Вирок № 96465816, 21.04.2021, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа №586/1018/19

Провадження № 1-кп/590/122/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Ямпільський районний суд

Сумської області

в складі: головуючого судді - Бондарчук Я.П.

за участю секретаря - Кубрак В.Г.

за участю: сторони обвинувачення, прокурора - Камчатного О.П.

сторони захисту, обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ямпіль Сумської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018200250000203 від 04.09.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Середина-Буда Сумської області, українця, громадянина України, неодруженого, освіта середня-спеціальна, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2018 року о 10:30 год. ОСОБА_1 знаходився на території колишнього заводу СЗМО, розташованої за адресою: вул. Індустріальна, м. Середина-Буда, Сумська область, з метою відшукання брухту чорного металу. Під час того, як ОСОБА_1 проходив з металошукачем по території заводу, то почувши дивний сигнал приладу, почав копати землю лопатою, яку приніс з собою. Розкопавши землю, ОСОБА_1 побачив фрагмент кабелю, який був прокладений в напрямку електростанції. Розуміючи, що кабель является чужою власністю, у нього раптово виник злочинний умисел направлений на скоєння таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, ОСОБА_1 відкопав 15 метрів кабелю та дістав його із землі. В подальшому розділив складові кабелю на декілька частин, а саме: на алюміній та свинець, які входили до конструкції кабелю, після чого отриманий метал ОСОБА_1 розклав у два мішки та відніс додому за місцем свого мешкання. Загальна вага отриманого металу складала 39 кг з них: 25 кг - свинцю та 14 кг - алюмінію. 06.08.2018 року ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме: продав його як лом металу в м. Шостка, за що отримав 1100 грн., отриманими коштами розпорядився на власний розсуд. Згідно висновку експерта від 19.09.2019 року №19/119/11-1/2033е ринкова вартість одного кілограму брухту кольорового металу (алюмінію) на час вчинення кримінального правопорушення складає 31,33 грн.. Таким чином, ОСОБА_1 спричинив потерпілому КП Середино-Будська ЖРЕД матеріальну шкоду на суму 438,62 грн..

Крім того, 07.08.2018 року о 09:00 год. ОСОБА_1 , завідомо знаючи, що на території колишнього заводу СЗМО, розташованої за адресою: вул. Індустріальна, м. Середина-Буда, Сумської області, знаходиться силовий кабель, який він раніше викопував, у нього виник злочинний умисел спрямований на крадіжку вищезазначеного кабелю повторно з метою подальшого продажу його складових як брухт металу. Керуючись злочинним умислом направленим на скоєння таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, повторно, вирішив знову пійти на те саме місце та викрасти ще кабелю, в зв`язку з чим, попросив свого знайомого ОСОБА_2 йому допомогти. В свою чергу ОСОБА_2 , який не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_1 , погодився йому допомогти. О 09:00 год. 07.08.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийшли на те саме місце та викопали ще 25 метрів кабелю. Після того, як ОСОБА_1 розібрав кабель на складові, то в результаті отримав лом металу загальною вагою 62 кг., а саме: свинець - 36 кг, алюміній - 26 кг. 08.08.2018 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 викраденим майном розпорядились на власний розсуд, а саме: ОСОБА_1 продав його як лом металу в м. Шостка, за що отримав 1750 грн., отриманими коштами розпорядився на власний розсуд. Згідно висновку експерта від 19.09.2019 року №19/119/11-1/2033е ринкова вартість одного кілограму брухту кольорового металу (алюмінію) на час вчинення кримінального правопорушення складає 31,33 грн.. Таким чином, ОСОБА_1 спричинив потерпілому КП Середино-Будська ЖРЕД матеріальну шкоду на суму 814,58 грн..

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю та надав суду чіткі та послідовні покази з цього приводу, пояснивши, що 05.08.2018 року він знаходився на території колишнього заводу СЗМО з метою відшукання брухту чорного металу. Під час того, як він проходив з металошукачем по території заводу, то почувши дивний сигнал приладу, почав копати землю лопатою, яку приніс з собою. Розкопавши землю, він побачив фрагмент кабелю, який був прокладений в напрямку електростанції. Після, він відкопав 15 метрів кабелю та дістав його із землі. В подальшому розділив складові кабелю на декілька частин, а саме: на алюміній та свинець, які входили до конструкції кабелю, після чого отриманий метал він розклав у два мішки та відніс додому за місцем свого мешкання. 06.08.2018 року він викраденим майном розпорядився на власний розсуд, а саме: продав його як лом металу в м. Шостка, за що отримав 1100 грн., отриманими коштами розпорядився на власний розсуд. Крім того, 07.08.2018 року він, завідомо знаючи, що на території колишнього заводу СЗМО знаходиться силовий кабель, який він раніше викопував, він вирішив знову пійти на те саме місце та викрасти ще кабелю, в зв`язку з чим, попросив свого знайомого ОСОБА_2 йому допомогти. В свою чергу ОСОБА_2 , який не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_1 , погодився йому допомогти. 07.08.2018 року вони разом прийшли на те саме місце та викопали ще 25 метрів кабелю. Після того, як він, ОСОБА_1 , розібрав кабель на складові, то в результаті отримав лом металу загальною вагою 62 кг., а саме: свинець - 36 кг, алюміній - 26 кг. 08.08.2018 року він разом з ОСОБА_2 викраденим майном розпорядились на власний розсуд, а саме: він продав його, як лом металу, в м. Шостка, за що отримав 1750 грн., отриманими коштами розпорядився на власний розсуд.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, з`ясувавши думку учасників судового провадження, за згодою обвинуваченого суд відповідно до ч.3 ст.26 та ч.3 ст.349 КПК України визнав за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності його позиції, роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, стосуються судових витрат.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань обвинуваченого.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати: за ч.1 ст.185 КК України, що виразились у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), та за ч.2 ст.185 КК України, що виразились у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Згідно ст.337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України, відноситься до кримінальних проступків, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненому розкаявся, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває (а.с.125), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а.с.125), відповідно до ст.89 КК України раніше не судимий (а.с.119), за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.121).

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно ст.6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, думки представника потерілого, обставин, які пом`якшують та обтяжують його покарання, враховуючи роз`яснення, надані в п.2, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що при обранні покарання обвинуваченому слід визначити покарання, у виді позбавлення волі на певний строк, при цьому враховуючи вказані обставини, суд вважає, що покарання призначене ОСОБА_1 можливе із застосуванням ст.75 КК України, у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.2 ст.76 КК України. Обрана підсудному міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. При визначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити з врахуванням положень ч.1 ст.70 КК України.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Згідно з ч.2 ст.124 КПК України витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №19/119/11-1/2033е від 19.09.2019 року на суму 471,03 грн. (чотириста сімдесят одна грн. 03 коп.) слід покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись п.1, п.2, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», ч.3 ст.349, ст.ст.368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:

п.1.п.2 ч.1 ст.76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

п.2 ч.2 ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №19/119/11-1/2033е від 19.09.2019 року на суму 471,03 грн. (чотириста сімдесят одна грн. 03 коп.).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Ямпільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту його проголошення

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ямпільського районного суду

Сумської області Я.П. Бондарчук