Рішення № 96474690, 21.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5811/21

Провадження № 2-о/638/183/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря – Варданян К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харків справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, -

встановив:

20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк, вона народила дитину чоловічої статі. Оскільки факт народження дитини відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації народження відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», з метою отримання свідоцтва про народження дитини відповідного державного зразка, просила суд: встановити факт народження дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, Україна, а також встановити дані про батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, паспорт НОМЕР_1 виданий Пролетарським РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області 10 жовтня 2007 року. Відомості про батька зазначити відповідно до частини 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. а саме ОСОБА_2 .

Заявниця, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій заяву про встановлення факту народження підтримала, розгляд справи просила провести у її відсутності.

Представник заінтересованої особи Харківського МВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у судове засідання не прибув, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, у поданих до суду письмових поясненнях на заяву зазначив про відсутність заперечень щодо встановлення факту народження, розгляд справи просив провести без участі представника Відділу.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із медичним свідоцтвом про народження № 555, виданим 25 листопада 2019 року медичним закладом в м. Донецьк, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку народила дитину чоловічої статі, вагою 3510,0 гр. Вагітність за рахунком І; Пологи за рахунком І; В зареєстровану шлюбі не перебуває.

Згідно із довідкою про народження №102/12 від 30.01.2020 року, виданою Пролетарським ВЗАГС Донецького міського управління юстиції ДНР, розташованим у м. Донецьк, ця довідка видана ОСОБА_1 , про те, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі державної реєстрації актів про народження Пролетарського ВЗАГС Донецького міського управління юстиції ДНР, здійснений відповідний актовий запис № 387 від 24.12.2019 року. Відомості про батьків: батько – ОСОБА_2 ; мати - ОСОБА_1 .

Згідно із свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 24.12.2019 року Пролетарським ВЗАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції ДНР, розташованим у м. Донецьк, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк. Батьками зазначені: батько - ОСОБА_2 ; мати - ОСОБА_1 громадянка України.

Згідно із відмовою у проведенні державної реєстрації народження Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 3043/22.1-32 від 20.04.2021 року, заявниці ОСОБА_1 було відмовлено у проведенні реєстрації народження дитини чоловічої статі, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із тим, що подані для державної реєстрації дитини документи, а саме свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 24.12.2019 року, видане Пролетарським відділом запису актів цивільного стану Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної республіки, - видане на тимчасово окупованій території органом, діяльність якого вважається незаконною, а тому є недійсним, та таким, що не створює правових наслідків.

Судом також досліджені представлені: копія обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні, виданої «Міською лікарнею №11 міста Донецька», розташованою у місті Донецьку, виданої на ім`я ОСОБА_1 , 1991 року народження; копії результатів лабораторних та інших досліджень ім`я ОСОБА_1 , зокрема, на терміні вагітності 10-11 тижнів; висновків ультразвукового обстеження вагітної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема у 2-му триместрі вагітності, тощо.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про громадянство України", особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно із ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована відразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно із ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Встановлення факту народження дитини необхідне для проведення державної реєстрації народження на території України, яка контролюється державними органами, та отримання свідоцтва про народження встановленого державного зразка, для подальшого його використання згідно із законодавством України.

До складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлений відповідно до Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»№1207-VII від 15 квітня 2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16 вересня 2014 року та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року.

Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності закладу документа охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Та обставина, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Донецька, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Донецьку, народила дитину чоловічої статі, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується у першу чергу дослідженими судом копіями медичного свідоцтва про народження, обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні, протоколами УЗД, свідоцтвом про народження, виданими установами розташованими на території міста Донецька.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо допустимості та належності доказів у сенсі глави 5 ЦПК України, суд приймає до уваги досліджені у судовому засіданні вище перелічені копії медичного свідоцтва про народження, обмінної карти пологового будинку, пологового відділення лікарні, протоколами УЗД, свідоцтвом про народження дитини, які хоч і не є офіційними документами, що створюють самі по собі правові наслідки, однак, на думку суду, можуть слугувати джерелом тих фактичних даних, які у сукупності з рештою наданих документів на ім`я вагітної, а в наступному – породіллі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дають можливість суду дійти висновку про народження ОСОБА_1 дитини за вказаних у заяві обставин.

Приймаючи до уваги лікарське свідоцтво про народження, обмінну карту пологового відділення, протоколи УЗД, та решту документів, які були видані медичними установами на території міста Донецька, суд виходить з того, що у тому становищі, в якому опинилась ОСОБА_1 , вона була позбавлена можливості отримати офіційні документи щодо народження нею дитини, а тому надала усі можливі докази, які могли надати у цій ситуації.

Суд також зазначає, що медичне свідоцтво про народження, свідоцтво про народження, обмінна карта пологового відділення, протоколи УЗД, тощо, на думку суду є належними, допустимим та достатніми, для того щоб дійти висновку, про те, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно народила дитину чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк.

За змістом ч. 2 ст. 8 Конвенції з прав та основоположних свобод людини, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У тлумаченні поняття «невтручання органів державної влади у здійснення права до приватного і сімейного життя людини», Європейським судом з прав людини застосовується принцип пропорційності та балансу інтересів, який забезпечується зокрема накладенням на державу позитивних обов`язків, властивих дієвій повазі до приватного та сімейного життя.

У вказаній конкретній справі, на переконання суду, встановлення факту народження дитини, саме буде відповідати позитивному обов`язку держави сприяти матері, яка знаходиться під юрисдикцією України щодо визначення статусу новонародженої дитини та її батьків. При цьому, суд зазначає, що досліджені судом докази в їх сукупності дають підстави вважати, що в даному конкретному випадку встановлення факту народження дитини має значення для охорони прав батьків та прав новонародженої дитини, оскільки в такому випадку є наявною можливість визначення соціального статусу як батьків так і новонародженої дитини, а також не порушує балансу інтересів суспільства та/або держави, за яким на державу покладаються нереальні і непропорційні зобов`язання.

Крім того, застосовуючи Рішення Європейського Суду, як джерело «живого» права, суд також зазначає, що в ситуаціях, подібним тим, що приводяться у вказаній справі, обов`язок ігнорувати, не приймати до уваги дії існуючих de facto інститутів далекий від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території життя продовжується. І це життя потрібно зробити більш стерпним і терпимим, воно повинно бути захищено від влади de facto, включаючи і їх суди, і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданих властей, що мають відношення до сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами в тому числі і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавляти проживаючих на цій території людей всіх їх прав кожного разу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

Така позиція висловлена у Рішенні Європейського Суду по справі «Кипр проти Турції» від 10 травня 2001 року (де також у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125):

"Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території».

Суд, виходячи з аналізу чинного законодавства, розглянувши подані заявницею документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши представлені в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їхній сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що вимоги заявниці про встановлення факту народження дитини підлягають частковому задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати свідоцтво про народження дитини, виданого державним органом України.

Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України, у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно із ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Суду не представлено доказів того, що заявниця перебуває у зареєстрованому шлюбі.

Згідно ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Оскільки суду не представлені докази укладення між заявницею та батьком дитини шлюбу, зокрема, свідоцтво про шлюб вставленого в Україні державного зразка, запис батька дитини у Книзі реєстрації народжень слід здійснити за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записати за її вказівкою, - тобто у відповідності до ч. 1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 18, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України – задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Донецьк, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Донецьк, народила дитину чоловічої статі, вагою 3510,0 грамів, за рахунком дитина перша.

Дані про батьків дитини чоловічої статі, ІНФОРМАЦІЯ_4 :

мати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка міста Донецьк, громадянка України.

Запис про батька дитини провести за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записати за вказівкою матері, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, 61, ЄДРПОУ:23320813).

Суддя Д.М. Цвіра