Постанова № 9647359, 09.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2010 року 12:06 № 2а-2367/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Савченко А.І., за участю секретаря Краснової І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство Осинки плюс»

третя особа Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація

про припинення (скасування) юридичної особи,

за участю представників сторін:

позивача Козак В.А.

відповідача - не зявився

третьої особи - не зявились

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 9 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту позивач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство Осинки плюс»(далі по тексту відповідач, ОК «Садове товариство Осинки плюс»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту третя особа), в якому просить припинити юридичну особу Обслуговуючий кооператив «Садове товариство Осинки плюс»(код ЄДРПОУ 34477843).

В якості підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, позивач зазначив відсутність відповідача за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою та внесення про це відповідного запису.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2010року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 5 березня 2010 року.

В судове засідання 5 березня 2010 року жодна зі сторін не зявилися, сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи приписи пункту 1 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 19 березня 2010р.

В судове засідання 19 березня 2010 року зявився представник позивача. Відповідач або його уповноважені представники в судове засідання не зявились.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи приписи пункту 3 частини 1 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд даної справи на 9 квітня 2010р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до змісту частини 2 статті 17, частини 1 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” та з урахуванням положень частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України така адреса вважається достовірною, а повістка, направлена за нею, врученою юридичній особі.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Обслуговуючий кооператив «Садове товариство Осинки плюс»зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією в якості субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи 1 серпня 2006 року (код ЄДРПОУ 34477843). На податковому обліку у ДПІ у Оболонському районі м. Києва відповідач перебуває з 8 серпня 2006 року.

Судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10 лютого 2010року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Відповідно до змісту частини першої статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється за судовим рішенням, підставою для прийняття якого згідно з частиною другою статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”, зокрема, є наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

З системного аналізу пункту 17 частини 1 статті 11 та статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08 червня 2005 року № 50 на сьогодні є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою скасування державної реєстрації юридичної особи на підставі її відсутності за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням виходить за межі повноважень органів державної податкової служби.

Поряд з цим, судом встановлено, що згідно довідки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 1 квітня 2010року № 2330/9/29-105 відповідач не має заборгованості зі сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Згідно зі статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни; 4) допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи повязані з утриманням обєктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Право на звернення субєктів владних повноважень, і зокрема, органів державної податкової служби України, із позовами про припинення субєкта господарювання в звязку з неподанням таким субєктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством, випливає із положень Закону України “Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців”, а також Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, інших платежів.

Згідно пункту 17 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України у разі здійснення субєктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього субєкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації субєкта господарювання провадиться за рішенням суду.

Вказані норми кореспондується із нормами Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” юридична особа припиняється, в тому числі, за судовим рішенням.

У відповідності до частини другої статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Датою вчинення правопорушення, за яке може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації, слід вважати наступний день після спливу річного терміну з моменту неподання відповідних податкових декларацій та іншої фінансової звітності.

З урахуванням встановлених обставин, суд для повного захисту інтересів держави шляхом припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків вважає за можливе застосувати встановлений статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип диспозитивності та вийти за межі позовних вимог ДПІ у Оболонському районі м. Києва в частині визначення підстав звернення до суду.

Відповідно до частин першої та шостої статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його ліквідації за рішенням суду з підстав скасування державної реєстрації такого субєкта господарювання.

Отже, як вбачається з наведених положень законодавства, у Господарському кодексі України вживаються терміни “скасування державної реєстрації субєкта господарювання” та “припинення діяльності субєкта господарювання”. Водночас, стаття 104 Цивільного кодексу України вживає термін “припинення юридичної особи”. Термін “припинення юридичної особи” вживається також у Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

Частина друга статті 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, частина друга статті 104, частина пята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України повязують момент припинення юридичної особи (субєкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (субєкта господарювання).

Виходячи із приписів частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припинилася.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, вищевикладене дає підстави для висновку про те, що звернення органу державної податкової служби у випадках передбачених чинним законодавством з позовними вимогами, що спрямовані на втрату юридичною особою цивільної правоздатності, в тому числі з вимогами про припинення юридичної особи або про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, відповідають повноваженням органу державної податкової служби, а відповідно і компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що відповідачем більше року не подаються органам державної податкової служби податкові декларації та документи фінансової звітності відповідно до закону, а також право органів державної податкової служби звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про припинення (скасування) юридичної особи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва задовольнити.

2. Припинити юридичну особу Обслуговуючий кооператив «Садове товариство Осинки плюс»(код ЄДРПОУ 34477843) скасувати її державну реєстрацію.

3. Зобовязати державного реєстратора Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи Обслуговуючий кооператив «Садове товариство Осинки плюс»(код ЄДРПОУ 34477843), внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо цього судового рішення та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяА.І. Савченко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 14 квітня 2010 року.