Рішення № 96469280, 09.04.2021, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/580/21

Провадження № 2/314/644/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2021 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу № 314/580/21 за позовом ОСОБА_2 до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з майна –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Вільнянського районного суду з позовом про зняття арешту з майна. В обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що є власницею будинку АДРЕСА_1 , право власності на який набуто на підставі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.02.2004. З метою укладання договору купівлі-продажу позивачка звернулася до приватного нотаріуса, який і повідомив, що на будинок АДРЕСА_1 постановою державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції на підставі ухвали Вільнянського районного суду від 10.09.2004 № 2-330-05, в цілях забезпечення позову ОСОБА_3 , накладено арешт. Позов ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним було залишено без розгляду, однак заходи забезпечення позову не скасовані. Позивачка зверталась до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зняття арешту з будинку АДРЕСА_1 , на що отримала усну відмову з посиланням на знищення виконавчих проваджень за 2005 рік у зв`язку з закінченням строків зберігання. Позивачка позбавлена можливості розпорядитися належним їй майном та просить суд зобов`язати Вільнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) знати арешт з будинку АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою від 10.02.2021 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.03.2021 до суду відповідачем подано заяву про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 10.03.2021 постановлено перейти від розгляду справи за позовною заявою ОСОБА_2 до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зняття арешту з майна, в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позовну заяву на тих підставах, що в ній зазначені.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала. Пояснила суду, що на виконанні у Вільнянському відділі державної виконавчої служби районного управління юстиції у Запорізькій області перебувало виконавче провадження з примусового виконання ухвали суду № 2-330-05 від 10.09.2004 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний будинок АДРЕСА_1 . З метою забезпечення примусового виконання, державним виконавцем 31.01.2005 винесено постанову серії АА № 731213 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку направлено для виконання до Вільнянської державної нотаріальної контори. Підставою для зняття державним виконавцем арешту відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» є виключно отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи встановлюється, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.02.2004 визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .

Право власності на будинок за позивачкою підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 3327346, виданим 13.04.2004 Орендним підприємством Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.09.2004 № 2-330-2005 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним, з метою забезпечення позову, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.01.2005 серії АА № 731213, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , та направлено для виконання до Вільнянської державної нотаріальної контори.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16.08.2005 № 2-3305-05 позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право власності недійсним залишено без розгляду.

Перебування вказаного будинку під арештом підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.01.2021 № 242357001.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999 № 606 чинній на момент виникнення спірних правовідносин), арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні і банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладання на нього арешту.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Натомість, ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1404), передбачає виключні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, якими є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачкою невірно обраний спосіб захисту, замість подання заяви про скасування заходів забезпечення позову подано позов про зобов`язання зняття арешту, відтак позов є необґрунтований та недоведений, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Вільнянського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 35045946, адреса місцезнаходження: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4) про зняття арешту з майна – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 09.04.2021.

Суддя Наталія Миколаївна Свідунович

09.04.2021