Рішення № 96470031, 07.04.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/7358/20

2/336/1098/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Керуюча компанія «МРІЯ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з управління багатоквартирним будинком в сумі 15172 гривен 69 копійок.

в обґрунтування позову зазначив, що 06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» було укладено договір № К-001 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Даний договір було укладено на виконання Рішення Запорізької міської ради від 01.09.2017 року №520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя», яким ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжя за об`єктом конкурсу (група будинків) № НОМЕР_1 . Зазначену інформацію було доведено до відома співвласників будинку шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради та на інформаційному стенді будинку (інформація про повне найменування управителя, контактні телефони, номер та дату укладення договору, ціну послуги).

Згідно умов вказаного договору Управитель - ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» зобов`язалося надавати послуги з управління будинком та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників (співвласників, орендарів, наймачів) окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право Управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом.

При цьому, сторони вищевказаного договору погодились, що Замовник сплачує за надані Управителем послуги щомісяця у розмірі 8,01 гривень на місяць за 1 кв. м загальної площі житлового приміщення.

Відповідач є власником 1/2 (однієї другої) частки квартири АДРЕСА_2 . Загальна площа даної квартири становить 64,7 кв.м.

Таким чином, розмір оплати за послуги з управління багатоквартирним будинком, яку відповідач зобов`язаний сплачувати на користь Управителя (ТОВ «Керуюча компанія «Мрія»), становить 518, 25 гривень щомісячно (площа об`єкту нерухомості X розмір встановленого тарифу = 64,7 кв.м. х 8,01 грн. = 518, 25 гривень).

Відповідач зобов`язання з оплати отриманих послуг виконував не належним чином, що призвело до виникнення заборгованості з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з листопада 2017 року по жовтень 2020 року у розмірі 15172, 69 гривень, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості та витрати на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківський районний суд м. Запоріжжя Галущенко Ю.А. від 26.02.2021 року вирішено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за вищевказаною заявою розгляд якої проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив, за змістом якого повністю заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи, зокрема, на неотримання від позивача послуг, відсутність наданих належних доказів щодо надання та споживання будь-яких послуг. А надані позивачем розрахунки фактичних витрат за послуги з управління будинком, складові послуги з управління та утримання будинком, а також - картка фактичної собівартості, - не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання послуг відповідачу, оскільки вони складені позивачем в односторонньому порядку та не є первинними документами, які відповідно до законодавства можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції.

Одночасно з відзивом, відповідачем ОСОБА_1 був поданий зустрічний позов до ТОВ «КК «Мрія» «Про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди», котрий був залишений без розгляду за заявою ОСОБА_1 від 07.04.2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотань від учасників справи не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 1 Законом України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Пунктом 1 ч. 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому право прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (частина друга статті 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Статтями 20, 21 Закону визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язки виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Судом встановлено, що відповідач є співвласником 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 .

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» дійсно надавало послуги щодо утримання будинку, в якому розташована квартира відповідача.

Зі справи вбачається, що з 2017 року ТОВ «Керуюча компанія «Мрія», відповідно до умов договору мало приступити до виконання договору щодо надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території по житловому будинку АДРЕСА_4 .

На підтвердження цього позивач надав розрахунок та картку про «фактичну собівартість послуг».

За змістом позовної заяви, приступивши до виконання послуг з утримання будинку та прибудинкової території по житловому будинку АДРЕСА_4 , - позивач вчинив дії, спрямовані на економію коштів, отриманих управителем, які не призвели до погіршення якості наданих послуг.

За змістом відзиву та вимоги – відповідач ОСОБА_2 , діючи як споживач послуг, - пропонував ТОВ «КК «Мрія» звернутися до існуючого «Порядку здійснення перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за період її ненадання, надання невідповідної якості затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 482».

Виконавець комунальних послуг або управитель багатоквартирного будинку протягом п`яти робочих днів був зобов`язаний вирішити питання щодо задоволення вимог, викладених у вимозі (в акті-претензії) від 16.03.2021 року, яка стосувалась усього періоду з 2017 по 2021 роки, або надати споживачу обґрунтовану письмову відмову.

Позивач, отримавши 22.03.2021 року вимогу від 16.03.2020 року, на протязі встановленого п`ятиденного строку не вирішив питання щодо перерахунку, не надав відповіді на вимогу.

У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді, вважається, що він визнав викладені у вимозі (в акті-претензії) факти неналежного надання або ненадання послуг.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

У матеріалах справи містяться складові послуги з управління та утримання багатоквартирного вищевказаного будинку згідно якої до структури тарифу входять, зокрема, наступні послуги: прибирання прибудинкової території, прибирання підвалу, прибирання сходових клітин, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем, освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води.

У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 78 ЦПК України Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б свідчили про фактичне виконання вказаного договору, тобто, про фактичне надання зазначеного у договорі послуг мешканцям вищевказаного будинку зокрема, актів приймання-передачі робіт, інших документів, які б свідчили про фактичне виконання та фактичне надання послуг щодо утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, в тому числі прибирання прибудинкової території, прибирання підвалу, прибирання сходових клітин, технічних поверхів та покрівлі, технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем, освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води в розпорядження суду позивачем не надано.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

Дослідження доказів є унормованим.

У розумінні наведених положень процесуального законодавства рішення з цивільного спору може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02.04.2019року у справі №911/737/18.

Подібні за змістом правові висновки, про необхідність застосування існуючих загальновідомих принципів судочинства, викладено у постановах ВС від 13.05.2020 у справі №761/14902/14-а; від 03.06.2020 у справі №П/811/2636/15.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України: «Під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами (постанова від 09.11.2016р. у справі №1238/8935/12).

В пунктах 76-79 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа N 642/8210/16-ц, провадження N 61-7787св18) йдеться мова про обов`язковість (з`ясування) доведення відповідного обсягу фактично наданих (а не тільки нарахованих за твердженням позивача) житлово-комунальних послуг.

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також – у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Саме про це йдеться мова в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 року (справа №6-2951цс15); від 26.09.2018 року (справа №750/12850/16-ц); від 06.11.2019 року (справа № 642/2858/16).

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Встановивши, що позивачем не доведено у встановлений спосіб та належними засобами доказування обставини, на які він посилається у позовній заяві та обґрунтованість нарахованої відповідачу заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, управління будинком в розмірі 15172, 69 грн., суд відмовляє у її задоволенні.

Відповідно до ст.. 141, 142 ЦПК України судові витрати 2102,00 грн. стягненню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 206, 211, 261, 264, 265, 354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ТОВ «Керуюча компанія «Мрія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Ю.А. Галущенко