Постанова № 9647212, 04.03.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 березня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-15595/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С., суддів Власенкової О.О., Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу

за позовом Підприємства з стопроцентним іноземним капіталом «Віртген Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001012307/0 від 30.10.2009, прийняте ДПІ у Голосіївському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.03.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.03.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.10.2009 за результатами планової виїзної перевірки Підприємства зі 100% ІК «Віртген Україна»ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було складено Акт № 636/1-23-04-25638086 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.7.2.4 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, завищення податкового кредиту у розмірі 588940, 00 грн.

30.10.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001012307/0, яким у звязку з порушенням пп. 7.2.4 п. 7.2, пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 883410,00грн., в тому числі штрафні санкції 294 470,00грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Лаудер Груп»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100072664) було укладено договір купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 на загальну суму 3533638 грн. (у тому числі ПДВ 588 940, 00 грн.), на виконання якого ТОВ «Лаудер Груп» продало Підприємству зі 100% ІК «Віртген Україна»дизель-генераторну установку CATERPILLAR, модель С-18, що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною №461 від 21.04.2008, актом приймання-передачі обладнання від 21.04.2008 та податковою накладною №57 від 21.04.2008. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначений товар оплатив повністю, в тому числі сплативши в його ціні податок на додану вартість.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту стала встановлена ним нікчемність вказаного договору купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008, а також виписаної на його підставі податкової накладної у звязку з тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2007 у справі № 4130/089 було визнано недійсним з моменту реєстрації статут ТОВ«Лаудер Груп», а також Свідоцтво платника податку на додану вартість №100072664.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Крім того, відповідно до змісту ст.204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18.07.2007 у справі №4130/089 про визнання недійсними установчих документів та Свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Лаудер Груп»видно, що в межах даної справи не досліджувалась наявність протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, при укладенні договору купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства на підставах визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, зокрема держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не спричиняє недійсності всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлено, що на момент розгляду справи, а також на момент підписання спірного договору купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008, актом приймання-передачі обладнання та податкової накладної, юридична особа ТОВ «Лаудер Груп»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

За таких умов, суд приходить до висновку, що наявність у сторін при укладенні договору купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 протиправного умислу, завідомо суперечного інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджені лише зазначеним судовим рішенням.

В той же час, сама по собі угода про купівлю-продаж обладнання не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки здійснення вказаної господарської операції не потребує ліцензії, інших законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за договором купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідач не надав.

Твердження відповідача про безтоварність вказаної господарської операції, а також про те, що сторони за договором купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 прагнули виключно настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується наступним.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Водночас, зобовязання за договором купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 між ПСІК «Віртген Україна»та ТОВ «Лаудер Груп»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №461 від 21.04.2008 та актом приймання-передачі обладнання від 21.04.2008., платіжним дорученням №548 від 22.04.2008 з відміткою банку про його виконання. Крім того, реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Лаудер Груп»підтверджується також наявними в матеріалах справи доказами подальших дій з обладнанням, переданим на виконання договору купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008, а саме договором №547-2007/укр. від 04.12.2007, видатковою накладною №499 від 25.04.2008 про передачу вказаного обладнання ТОВ«Українська лізингова компанія «Ленд-Ліз».

Крім того, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, свідоцтво про реєстрацію ТОВ«Лаудер Груп»як платника податку на додану вартість було анульовано 26.12.2008 року. Таким чином, враховуючи, що на момент складання податкової накладної №57 від 21.04.2008 ТОВ «Лаудер Груп»було зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 588940, 00 грн., віднесена ПСІК «Віртген Україна»до податкового кредиту, підтверджується податковою накладною №57 від 21.04.2008, оформленою відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого обладнання, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання.

Таким чином, судом встановлено, що договір купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 був укладений позивачем з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ПСІК «Віртген Україна»та ТОВ «Лаудер Груп»умислу на укладення договору купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказаний правочин не може розглядатись як нікчемний з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Лаудер Груп»податкової накладної №57 від 21.04.2008, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про нікчемність договору купівлі-продажу обладнання №04/04-08/укр. від 04.04.2008 та податкової накладної №57 від 21.04.2008 є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення безпідставне та неправомірне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Підприємства з стопроцентним іноземним капіталом «Віртген Україна»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001012307/0 від 30.10.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства з стопроцентним іноземним капіталом «Віртген Україна»(м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя К.С. Пащенко Судді О.О. Власенкова С.К. Каракашьян