючи, що уточнені показники валових витрат за 2005-2006 р.р. були зазначені позивачем у складі податкових декларацій за 4 квартал 2006 та 2 квартал 2007 року, тобто в межах строків давності, встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд приходить до висновку, що ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»мало право не подавати відповідні уточнюючі розрахунки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1 ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі), а відповідно до змісту ст.ст. 11, 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення та їх документальне підтвердження з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України, а також звертатись до платників податків з письмовими запитами про надання первинних документів.

Як встановлено судом, витрати ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.», віднесені до складу валових витрат у сумі 278 333,21 грн. з відображенням їх у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»декларації з податку на прибуток в 4 кварталі 2006 року, у сумі 321 530, 00 грн. з відображенням їх у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток у 2 кварталі 2007 року, у сумі 1649827,00 грн. з відображенням їх у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації з податку на прибуток у 4 кварталі 2006 року, повністю підтверджуються відповідними первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом не приймається заперечення відповідача про те, що правильність віднесення цих витрат до витрат у бухгалтерському обліку та податковому обліку була перевірена інспекторами ДПІ Оболонського району м. Києва у періоді з 01.01.2004 р. по 30.09.2006 р., але не відображена в Акті перевірки №1019-23-4-31868241 від 15.12.2006 за вищезазначений період як «не включені до декларації валові витрати»з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №925/11205 (далі Порядок оформлення результатів перевірок), акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів перевірок встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до пп. 2.3.4 пп. 2.3 п. 2 Порядку оформлення результатів перевірок не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування обєкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

За таких умов, суд приходить до висновку, що нездійснення ДПІ у Оболонському районі міста Києва своїх повноважень щодо контролю за додержанням ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»вимог податкового законодавства в частині правильності та обґрунтованості включення до складу валових витрат у сумі 278 333,21 грн. з відображенням їх у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»декларації з податку на прибуток в 4 кварталі 2006 року, у сумі 321 530, 00 грн. з відображенням їх у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток у 2 кварталі 2007 року, у сумі 1649827,00 грн. з відображенням їх у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»декларації з податку на прибуток у 4 кварталі 2006 року, не може бути підставою для висновку про не підтвердження відповідними первинними документами факту отримання та використання таких витрат у власній господарській діяльності товариства, оскільки такий висновок на порушення п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3.2, 2.3.4 Порядку оформлення результатів перевірок зроблений без дослідження відповідних первинних документів та ґрунтується на непідтверджених доказами припущеннях, що спростовуються матеріалами справи, а тому у ДПІ у Оболонському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для донарахування ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 562 422,00 грн.

Як видно з Акту перевірки підставою для висновку ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення позивачем вимог пп. 5.2.1. п. 5.2, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у вигляді віднесення до складу валових витрат витрат, не пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції товарів (робіт, послуг) та, як наслідок, висновку про заниження податку на прибуток всього у сумі 27647,00 грн., стало віднесення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»до складу валових витрат витрат на експлуатаційні послуги (відшкодування вартості послуг по страхуванню орендованого приміщення, 3% покриття витрат по менеджменту, відшкодування витрат по земельному податку, відшкодування витрат з обслуговування котельні, відшкодування витрат за благоустрій території) на загальну суму 110 588,00 грн.

З матеріалів справи видно, що між ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»та ВАТ "Кияни" було укладено договори оренди нежитлового приміщення №170/2 від 07.03.2006, №170/3 від 13.03.2006, (далі Договори оренди) за якими ВАТ "Кияни" (Орендодавець) передало ТОВ«Санлайт Україна С.Р.Л.»(Орендар) в оренду нежитлове приміщення за адресою м.Київ, Московський проспект, 9.

Відповідно до умов вказаних Договорів оренди Орендодавець взяв на себе зобовязання здійснювати сервісне обслуговування, до вартості якого включається, зокрема, відшкодування вартості послуг по страхуванню орендованого приміщення, 3% покриття витрат по менеджменту, відшкодування витрат по земельному податку, відшкодування витрат з обслуговування котельні, відшкодування витрат за благоустрій території, при цьому Орендар зобовязаний сплачувати Орендодавцю вартість спожитих послуг щомісячно з 1 по 10 число наступного за поточним (розрахунковим) місяцем.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до змісту ст. 627 ЦК України, п.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З матеріалів справи видно, що Договір оренди за своїм змістом є змішаним договором, який врегульовує: по-перше, орендні відносини між ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»та ВАТ«Кияни», по-друге, відносини між ними з приводу надання ВАТ«Кияни»послуг з сервісного обслуговування, в тому числі, управлінських послуг (3% покриття витрат по менеджменту), послуг з обслуговування котельні (відшкодування витрат з обслуговування котельні), послуг з благоустрою території (відшкодування витрат за благоустрій території).

Враховуючи, що вищевказані послуги ВАТ «Кияни»були отримані ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»у зв'язку з його господарською діяльністю, оскільки саме ці послуги забезпечували необхідний режим діяльності підприємства і були однією з умов забезпечення необхідного рівня охорони праці для співробітників (зважаючи на відсутність у позивача самостійної можливості забезпечення теплом приміщення та чистотою прилеглої території), суд приходить до висновку про правомірність віднесення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»витрат по оплаті таких послуг до складу валових витрат на загальну суму 59768, грн. з відображенням їх у рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток підприємства, а тому у ДПІ у Оболонському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для донарахування ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 14 942,00 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не оспорюється висновок ДПІ у Оболонському районі міста Києва про протиправність віднесення ТОВ « Санлайт Україна С.Р.Л.»до складу валових витрат витрат на відшкодування вартості послуг по страхуванню орендованого приміщення та відшкодування витрат по земельному податку на загальну суму 50820, грн. та про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 12705,00 грн., і, відповідно, розмір фінансових (штрафних) санкцій у сумі 6353,00 грн.

Як видно з акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення позивачем вимог пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у вигляді завищення амортизаційних відрахувань по орендованому обєкту 1 групи основних засобів, та як наслідок, висновку про заниження податку на прибуток всього у сумі 5295,00 грн., стало нарахування позивачем амортизаційних відрахувань по об'єкту 1 групи (приміщення за адресою м. Київ, проспект Московський 9), який по завершенню дії Договорів оренди було повернуто орендодавцю ВАТ«Кияни», на загальну суму 21 176,05 грн.

Судом встановлено, що відповідно до договорів оренди №170/2 від 07.03.2006р., №170/3 від 13.03.2006р. та актів прийому-передачі приміщення від 08.03.2006р., від 09.02.2007р. ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»орендувало у ВАТ «Кияни»нежитлове приміщення загальною площею 600,0 кв.м. за адресою м. Київ, проспект Московський, 9.

За період оренди ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»проводило модернізацію (ремонт) даного приміщення, за рахунок чого було сформовано 1 групу основних засобів. Станом на 01.10.2006р. балансова вартість даного об'єкту 1 групи основних засобів складала 243828,90грн.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 09.01.2008 року ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»повернуло ВАТ «Кияни»дане приміщення у належному стані з урахуванням невідокремлюваних поліпшень (перегородки), здійснених під час перебування в орендованому приміщенні, балансова вартість якого на момент повернення становила 220402,00 грн.

Проте, після повернення орендованого приміщення ВАТ «Кияни»у бухгалтерському та податковому обліках ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»по даному обєкту 1 групи основних засобів продовжували нараховуватись амортизаційні відрахування у розмірі 2 % від балансової вартості даного обєкту.

Водночас, згідно з пп. 8.8.2 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів. При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта.

Відповідно до пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

З аналізу пп. 8.4.8 п. 8.4, пп. 8.8.2 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" видно, що ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»у звязку з поверненням орендованого приміщення ВАТ «Кияни»мало право відповідно пп. 8.4.8 п.8.4. ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" віднести до складу валових витрат балансову вартість вказаного об'єкту 1 групи основних засобів, яка станом на 09.01.2008 складала 220402,00грн.

Таким чином, враховуючи, що позивач мав право віднести до складу валових витрат балансову вартість об'єкту 1 групи основних засобів у розмірі 220 402,00 грн., завищення ТОВ«Санлайт Україна С.Р.Л.»амортизаційних витрат на загальну суму 21176,05 грн. у цей же податковий період не призводить до виникнення у нього податкових зобовязань з податку на прибуток, а відтак у ДПІ у Оболонському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для донарахування ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 5295,00 грн.

Щодо правомірності винесення ДПІ у Оболонському районі м.Києва повідомлень-рішень №0000472307/0 від 29.09.2009, №0000472307/1 від 27.11.2009 та №0000472307/2 від 10.02.2010 судом встановлено наступне.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»вимог п. 4.9, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, про заниження податку на додану вартість всього на суму 339947, 00 грн., стало:

- не включення до обєкту оподаткування ПДВ операції з безоплатної передачі основних фондів 1 групи внаслідок повернення ВАТ «Кияни»орендованого приміщення, що привело до заниження ПДВ у сумі 44 080,00 грн.;

- віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним минулого періоду за 2005 рік, 9 місяців 2006 року, що привело до заниження ПДВ у сумі 266 963,грн.;

- віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по експлуатаційним послугам (відшкодування вартості послуг по страхуванню орендованого приміщення, 3% покриття витрат по менеджменту, відшкодування витрат по земельному податку, відшкодування витрат з обслуговування котельні, відшкодування витрат за благоустрій території), що привело до заниження ПДВ всього у сумі 22 119 грн.;

- віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по імпортованим ТМЦ, які в подальшому брали участь в операціях звільнених від оподаткування, що привело до заниження ПДВ всього у сумі 10 603,0 грн.

Відповідно до змісту п. 4.9 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Водночас, згідно з п. 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Зважаючи на те, що під час повернення орендодавцеві обєкта оренди, в якому орендарем здійснений ремонт, не відбувається передача права власності на такий обєкт, а також враховуючи, що здійснені поліпшення не можна відокремити від орендованого майна, суд приходить до висновку, що повернення орендованого приміщення зі здійсненими поліпшеннями (в тому числі, з проведеним капітальним ремонтом) не можна вважати безоплатною передачею майна власнику і вважати таку господарську операцію поставкою товарів (робіт, послуг), що оподатковується податком на додану вартість відповідно до вимог п.п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.01.2007 у справі № К-366/06.

За таких умов, ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»правомірно не оподаткувало вартість основних фондів 1 групи внаслідок повернення ВАТ «Кияни»орендованого приміщення податком на додану вартість, а відтак у ДПІ у Оболонському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для донарахування ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 44080,00 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, відповідно, про заниження податкових зобовязань з ПДВ у сумі 266 963, 00 грн. стало віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних минулих періодів за 2005 рік та 9 місяців 2006 року.

Відповідно до змісту пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

З аналізу пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в контексті пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" видно, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Аналогічна правова позиція викладена у листах Державної податкової адміністрації України №15316/7/15-2417 від 11.08.2004, №26268/7/16-1117 від 30.12.2005, № 8816/7/25-0017 від 28.04.2007 та ін.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»з запізненням було отримано належним чином оформлені податкові накладні, виписані контрагентами позивача у минулі періоди за 2005 рік та 9 місяців 2006 року, а тому суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість, вказаних у зазначених податкових накладних, до податкового кредиту за звітні періоди, в яких було отримано вказані податкові накладні.

За таких умов, у ДПІ у Оболонському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для донарахування ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 266 963, 00 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, відповідно, про заниження податкових зобовязань з ПДВ у сумі 22 119, 00 грн. стало віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по експлуатаційним послугам (відшкодування вартості послуг по страхуванню орендованого приміщення, 3% покриття витрат по менеджменту, відшкодування витрат по земельному податку, відшкодування витрат з обслуговування котельні, відшкодування витрат за благоустрій території).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Водночас, враховуючи, що послуги з сервісного обслуговування були отримані ТОВ«Санлайт Україна С.Р.Л.»у зв'язку з його господарською діяльністю, оскільки саме ці послуги забезпечували необхідний режим діяльності підприємства і були однією з умов забезпечення необхідного рівня охорони праці для співробітників (зважаючи на відсутність у позивача самостійної можливості забезпечення теплом приміщення та чистотою прилеглої території), суд приходить до висновку про правомірність віднесення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»до податкового кредиту сум ПДВ по вказаним послугам, за винятком сум ПДВ за податковими накладними №3044 від 30.10.2006, №3337 від 29.11.2006, №3544 від 30.12.2006, №169 від 30.01.2007, №431 від 27.02.2007, №432 від 27.02.2007, №686 від 30.03.2007, №927 від 29.04.2007, №1176 від 30.05.2007, №1403 від 29.06.2007, №1635 від 30.07.2007, №1861 від 30.08.2007, №2085 від 29.09.2007, №2324 від 30.10.2007, №2540 від 29.11.2007, №2781 від 29.12.2007, №104 від 11.01.2008, які були виписані ВАТ «Кияни»у звязку з відшкодуванням позивачем вартості послуг по страхуванню орендованого приміщення та відшкодуванням витрат по земельному податку на загальну суму ПДВ 10164, 00 грн., за якими позивач визнав неправомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту.

За таких умов, у ДПІ у Оболонському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для донарахування ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 11 955, 00 грн.

Як видно з Акту перевірки, підставою для висновку ДПІ у Оболонському районі міста Києва про порушення ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, відповідно, про заниження податкових зобовязань з ПДВ у сумі 10 603, 00 грн., стало віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по імпортованим товарно-матеріальним цінностям, які в подальшому брали участь в операціях звільнених від оподаткування.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника. Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Судом встановлено, що відповідно контрактів №160407-1 від 16.04.2007, № 240907-1 від 24.07.2007, №010708-1 від 01.07.2008 з Фірмою «Sistems Sunlight S.A.»(Афіни, Греція) ТОВ "Санлайт Україна С.Р.Л." імпортувало промислові акумулятори та комплектуючі до них на загальну суму 53015,61 грн., у тому числі ПДВ 10603,12 грн.

Отримавши комерційну пропозицію Фірми «Рейтеон Текнікал Сервісез Компані»(США) від 01.08.2007, позивач здійснив доопрацювання імпортованих товарів, комплектування та підготовку сервісним центром відповідно до індивідуального замовлення покупця та поставив їх Фірмі «Рейтеон Текнікал Сервісез Компані»(США) згідно з Положенням про порядок звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг), що закуповуються на митній території України організаціями, які виконують в Україні програми та проекти міжнародної технічної допомоги відповідно до угод між Урядом України та Урядом США щодо техніко-економічного співробітництва, затвердженим наказом Національного агентства України з питань розвитку та європейської інтеграції і ДПА України від 29.12.1998 №41/654, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.1999р. за №26/3319, на загальну суму 111 343,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що ТОВ "Санлайт Україна С.Р.Л." частково використовувало імпортовані товари як в оподатковуваних операціях, так і у неоподатковуваних, суд приходить до висновку, що до спірних господарських операцій повинен бути застосований пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Водночас, висновок ДПІ у Оболонському районі м. Києва про використання ТОВ«Санлайт Україна С.Р.Л.»товарів, імпортованих на підставі контрактів №160407-1 від 16.04.2007, № 240907-1 від 24.07.2007, №010708-1 від 01.07.2008 з Фірмою «Sistems Sunlight S.A.»(Афіни, Греція) на загальну суму 53015,61 грн., у тому числі ПДВ 10603,12 грн., лише у неоподаткованих ПДВ операціях на порушення п.п. 1.3, 1.5, 1.7, 2.3.2, 2.3.4 Порядку оформлення результатів перевірок ґрунтується на непідтверджених доказами припущеннях, а відтак суд приходить до висновку про відсутність у ДПІ у Оболонському районі міста Києва належних правових підстав для донарахування ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л.»податкових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 10 603, 00 грн.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень №0000482307/0 від 29.09.2009 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/0 від 29.09.2009, всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн., №0000482307/1 від 27.11.2009 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/1 від 27.11.2009 всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн., №0000482307/2 від 10.02.2010 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/2 від 10.02.2010 всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, абз. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено, що суд може прийняти іншу, ніж передбачені абз. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування податкових повідомлень-рішень №0000482307/0 від 29.09.2009 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/0 від 29.09.2009, всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн., №0000482307/1 від 27.11.2009 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/1 від 27.11.2009 всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн., №0000482307/2 від 10.02.2010 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/2 від 10.02.2010 всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л.»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000482307/0 від 29.09.2009 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/0 від 29.09.2009, всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн., №0000482307/1 від 27.11.2009 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/1 від 27.11.2009 всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн., №0000482307/2 від 10.02.2010 всього на суму 873988,00грн., в тому числі з податку на прибуток у розмірі 582659,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 291329,00грн., №0000472307/2 від 10.02.2010 всього на суму 494675,00грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 329783,грн. та штрафні санкції у розмірі 164892,00грн., прийняті Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л.»(04655, м. Київ, вул.Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 25, оф. 401) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С. Пащенко