Рішення № 96475011, 21.04.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2423/21

Провадження № 2/161/1709/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 квітня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого – судді Рудської С.М.

при секретарі – Чигринюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

09.02.2021 року позивач ТзОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 06.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладений Кредитний договір № 014/1101/73/42620, за умовами якого Банк надав відповідачці кредит у розмірі 12520 дол. США зі сплатою 13,8 % річних. Так, 18.12.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк» право вимоги за кредитним договором № 014/0124/36317/73 від 13.02.2008 року, після чого 18.12.2019 року за договором № 114/2-28-1 АТ «Оксі Банк» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за вищевказаним кредитним договором. Поряд з тим, 26.12.2019 року між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 2612-01, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за спірним договором. Відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору станом на 24.12.2020 року становить 69710,08 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24.12.2020 року становить 1983607,29 грн. з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 13632,17 дол. США (еквівалентно 387904,76 грн.); заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 15374,62 дол. США (еквівалентно 437486,35 грн.); заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 1908,95 дол. США (еквівалентно 54319,36 грн.); заборгованість по пені та штрафам – 38794,34 дол. США (еквівалентно 1103896,82 грн.). Разом з тим, розмір заборгованості, що заявлений до стягнення станом на 24.12.2020 року, становить 97750,58 грн. Нарахування трьох відсотків річних та пені проведено на суму 13632,17 дол. США (еквівалентно 387904,76 грн.) за період із 24.12.2017 року – 24.12.2020 року і становить 34943,92 грн. (3 % річних) та 62 806,66 грн. (пеня). На даний час відповідач не повернула кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року в розмірі 97750,58 грн., та судові витрати по справі з яких: 2270 грн. судового збору та 20000 грн. витрат на правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 8).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяви, клопотання, відзив на позовну заяву від неї на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного

Судом встановлено, що 06.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладений Кредитний договір № 014/1101/73/42620, за умовами якого Банк надав відповідачці кредит у розмірі 12520 дол. США зі сплатою 13,8 % річних (а.с. 9-16).

18.12.2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило АТ «Оксі Банк» право вимоги за кредитним договором № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року (а.с. 34-40).

18.12.2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-28-1, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» відступило ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року (а.с. 41-46).

26.12.2019 року між ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення права вимоги № 2612-01, відповідно до якого ТзОВ «ФК «Профіт Капітал» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитним договором № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року (а.с. 47-54).

Частинами 1, 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наведеного слідує, що на даний час ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 014/1101/73/42620, укладеним 06.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору станом на 24.12.2020 року становить 69710,08 дол. США, що за курсом НБУ станом на 24.12.2020 року становить 1983607,29 грн. з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) – 13632,17 дол. США (еквівалентно 387904,76 грн.); заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги – 15374,62 дол. США (еквівалентно 437486,35 грн.); заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) – 1908,95 дол. США (еквівалентно 54319,36 грн.); заборгованість по пені та штрафам – 38794,34 дол. США (еквівалентно 1103896,82 грн.) (а.с. 31-33).

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень ЦК України, що регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Положеннями статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору від 06.06.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надав суду доказів щодо звернення до банку з письмовою заявою про його припинення/розірвання.

Приписи ч. 1 ст 1049 ЦК України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно достатті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями ст. 611 ЦК України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

За ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі Кредитного договору № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року.

Діюче законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, утому числі ті, що передбачені ст. 625 ЦК України.

З огляду на те, що Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів отриманих на підставі Кредитного договору № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року, у Позивача виникло право па застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу 1 «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони с способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів V унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11).

При цьому, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі 6-42цс11).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 24.12.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 97750,58 грн., з яких: нараховані 3% річних – 34 943,92 грн.; подвійна облікова ставка НБУ – 62806,66 грн. (а.с. 29-30).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконав.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивачем надано до суду належні та допустимі докази, які свідчать про порушення ОСОБА_1 виконання зобов`язань за кредитним договором № 014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року, у зв`язку з чим станом на 24.12.2020 року у останнього утворилась заборгованість, яка становить 97750,58 грн, що свідчить про неналежне виконання відповідачем умов цього договору.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ТзОВ «Вердикт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення загального розміру заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних за користування кредитом.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Вердикт Капітал» та АО «Вердикт» 21.12.2019 року було укладено Договір про надання правничої допомоги № б/н, за умовами якого адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу (а.с. 70-73).

На підтвердження факту сплати ТзОВ «Вердикт Капітал» в користь АО «Вердикт» коштів за послуги з професійної правничої допомоги було надано платіжне доручення № 177920003 від 26.01.2021 року (а.с. 74).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд, виходячи з принципій розумності та справедливості, вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими на суму 5000 грн.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позовні вимоги ТзОВ «Вердикт Капітал» були задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2270 грн.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 12-13, 141, 247, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за договором № 014014/1101/73/42620 від 06.06.2008 року в розмірі 97750 (дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в повному обсязі складено 23 квітня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська