Постанова № 9647223, 01.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-17564/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді ПащенкаК.С. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Американський технологічний центр»

до 1.Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва,

2.Відділення Державного казначейства України в Оболонському районі міста Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю прокуратури Оболонського району міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0010752308/0 від 22.01.2007, зобовязати ДПІ у Оболонському районі м. Києва та Відділення Державного казначейства України в Оболонському районі міста Києва відшкодувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Американський технологічний центр» суму ПДВ у розмірі 512914, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник ДПІ у Оболонському районі міста Києва позов не визнав та подав до суду письмові заперечення, у яких, зокрема, вказав на порушення позивачем строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та законних інтересів, встановленого ст. 99 КАС України, та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відділення Державного казначейства України в Оболонському районі міста Києва заперечення на позов не надало, явку своїх представників в судове засідання не забезпечило, хоча про час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.03.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «Американський технологічний центр»подало до ДПІ у Оболонському районі м.Києва декларацію з податку на додану вартість за квітень 2005 року (вх. №49992 від 19.05.2005), у якій заявлено до бюджетного відшкодування 512914, 00 грн.

У грудні 2005 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення ТОВ«Американський технологічний центр»до бюджету сум податку на додану вартість та правомірності заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року, за результатами якої складено акт № 1646/23-8-33/00562 від 02.12.2005, яким встановлено порушення ТОВ «Американський технологічний центр»вимог п. 1.8 ст. 1, пп.7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, завищення заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року в розмірі 511514, 00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0056302350/0 від 07.12.2005, залишене без змін рішенням ДПІ у Оболонському районі м. Києва №2780/10 від 06.02.2006, яким ТОВ«Американський технологічний центр»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на 511514, 00 грн.

В подальшому, рішенням ДПА у м. Києві № 919/10/25-114 від 17.04.2006, прийнятим за результатами розгляду скарги ТОВ«Американський технологічний центр», було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0056302350/0 від 07.12.2005 у звязку з недоведеністю порушення ТОВ«Американський технологічний центр»вимог податкового законодавства.

У грудні 2006 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва повторно було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Американський технологічний центр»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2005 року, за результатами якої складено акт № 108/23-8-33100562 від 27.12.2006, яким встановлено порушення ТОВ «Американський технологічний центр»вимог пп.пп.7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, завищення заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року в розмірі 512 914, 00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010752308/0 від 28.12.2006, яким ТОВ«Американський технологічний центр»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на 512914, 00 грн.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з пп. 7.7.1 має відємне значення.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації за умови реальності (товарності) господарської операції. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Верховного суду України 13.01.2009 у справі №21-1578.

Як встановлено судом, між позивачем та ЗАТ «Українська технологічна компанія»було укладено договір поставки№Ф0103/05-1 від 01.03.2005, на виконання якого ЗАТ«Українська технологічна компанія»поставило у квітні 2005 року ТОВ«Американський технологічний центр»39,65 т феротитану ФТи-70 на загальну суму 3046515,00 грн., (в т.ч. ПДВ 507 752, 50 грн.), що не спростовується Актом перевірки та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.

Як вказано в акті перевірки та підтверджується даними офіційного сайту ДПА України, ЗАТ «Українська технологічна компанія»є платником податку на додану вартість з 07.10.2004 на підставі свідоцтва про реєстрацію як платника податку на додану вартість №37089173, а тому відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, має право на складання податкових накладних.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу ЗАТ «Українська технологічна компанія», копії яких надані позивачем та залучені до матеріалів справи, оформлені з дотриманням вимог п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037.

Реальність господарських операцій між ТОВ «Американський технологічний центр»та ЗАТ «Українська технологічна компанія»також підтверджується наявними в матеріалах справи контрактом №04/F-05 від 07.04.2005 між ТОВ «Американський технологічний центр»та General Industries LTD (США), платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, виписками з банківського рахунку позивача, міжнародними товарно-транспортними накладними і вантажно-митними деклараціями з відмітками митного органу про проходження митного контролю, оформленими ТОВ«Американський технологічний центр»під час подальшого експорту зазначених товарів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2005 року на підставі виписаних ЗАТ «Українська технологічна компанія»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки № 108/23-8-33100562 від 27.12.2006 висновок ДПІ у Оболонському районі м. Києва про безтоварність зазначених господарських операцій є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0010752308/0 від 28.12.2006, яким ТОВ «Американський технологічний центр»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на 512914, 00 грн. безпідставним та протиправиним.

Крім того, згідно з п. 4 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності»вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.

З огляду на те, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва у грудні 2005 року вже проводила виїзну позапланову перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення ТОВ«Американський технологічний центр»до бюджету сум податку на додану вартість та правомірності заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року (акт № 1646/23-8-33/00562 від 02.12.2005), висновки якої були визнані необґрунтованими рішенням ДПА у м. Києві № 919/10/25-114 від 17.04.2006, суд приходить до висновку про порушення ДПІ у Оболонському районі м. Києва п. 4 Указу Президента України № 817/98 від 23.07.1998 «Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності»внаслідок проведення повторної за своєю сутністю виїзної позапланової перевірки ТОВ«Американський технологічний центр»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2005 року (акт № 108/23-8-33100562 від 27.12.2006).

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо порушення позивачем строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та законних інтересів, встановленого ст. 99 КАС України, з огляду на наступне.

Загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 КАС України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.

При вирішенні конкуренції між положеннями ч. 2 ст. 99 КАС України і нормами ст.ст.5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід враховувати приписи ч. 3 ст. 99 КАС України, якою передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеної норми КАС України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм ст.ст. 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, листом Вищого адміністративного суду України N 1624/13/13-09 від 01.12.2009.

Відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Як встановлено судом, спірне податкове повідомлення-рішення № 0010752308/0 від 28.12.2006 було отримане позивачем 11.01.2007, тоді як позовна заява згідно з поштовим штампом була здана на пошту 26.12.2009, з огляду на що суд приходить до висновку про дотримання позивачем строку для звернення до суду, встановленого ст.ст. 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", орган державного казначейства надає платнику податку суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до абзацу другого пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою у тому разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства. За таких умов, у разі безпідставної відмови платнику податку у бюджетному відшкодуванні платник податку вправі скористатись своїм правом на судовий захист шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Як встановлено судом, ДПІ у Оболонському районі м.Києва в порушення пп. 7.7.8 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не подала відповідний висновок на підставі обґрунтованих даних декларацій, поданих позивачем, натомість винесла спірне податкове повідомлення-рішення, чим безпідставно відмовила платнику податку у бюджетному відшкодуванні. При цьому, податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, тобто як представник одного відповідача держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обовязки, а тому належними відповідачами у даній справі є і орган державної податкової служби, і орган державного казначейства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у Оболонському районі м. Києва як суб'єкт владних повноважень не надала суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довела правомірності прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Водночас, позивач у позовній заяві просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва №0010752308/0 від 22.01.2007, зобовязати ДПІ у Оболонському районі м. Києва та Відділення Державного казначейства України в Оболонському районі міста Києва відшкодувати на розрахунковий рахунок ТОВ«Американський технологічний центр»суму ПДВ у розмірі 512914, 00 грн.

Проте, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду України від 16.06.2009 у справі №21-684.

За таких умов суд вважає за необхідне захистити порушені права ТОВ„Американський технологічний центр” шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0010752308/0 від 28.12.2006 та стягнення з Державного бюджету України через Відділення Державного казначейства України в Оболонському районі міста Києва на користь ТОВ „Американський технологічний центр” бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 512 914, 00 грн.

Відтак, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700, 00 грн., здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Американський технологічний центр»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0010752308/0 від 28.12.2006, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Американський технологічний центр” (04209, м. Київ, вул. Полярна, 20, оф. 118; ідентифікаційний код 33100562) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року у розмірі 512 914, 00 грн. (пятсот дванадцять тисяч девятсот чотирнадцять гривень).

4.Судові витрати в сумі 1 700, 00 (одна тисяча сімсот гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Американський технологічний центр»(04209, м.Київ, вул. Полярна, 20, оф. 118; ідентифікаційний код 33100562) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.С. Пащенко