Рішення № 96468070, 20.04.2021, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/433/21

Справа № 235/8485/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації вартості вугілля на побутові потреби, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (далі – ТОВ «Краснолиманське») про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації вартості вугілля на побутові потреби, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 06.06.2018р. по 02.12.2020р., звільнившись з посади електрослюсаря підземного 5 розряду з повним робочим днем у шахті за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. В день звільнення роботодавець не провів з ним повного розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року – грудень 2020 року в сумі 309 941,80 грн, вихідній допомозі в сумі 88 363,17 грн, грошової компенсації невикористаних відпусток в сумі 45 958,39 грн, з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 96 072,36 грн, які просив стягнути з відповідача.

Також відповідач не забезпечив його вугіллям на побутові потреби, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з нього компенсацію вартості вугілля в сумі 15 000 грн.

Крім того, порушення власником його трудових прав викликало у нього моральні страждання, які полягають у втраті душевного спокою, приведенні у роздратований стан, неможливості на належному рівні забезпечувати свою сім`ю, яку оцінив у 50 000 грн (а.с.51-59).

У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому з заявленими позовними вимогами не погодився з наступних обставин. Відповідно до бухгалтерської довідки від 29.01.2021р. № 458 відповідачем нарахована позивачу при звільненні сума 287 482,54 грн, до яких входить заборгованість з заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку при звільненні 60 днів та вихідна допомога.

Відповідно до абз.2 п.1.1. Колективного договору ТОВ «Краснолиманське» беручи до уваги, що жодна із Сторін, які підписали даний Колективний договір, не входить у перелік суб`єктів сторони роботодавців, ані суб`єктів сторони Профспілок, тобто не є учасниками Міжвідомчої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній промисловості від 03.07.2001р., вимоги цієї Угоди можуть бути обов`язковими для виконання сторонами цього Колективного договору лише за умови внесення таких вимог у даний Колективний договір. Пунктом 8.1 Колективного договору передбачено, що підприємство зобов`язано забезпечити вугіллям працівників підприємства, які відпрацювали на даному підприємстві не менш 5 років. Працівники, які не забезпечені з вини підприємства вугіллям за минулий рік за виписаними чеками, повинні отримувати вугілля, чеки мають бути продовжені до кінця поточного року. Як вбачається з вищевикладеного, відповідач не є підписантом Галузевої угоди, тобто норми вказаної угоди на відповідача не розповсюджуються.

У день звільнення позивач не працював, що підтверджується завіреною копією Графіку відпусток по дільниці ПР-3 ТОВ «Краснолиманське» на 2020 рік та копією заяви про надання відпустки, з вимогою про проведення розрахунку при звільненні не звертався. Позовну заяву відповідач отримав 27.01.2021p., що підтверджується відміткою про отримання вхідної кореспонденції на судовій повістці від 15.01.2021p., справа № 235/8485/20.

Позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключно словами, що містяться в позові, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди та відповідно її розмір компенсації в сумі, яка становить саме 50 000 грн (а.с.37-40).

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідний зміст спірних правовідносин.

Позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ «Краснолиманське» з 06.06.2018р. по 02.12.2020р., працюючи в якості електрослюсаря підземного 4, 5 розрядів з повним підземним робочим днем в шахті, звільнений за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства за ч.3 ст.38 КЗпП України (а.с.7-9).

Конституцією України гарантується право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначної законом.

Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у статті 38, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

У відповідності до ч.1 ст.83 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи.

Згідно довідки ТОВ «Краснолиманське» № 458 від 29.01.2021р. сума заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 складає за грудень 2019 року – грудень 2020 року – 287 482,54 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, в тому числі 45 553,80 грн – компенсація за невикористану відпустку при звільненні (60 днів), 88 363,17 грн – вихідна допомога при звільненні (а.с.50-51).

Доказів того, що заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу відповідачем суду надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що право позивача на отримання заробітної плати було порушено відповідачем і підлягає захисту судом шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за період: грудень 2019 року – грудень 2020 року в сумі 287 482,54 грн без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, в тому числі 45 553,80 грн – компенсації за невикористану відпустку при звільненні (60 днів), 88 363,17 грн – вихідної допомоги при звільненні.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України рішення суду про присудження працівникові виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах заробітної плати за один місяць - жовтень 2020 року в сумі 53 696,24 грн з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Позивач у день звільнення не працював, так як перебував у відпустці, що підтверджується копією записки про надання відпустки. Відповідач отримав позовну заяву 27 січня 2021 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Краснолиманське» № 61 від 27.01.2021р., отже зобов`язаний був виплатити всі суми, що належать позивачу не пізніше наступного дня з дня отримання заяви, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 28 січня 2021 року по 20 квітня 2021 року.

Згідно положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995р., середньомісячний заробіток позивача становить 53 696,24 грн (53 696,24 грн (заробітна плата за жовтень 2020 року + 0 грн (заробітна плата за листопад 2021) : 2 ), середньоденний заробіток позивача становить 1 278,48 грн (53 696,24 грн : 42 робочі дні).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 28 січня 2021 року по 20 квітня 2021 року, становить 95 886 грн (1 278,48 грн х 75 робочих днів), де 1 278,48 грн – середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 75 днів – кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Як передбачено ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призведи до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.13 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами, судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що невиплатою відповідачем належних позивачу сум заробітної плати у строки та розмірі, передбачених законом, позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, викликаних порушенням права на оплату праці, необхідності додавання зусиль для організації свого життя в забезпеченні себе та членів своєї сім`ї, яка підлягає покладенню на відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує характер та тривалість порушення прав позивача, наслідки, що настали внаслідок незаконного звільнення, і визначає його в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про колективні договори» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до абз.2 ч.7 ст.43 Гірничого закону від 06.10.1999р. № 1127-Х1У з наступними змінами та доповненнями підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, зокрема, працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств за переліком професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч.9 ст.43 Гірничого закону працівники гірничих підприємств, які проживають у будинках, що мають центральне опалення, забезпечуються субсидією на оплату житлово-комунальних послуг у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 8.1 Колективного договору ТОВ «Краснолиманське» на 2018 – 2019р.р., дія якого з 01.0.2021р. продовжена наказом ТОВ «Краснолиманське» від 16.12.2020. № 292 до закінчення карантину в державі, передбачено обов`язок роботодавця безоплатно забезпечити вугіллям працівників підприємства, які відпрацювали на даному підприємстві не менш 5 місяців. Працівники, не забезпечені з вини підприємства вугіллям за минулий рік за виписаними чеками, повинні отримати вугілля, чеки повинні бути продовжені до кінця поточного року (а.с.46-49).

Із зазначеного випливає, що у колективному договорі відповідач надає своїм працівникам гарантію у вигляді безоплатного забезпечення вугіллям. При цьому виплата працівникам грошової компенсації вартості вугілля на побутові потреби положеннями колективного договору не передбачена, на підставі чого в позові в цій частині позивачу необхідно відмовити.

Суд не може погодитись з думкою позивача про те, що він має право на отримання такої грошової компенсації на підставі положень п.12.10.11 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001р., так як згідно абз.2 п.1.1 Колективного договору вимоги даної Угоди… можуть бути обов`язковими для виконання сторонами цього Колективного договору тільки за умови внесення таких вимог в даний Колективний договір, у зв`язку з тим, що жодна із сторін, що його підписали, не входить в перелік ані суб`єктів сторони роботодавців, ані суб`єктів сторони профспілок, тобто не є учасником Галузевої угоди..

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відсоток задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 99,81% (95 886 грн х 100% : 96 072,36 грн). Отже, відшкодуванню підлягає сплачений позивачем судовий збір в розмірі 839,20 грн (840,80 грн х 99,81% : 100%).

Відсоток задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди становить 10% (5 000 грн х 100% : 50 000 грн). Отже, відшкодуванню підлягає сплачений позивачем судовий збір в розмірі 84,08 грн (840,80 грн х 10% : 100%).

Всього підлягає відшкодуванню позивачу з відповідача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 923,28 грн (839,20 грн + 84,08 грн).

Також підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір пропорційно задоволеної частини позовних вимог про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та вихідної допомоги в розмірі 4 214 грн (421 399,51 грн х 1%).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір-доручення про надання правової (правничої) допомоги від 16.12.2020р., між адвокатом ОСОБА_2 , який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН 3 5625, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області № 13 від 28.08.2019р., та ОСОБА_1 , кошторисом на виконання послуг за договором про надання правничої допомоги адвоката від 16.12.2020р. на загальну суму 10 000 грн, який включає в себе консультації за договором – 1 000 грн, витребування, підбір, аналіз доказів – 1 000 грн, складання позову і подання документів – 3 000 грн, представництво в суді – 5 000 грн, винагороду – 10%, ордер серія ДН № 106893 на представництво інтересів ОСОБА_1 в Красноармійському міськрайонному суді Донецької області від 24.12.2020р. (а.с.24, 25, 27).

Процесуальним законодавством передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною у зв`язку з наданням йому правної допомоги адвокатом.

Оскільки адвокат Смаль О.П. не брав участі в судовому засіданні, - витрати за представництво в суді в сумі 5 000 грн відшкодуванню не підлягають.

Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 3 208 грн, з розрахунку 5 000 грн х 64,16% : 100%.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яка підлягає розподілу між сторонами, у зв`язку з їх неспівмірністю.

Суд приходить до висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню, так як зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, оскільки справа не представляє собою високу складність, розглядається в спрощеному провадженні. Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність зменшення стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 47, 83, 94, 97, 115-117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.1, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.24 Закону України «Про відпустки», ст.9 Закону України «Про колективні договори», ст.43 Гірничого закону, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (м. Покровськ м. Родинське, код ЄДРПОУ 32281519) про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, вихідної допомоги, компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації вартості вугілля на побутові потреби, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період: грудень 2019 року – грудень 2020 року в сумі 287 482 (двохсот вісімдесяти семи тисяч чотирьохсот вісімдесяти двох) гривень 54 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, у тому числі грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки в сумі 45 553 (сорока п`яти тисяч п`ятисот п`ятдесяти трьох) гривень 80 копійок, вихідну допомогу в сумі 88 363 (вісімдесяти восьми тисяч трьохсот шістдесяти трьох) гривень 17 копійок; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 січня 2021 року по 20 квітня 2021 року в сумі 95 886 (дев`яноста п`яти тисяч восьмисот вісімдесяти шести) гривень з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; на відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) гривень; на відшкодування сплаченого судового збору 923 (дев`ятсот двадцять три) гривні 28 копійок; на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 000 (двох тисяч) гривень.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження заробітної плати за жовтень 2020 року в сумі 53 696 (п`ятдесяти трьох тисяч шестисот дев`яноста шести) гривень 24 копійок з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації вартості вугілля на побутові потреби відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» в дохід держави судовий збір в розмірі 4 214 (чотирьох тисяч двохсот чотирнадцяти) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Дата складання повного судового рішення – 22 квітня 2021 року.

Суддя Г.В. Назаренко

Вступна та резолютивна частини рішення складені 20 квітня 2021 року. Повне рішення складене 22 квітня 2021 року.

Суддя Г.В. Назаренко