Вирок № 96468354, 21.04.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3246/20

Провадження №1-кп/242/344/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Переясловської Ю.А., за участю секретарів судового засідання Уварова М.В., Каменської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050500000634 від 30.06.2020 року та № 12020050500000888 від 27.11.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, Донецької області, який в зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, з неповною загальною середньо освітою, не працюючого, раніше судимого: 1) 19.02.2003 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 2) 22.04.2003 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 10 років 10 місяців 12 днів позбавлення волі; 3) 11.12.2003 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 10 років 4 місяців 17 днів позбавлення волі; 4) 11.12.2012 року Микитівським районним судом м. Горлівки Донецької області за ст. ст. 391, 71 КК України до 2 років позбавлення волі; 5) 03.06.2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 6) 27.03.2019 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. ст. 391, 71 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 08.05.2020 року по відбуттю строку покарання, який мешкав до арешту без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України,

за участі сторін кримінального провадження - прокурора Жердецького О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Дальгіс Л.О.,

В С Т А Н О В И В :

29.06.2020 приблизно о 21 годині 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи на території м. Українськ Донецької області, прийшов до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення грошових коштів. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення грошових коштів, підійшов до одного з відділів торгівельної зали магазину, де побачив продавця в особі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка обслуговувала покупців на іншому відділі торгівельної зали, але в одному приміщенні. Не звертаючи уваги на продавця та інших покупців, які перебували в той же час в одному приміщенні торгівельної зали, ОСОБА_1 підійшов до прилавку одного з відділів, який знаходиться ліворуч від входу на продажі з алкогольними напоями, ліг на стіл прилавку через який нахилився та своєю правою рукою поліз у ящик, де зберігалися грошові кошти (каса), з якого переслідуючи мету збагачення, умисно, повторно, відкрито викрав одну купюру номіналом 100 гривень. В цей час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 побачив та зрозумів злочинний умисел ОСОБА_1 підійшов та почав його утримувати, після чого підбігла продавець ОСОБА_3 та почала вибивати з рук грошові кошти. У зв`язку з чим, довести свій умисел на вчинення злочину до кінця ОСОБА_1 не зміг, оскільки був зупинений продавцем та відвідувачами магазину. Таким чином, ОСОБА_1 , виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежалі від його волі.

Крім того, 27 листопада 2020 року о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , маючи умисел на напад з метою незаконного заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, з проникненням у приміщення, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, будучи місцевим мешканцем та побоюючись можливого його впізнання, одягнув на лице медичну маску, на голову капюшон, шляхом вільного доступу, увірвався до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де свою підприємницьку діяльність здійснює приватний підприємець ОСОБА_5 , яка є і продавцем цього магазину. Впевнившись, що у приміщенні вказаного магазину відсутні відвідувачі, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , тримаючи у правій руці заздалегідь заготовлений предмет, зовнішньо схожий на вогнепальну зброю, та направляючи його у бік ОСОБА_5 , підійшов до торгівельної вітрини. Після чого погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої за допомогою предмету, зовні схожого на вогнепальну зброю, почав змушувати продавця - потерпілу ОСОБА_5 , яка сприйняла загрозу життю та здоров`ю реально, віддати гроші з каси. Отримавши відмову від ОСОБА_5 , ОСОБА_1 лівою рукою відкрив шухляду прилавку та дістав звідти гроші в сумі 200 грн. Після чого, продовжуючи погрожувати предметом, зовні схожим на вогнепальну зброю, змусив потерпілу ОСОБА_5 віддати йому гроші, які знаходились у кармані одягненої на ній куртці загальною сумою 1300 грн. 00 коп., та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

В результаті злочинних дій ОСОБА_1 , ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн. 00 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та зазначив, що 29.06.2020 приблизно о 21 годині 20 хвилин він прийшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_5 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зайшовши до приміщення магазину він побачив, що в ньому знаходиться покупці та продавець. В цей час у нього виник умисел на викрадення грошей з каси магазину. З цією метою він підійшов до прилавку одного з відділів, який знаходиться ліворуч від входу на продажі з алкогольними напоями, ліг на стіл прилавку та нахилившись, своєю правою рукою поліз у ящик, де зберігалися грошові кошти та викрав звідти одну купюру номіналом 100 гривень. В цей час один із покупців побачив та зрозумів його дії, підійшов до нього та почав його утримувати. Після чого підбігла продавець та почала вибивати з його рук грошові кошти. Крім того, маючи умисел заволодіння чужим майном шляхом розбою, 27 листопада 2020 року о 16 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , розуміючи, що його можуть впізнати одягнув на лице медичну маску, на голову капюшон, взявши із собою не справжній обріз рушниці та увійшов до приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розташований за адресою: АДРЕСА_3. Побачивши, що у приміщенні вказаного магазину відсутні відвідувачі, тримаючи у правій руці обріз, та направляючи його у бік продавця, підійшов до торгівельної вітрини та почав погрожувати застосуванням насильства, за допомогою не справжнього обрізу, та попросив віддати гроші з каси. Побачивши, що потерпіла злякалася та отримавши відмову, він лівою рукою відкрив шухляду прилавку та дістав звідти гроші в сумі 200 грн. Після чого, продовжуючи погрожувати не справжнім обрізом, змусив потерпілу віддати йому гроші, які знаходились у кармані одягненої на ній куртці загальною сумою 1300 грн. 00 коп. Потім з місця вчинення злочину з викраденим майном пішов, розпорядившись грошима на власний розсуд.

Відповідно до ст. 325 КПК України суд, оголосивши заяви потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про неможливість явки в судове засідання, за згодою учасників судового засідання вважає можливим провести судовий розгляд без потерпілих.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

У суду не викликає сумнівів добровільність та істинність позиції обвинуваченого ОСОБА_1 в правдивості його показань даних ними безпосередньо під час судового розгляду, оскільки його показання щодо події злочинів логічні, послідовні, та узгоджуються між собою та з іншими дослідженими письмовими та речовими доказами, а саме:

-заявою ОСОБА_3 від 29.06.2020 року, яка просила прийняти заходи до невідомого їй чоловіка, який 29.06.2020 року намагався заволодіти грошима з шухляди торгової вітрини в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_2

-заявою ОСОБА_2 від 29.06.2020 року, яка просила прийняти заходи до невідомого їй чоловіка, який 29.06.2020 року на зміні продавця ОСОБА_3 , намагався заволодіти грошима з шухляди торгової вітрини в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_2

-протоколом огляду місця події від 29.06.2020 року з фототаблицею до нього, згідно якого було зафіксовано обстановку місця вчинення злочину в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_2 ;

-постановою приєднання речових доказів від 30.06.2020 року, згідно якої одну грошову купюру номіналом 100 грн. 00 коп., яку було оглянуто під час проведення огляду, приєднано у якості речових доказів та видано під розписку ОСОБА_3 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_4 впізнав на фотознімку № 4 обвинуваченого ОСОБА_1 , який 29.06.2020 року перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_2 намагався викрасти грошові кошти;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.07.2020 року, згідно якого свідок ОСОБА_3 впізнала на фотознімку № 1 обвинуваченого ОСОБА_1 , який 29.06.2020 року перебуваючи в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_2 намагався викрасти грошові кошти;

-протоколом слідчого експерименту від 29.07.2020 року, який зафіксовано на відеозаписі, згідно якого ОСОБА_1 під відеозапис розповів про обставини вчинення ним 29.06.2020 року в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 » за адресою: АДРЕСА_2 , закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж);

-заявою ОСОБА_5 від 27.11.2020 року, яка просила прийняти заходи до невідомого їй чоловіка, який 27.11.2020 року знаходячись у приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розташований за адресою: АДРЕСА_3, погрожуючи їй предметом схожим на вогнепальну зброю, заволодів грошима у сумі 1500 грн. 00 коп.

-протоколом огляду місця події від 27.11.2020 року з фототаблицею до нього, згідно якого було зафіксовано обстановку місця вчинення злочину в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_6», що розташований за адресою: АДРЕСА_3;

-заявою ОСОБА_7 від 27.11.2020 року, згідно якої він добровільно видав працівникам поліції чоловічу куртку синього кольору, чоловічу пайту чорного кольору з капюшоном, а також предмет схожий на обріз мисливської рушниці, які залишив його знайомий ОСОБА_1 ;

-протоколом огляду місця події від 27.11.2020 року з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто чоловічу куртку синього кольору, чоловічу пайту чорного кольору з капюшоном, а також предмет схожий на обріз мисливської рушниці, які добровільно видав ОСОБА_7 та який пояснив, що вказані предмети 27 листопада приблизно о 17 годині 30 хвилин залишив у нього вдома знайомий ОСОБА_1 ;

-постановою приєднання речових доказів від 28.11.2020 року, згідно якої чоловічу куртку синього кольору, чоловічу пайту чорного кольору з капюшоном, а також предмет схожий на вогнепальну зброю, приєднано у якості речових доказів;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.11.2020 року, який зафіксовано на відеозаписі, та згідно якого ОСОБА_1 в присутності захисника, на місцевості показав обставини вчиненого ним 27.11.2020 року кримінального правопорушення в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

-протоколом пред`явлення речей для впізнання від 28.12.2020 року з фототаблицею до нього, згідно якого ОСОБА_5 під № 3 впізнала предмет, яким їй погрожував обвинувачений під час розбійного нападу.

Суд приймає до уваги дані докази та вважає їх належними та допустимими, оскільки їх отримано у передбаченому КПК України порядку. Крім того суд звертає увагу, що обвинувачений та захисник Дальгіс Л.О. під час дослідження письмових та речових доказів, жодних зауважень, заперечень та сумнівів у достовірності вказаних доказів не висловлювали.

Надаючи оцінку правильності кваліфікації дій обвинуваченого за епізодом злочинної діяльності, який мав місце 29 червня 2020 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

Слід також наголосити, що в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», за якими крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 335/1893/16-к.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за епізодом злочинної діяльності, який мав місце 29.06.2020 року, при обставинах вказаних у вироку доведена, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України, як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Надаючи оцінку правильності кваліфікації дій обвинуваченого за епізодом злочинної діяльності, який мав місце 27 листопада 2020 року, суд встанови наступне.

За загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи.

При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об`єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об`єкту - життя і здоров`я особи.

Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.

При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства чи то погрози насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винної особи.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 405/3734/16-к.

Суд звертає увагу, що обвинувачений при здійсненні нападу демонстрував предмет, зовнішньо схожий на вогнепальну зброю та який має лише схожість зі справжнім, і він об`єктивно не може бути знаряддям насильства. Натомість у таких випадках основним критерієм визначення реальності погрози повинен бути характер злочинних дій і спрямованість умислу. Крім того, необхідно враховувати суб`єктивне сприйняття погрози потерпілим, на яке завідомо розраховував винний.

При розбійному нападі насильство в будь-якій формі (фізичне або психічне) має правове значення не само по собі, а лише як складова дій особи, пов`язаних із заволодінням майном, і одночасно причиною переходу майна від потерпілого до винного.

Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу на показання обвинуваченого, який в судовому засіданні зазначив, що потерпіла злякалася і предмет, зовні схожий на обріз рушниці, який він тримав в руках та направив на останню, вимагаючи видати йому гроші, вона сприйняла як справжній, що в свою чергу дає суду всі підстави вважати, що погрозу обвинуваченого потерпіла сприймала реально та відчувала небезпечність для свого життя та здоров`я.

Вирішуючи питання про наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 під час вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), такої кваліфікуючої ознаки, як «проникненням у інше приміщення», суд приймає до уваги роз`яснення, надані Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к, зокрема розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, за своєю правовою природою є складеним злочином.

Вирішальним при визначенні законності/незаконності входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення або перебування в ньому під час вчинення розбою, є режим доступу до об`єкта (вільний/обмежений).

Відповідно, наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування кваліфікуючої ознаки «проникнення», навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.

Інша кримінально-правова кваліфікація має бути надана діям особи, яка шляхом вільного доступу до певного приміщення вчиняє дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом (наприклад, службові приміщення, відокремлені секції магазину з обмеженим доступом, касові апарати, сейфи тощо). Такі дії мають бути кваліфіковані як поєднані з проникненням у інше приміщення чи сховище. Так само мають бути кваліфіковані дії особи, яка потрапила в приміщення з вільним доступом, але залишилася в ньому з метою заволодіння чужим майном і тоді, коли режим доступу до цього приміщення змінився й став обмеженим (завершення робочого дня в магазині, музеї тощо).

Для правильної кримінально-правової кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 187 КК України також важливим є встановлення спрямованості умислу особи. Так, для основного складу розбою характерним є наявність в особи умислу на заволодіння чужим майном. Саме тому, вирішуючи питання про наявність у діях особи ознаки «проникнення» при вчиненні розбою, слід звертати увагу на наявність умислу на заволодіння чужим майном. Дана кваліфікуюча ознака має місце лише тоді, коли проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища здійснювалося з метою заволодіння чужим майном. Проте не можна кваліфікувати як такі, що вчинені з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, дії особи, яка потрапила до житла, іншого приміщення чи сховища без умислу заволодіти чужим майном, однак заволоділа ним.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 завчасно готувався до вчиненого злочину, що виразилося в маскуванні своєї особи, а саме, те що останній одягнув медичну маску на обличчя, на голову капюшон, взяв із собою предмет зовні схожий на вогнепальну зброю, та подальші дії, які виразилися в нападі на потерпілу ОСОБА_5 із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я її особи, за допомогою предмета зовні схожого на вогнепальну зброю, та подолання опору потерпілої, і як наслідок заволодіння грошима потерпілої, направленість та швидкоплинність вказаних дій, тому суд приходить до висновку, що вказані дії обвинуваченого були направленні саме на вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням в інше приміщення.

Суд також звертає увагу, що ОСОБА_1 , хоча і увійшов до магазину в робочий час, однак заздалегідь підготувався до вчинення злочину (взяв із собою не справжній обріз рушниці), перед входом у магазин замаскував зовнішність (одягнув медичну маску на обличчя, на голову капюшон), та вже в приміщенні магазину цілеспрямовано направився до прилавку де націлив на потерпілу предмет зовні схожий на вогнепальну зброю, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я, яку остання сприйняла як реальну, відкрив шухляду прилавку, тобто фактично проник на територію з обмеженим доступом для сторонніх осіб та на якій має право знаходитися лише продавець, та дістав звідти гроші в сумі 200 грн. 00 коп..

Далі ОСОБА_1 продовжуючи погрожувати предметом, зовні схожим на обріз рушниці, змусив потерпілу ОСОБА_5 віддати йому гроші, які знаходились у кармані одягненої на ній куртці загальною сумою 1300 грн. 00 коп.

Тож, не зважаючи на те, що до магазину ОСОБА_1 увійшов в робочий, та обставина, що він діяв на території з обмеженим доступом для сторонніх осіб, перед входом до магазину замаскував зовнішність, враховуючи спосіб, обраний ним для проникнення до приміщення магазину, дії, спрямовані на придушення волі потерпілої до опору, дії обвинуваченого щодо заволодіння майном, доводить направленість умислу обвинуваченого, свідчить про направленість його умислу на проникнення до іншого приміщення.

Вищевказані висновки суду також узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної в постанові від 31 травня 2018 року в справі № 51-3017км18.

Таким чином, суд дослідивши всі вищезазначені докази в їх сукупності, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за епізодом злочинної діяльності, який мав місце 27.11.2020 року, при обставинах вказаних у вироку доведена, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням в інше приміщення.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів, обставини, характер вчиненого злочину, його наслідки, особу винного, його вік, стан здоров`я, сімейний стан те, що він в зареєстрованому шлюбі не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, до затримання не працював, має не зняті та не погашені судимості, вчинив кримінальні правопорушення одразу після звільнення з місць позбавлення волі, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, суд також враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає рецидив злочинів.

Згідно висновку органу пробації, виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі становить небезпеку для суспільства та має високий рівень ризику скоєння повторного кримінального правопорушення. Застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

При обранні виду та міри покарання ому покарання, дані, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов до висновку, що призначення покарання ОСОБА_1 неможливе без ізоляції його від суспільства, та вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень в межах санкції ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі та в межах санкції ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі із конфіскацією майна, та із застосуванням ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Суд приходить до висновку, що запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили слід залишити тримання під вартою, з метою виконання вироку, оскільки не зникли ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання та продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати у зв`язку з проведенням судової дактилоскопічної експертизи (висновок № 2/5-455 від 15.12.2020 року) у розмірі 1634 грн. 50 коп.

Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання::

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 187 КК України у виді 7 (сім) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді 7 (сім) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 21 квітня 2021 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_1 з 27 листопада 2020 року до дня ухвалення вироку, тобто по 20 квітня 2021 року включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає однин день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань № 6» до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (стягувач (отримувач) - держава, балансовий рахунок: 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи (висновок № 2/5-455 від 15.12.2020 року) у розмірі 1634 (одна тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 50 коп.

Речові доказ:

-одну грошову купюру номіналом 100 грн. 00 коп., яку видано під розписку ОСОБА_3 - повернути потерпілій ОСОБА_2 ;

-чоловічу куртку синього кольору, чоловічу пайту чорного кольору з капюшоном, які зберігаються в камері схову Відділу поліції № 3 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області - повернути обвинуваченому ОСОБА_1 ;

-предмет схожий на вогнепальну зброю, який зберігається в камері схову Відділу поліції № 3 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення; для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.А. Переясловська