Рішення № 96469040, 12.04.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7560/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

12 квітня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Закарпатський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості із заробітної плати

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до Державного підприємства «Закарпатський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» згідно з яким просить суд стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати, що виникла на день звільнення 16 квітня 2018 року, в розмірі 31332,60 грн. (тридцять одна тисяча триста тридцять дві гривні 60 коп.), грошові кошти за затримку повного розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України в межах середньомісячного заробітку за весь період затримки, що складає на день подання позовної заяви за період з 16.04.2018 року по 03.07.2018 року – 22231,25 грн. (двадцять дві тисячі двісті тридцять одна гривня 25 коп.) та з розрахунку 8892,50 грн. (вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 50 коп.) в місяць за період розгляду справи судом до вступу рішення суду в законну силу.

Мотивуючи свої позовні вимоги вказує на те, що починаючи з 03.03.2006 року по 16.04.2018 року перебувала в трудових відносинах з ДП «Закарпатський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» та обіймала посаду техніка, техніка І категорії, інженера ІІІ категорії, а з 02.02.2011 року по дату звільнення працювала на посаді інженера. Трудові обов?язки на займаних посадах позивач виконувала належним чином до часу її звільнення. Однак, роботодавцем нарахована їй заробітна плата за період з листопада 2017 року по лютий 2018 року виплаченою не була з причин відсутності належного фінансування. Розмір такої заборгованості складає на день звернення з позовом до суду 27332,60 грн. (двадцять сім тисяч триста тридцять дві гривні 60 коп.), що підтверджується довідкою ДП „Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” від 16.04.2018 року №232. Додатково невиплаченою залишається компенсація невикористаної відпуски при звільненні.

У ході розгляду справи позивач зменшила позовні вимоги у зв`язку з тим, що під час розгляду справи судом, у липні 2019 року відповідачем проведено погашення заборгованості з заробітної плати та компенсацію невикористаної відпустки, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за затримку повного розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України в межах середньомісячного заробітку за весь період затримки з 16.04.2018 року по 03.07.2019 року в розмірі 132305,95 грн. (сто тридцять дві тисячі триста п`ять гривень 95 коп.).

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. У матеріалах справи наявні заяви позивача та її представника про розгляд справи у їх відсутності, у яких просять позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, а тому суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 травня 2006 року по 16 квітня 2018 року перебувала в трудових відносинах з Державним підприємством «Закарпатський науково дослідний та проектний інститут землеустрою», що підтверджується витягом з трудової книжки ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи.

Наказом № 8-К від 16.04.2018 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпПУ за угодою сторін.

За приписами ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В даному випадку днем звільнення ОСОБА_1 є 16.04.2018 року.

Однак, судом встановлено, що на день звільнення заборгованість ДП «Закарпатський науково дослідний інститут та проектний інститут землеустрою» по нарахованій та не виплаченій заробітній платі перед ОСОБА_1 становила 27332,60 грн., що підтверджується довідкою ДП «Закарпатський науково дослідний інститут та проектний інститут землеустрою» від 16.04.2018 року № 232.

Як встановлено відповідно до довідки ДП «Закарпатський науково дослідний інститут та проектний інститут землеустрою» від 24.09.2019 року № 01-16/822, за період з 17.04.2018 року по 03.07.2019 року ДП «Закарпатський науково дослідний інститут та проектний інститут землеустрою» виплачено ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 30560,45 грн.

Таким чином, спір між позивачем та відповідачем щодо невиплати заробітної плати вирішено в позасудовому порядку, у зв"язку з чим позивач зменшила позовні вимоги.

Згідно ст. 117 КЗпП України, якою регулюється питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, відповідно до вказаного Порядку, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.

Відповідно до ч. 5 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 15.10.2013 року №9-рп/2013 визначено, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем”.

Відповідно до правової позиції, сформованої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати (п. 57).

Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 року по справі №200/12310/19-а зазначає, що закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Верховний Суд в даній постанові також зазначив, що аналіз статей 116, 117 КЗпП України, а також наведені в постанові правові позиції Великої Палати Верховного Суду дають підстави для висновку, що розгляд судом питання стягнення з роботодавця належних працівникові сум, що мали бути виплачені в день його звільнення, а також питання стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, в разі порушення роботодавцем свого обов`язку розрахуватись з працівником в день його звільнення, ніяким чином не залежить та не може залежати від законності звільнення такого працівника та/або можливого подальшого його поновлення на посаді. Роботодавець зобов`язаний провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а також несе відповідальність за невиконання цього обов`язку незалежно від інших обставин звільнення.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», згідно п. 8 якої, нарахування виплат, що обчислюються iз середньої заробітної плати за останні два мiсяцi роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено з роботи 16.04.2018 року.

Згідно довідки виданої ДП ''Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою'' № 232 від 16.04.2018 р. про нараховану та виплачену заробітну плату за період двох місяців, що передували даті звільнення заробітна плата ОСОБА_1 : за січень 2018 року становить 6692,00 грн., за лютий 2018 року - 11093,20 грн.

У березні 2018 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати і у відповідності до абзацу 6 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в Постанові від 26.08.2020 року у справі № 501/2316/15-ц від 26.08.2020 року якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100

Згідно Розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік (http://www.visnuk.com.ua/uploads/assets/files/2017/pdf/normy_tryvalosti_chasu.pdf кількість робочих днів в січні 2018 року - 21 робочий день, у лютому 2018 р. - 20 робочих днів.

Тому середня заробітна плата позивача за один робочий день складає: (6692,00 грн. + 11093,20 грн.) : ( 21 р.д. + 20 р.д. ) = 433 грн. 78 коп.

Затримка фактичного розрахунку за період з 16.04.2018 року по 03.07.2019 року (дату фактичного погашення заборгованості з заробітної плати) тривала 305 (триста п`ять) робочих днів: квітень 2018 року - 13 днів; травень 2018 року - 20 днів; червень 2018 року - 20 днів; липень 2018 року - 22 дні; серпень 2018 року - 22 дні; вересень 2018 року - 20 днів; жовтень 2018 року - 22 дні; листопад 2018 року - 22 дні; грудень 2018 року - 20 днів, січень 2019 року - 21 день, лютий 2019 року - 20 днів, березень 2019 року - 20 днів, квітень 2019 року - 21 день, травень 2019 року - 21 день, червень 2019 року - 18 днів, липень 2019 року - 3 дні.

Таким чином середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2018 року по 03.07.2019 року (дату фактичного погашення заборгованості з заробітної плати) складає: 433 грн. 78 коп. х 305 робочих днів = 132302,90 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд уважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Зменшений позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Закарпатський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Закарпатський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» (88000, м. Ужгород, вул. Яроцька, 5а, код ЄДРПОУ 00698897), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.04.2018 року по 03.07.2019 року (дату фактичного погашення заборгованості з заробітної плати) у розмірі 132302,90 грн. (сто тридцять дві тисячі триста дві грн. 90 коп.) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Закарпатський науково дослідний та проектний інститут землеустрою» (88000, м. Ужгород, вул. Яроцька, 5а, код ЄДРПОУ 00698897) на користь держави судовий збір у розмірі 1323,00 (одна тисяча триста двадцять три грн. 00 коп.) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.А. Придачук