Вирок № 96465344, 22.04.2021, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/114/21

Провадження № 1-кп/576/95/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді Колодяжного А.О.,

за участю секретаря - Терені Л.О.,

прокурора - Ковальової О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 , його захисника - Богданова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200070000378 від 21.05.2020 р. про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глухів Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2019 р. за ч. 1 ст. 185 КК України до 850 грн. штрафу; вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2020 р. за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 20.05.2020 р. близько 23 год. 30 хв., діючи повторно, переслідуючи корисний мотив, знаходячись на автостанції, що по вул. Соборній, 2 у м. Глухові, з сумки ОСОБА_2 , яка залишила її під його нагляд, таємно виклав мобільний телефон Samsung Galaxy A50 вартістю 6119 грн., що належав ОСОБА_2 , яким в подальшому розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив, що визнає свою провину в інкримінованому злочині. Проте надав покази, зміст яких не свідчить про визнання ним вини. Він пояснив наступне. 20.05.2020 р. він гуляв у одній компанії із раніше знайомою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Пізно вечорі вони прийшли разом на автовокзал. ОСОБА_2 разом зі ОСОБА_4 кудись відійшли і ОСОБА_2 попросила його придивитись за її сумкою з речами. У цей час на телефон ОСОБА_2 , що був у її сумці, хтось зателефонував. Він взяв телефон з сумки та відповів на дзвінок. Телефонував якийсь хлопець, якому він відповів, що ОСОБА_2 кудись відійшла. Одразу після завершення цього дзвінка, йому на його особистий телефон подзвонила бабуся та просила терміново прийти додому. Відповідаючи на дзвінок бабусі, він автоматично поклав телефон ОСОБА_2 до кишені своєї куртки. Дочекавшись приходу ОСОБА_2 , він віддав їй сумку і пішов додому, а її телефон, що був у кишені, забув віддати. Вже коли він був вдома, приїхали поліцейські та вимагали віддати телефон ОСОБА_2 . Він подився, що у кишені його куртки було два телефони і віддав телефон ОСОБА_2 поліції.

Сторона обвинувачення на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину посилалась на наступні докази.

Свідчення ОСОБА_2 , яка у суді показала, що вона весною 2020 року відпочивала у одній компанії із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Спочатку вони були на стадіоні, а потім пішли на автовокзал. Там вона зі ОСОБА_4 відійшла та попросила ОСОБА_1 приглядіти за її сумкою з речами та телефоном. Повернувшись через п`ять хвилин, ОСОБА_1 одразу віддав їй сумку і сказав, що йому потрібно додому. Десь через декілька хвилин, після того як він пішов, вона вирішила подивитись час на телефоні і помітила, що телефону не було у сумці. Після цього, ОСОБА_4 зателефонував зі свого телефону на її номер, однак він вже був виключений або знаходився поза зоною. Далі, вона зі ОСОБА_4 попросили допомоги у поліцейських, які знаходились біля вокзалу. Вона розповіла поліцейським про те, що підозрює ОСОБА_1 . Поліцейські на планшеті з`ясували адресу ОСОБА_1 і разом із нею поїхали до нього додому. Коли ОСОБА_1 вийшов з будинку, то у її присутності він сказав, що телефону в нього немає. Далі, її відвезли до райвідділу поліції, де через деякий час працівники поліції видали їй телефон, який вони вилучили у ОСОБА_1 без двох сім-карт.

Свідчення ОСОБА_4 , який у суді показав, що він 20.05.2020 р. гуляв у одній компанії із ОСОБА_2 . Потім до них приєднався ОСОБА_1 , якого він особисто не знає, проте бачив декілька разів до цього. На автостанції він разом з ОСОБА_2 відійшли на п`ять хвилин до туалету. ОСОБА_2 попросила ОСОБА_1 приглянути за її сумкою з телефоном. Коли повернулись, то ОСОБА_1 сказав, що йому треба йти додому. Через кілька хвилин після того як він пішов, ОСОБА_2 хотіла щось взяти із сумки і помітила відсутність телефону. Він подзвонив на її телефон, але на дзвінок ніхто не відповів. Скоріш за все телефон був виключений. Далі, вони підійшли до поліцейських, які були біля автовокзалу і попросили у них допомоги. Поліцейські, вияснивши адресу ОСОБА_1 , разом із ОСОБА_2 поїхали до нього додому, а йому сказали йти у відділок поліції і там чекати. У відділі поліції ОСОБА_2 поліцейські видали її телефон, який вони вилучили у ОСОБА_1 . Цей телефон вже був без чохла та сім-карт.

Протокол огляду місця події від 21.05.2020 р., у якому зазначено, що 21.05.2021 р. у приміщенні відділу поліції м. Глухів ОСОБА_1 з кишені штанів дістав мобільний телефон Samsung A50 білого кольору без чохла та при увімкненні телефону виявлено відсутність сім-карт. Зі слів ОСОБА_1 цей телефон він викрав із сумки своєї знайомої ОСОБА_2 . З даним телефоном він пішов додому і по дорозі зняв чохол та викинув сім-карти. По приїзду працівників поліції побажав добровільно видати вказаний телефон (а.с.114-115).

Висновок експерта від 29.05.2020 р., яким стверджується, що вартість викраденого у потерпілої телефону 6119 грн. (120-123).

Також сторона обвинувачення послалась і на свідчення допитаних у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту працівників поліції ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які показали наступне.

Свідок ОСОБА_13 показав, що в травні 2020 року здійснював патрулювання по місту. Біля автовокзалу до нього підійшли молоді люди та попросили допомоги. Дівчина розповіла, що коли вона відійшла, то залишила сумку під нагляд знайомому ОСОБА_1 . Коли повернулась, то виявила відсутність телефону у сумці. Він за допомогою поліцейської пошукової бази встановив місце проживання цього ОСОБА_1 . Після цього, разом із потерпілою, вони забрали слідчу групу і поїхали додому до ОСОБА_1 . Після розмови слідчих із ОСОБА_1 , той погодився добровільно видати викладений у потерпілої телефон. Добровільну видачу оформили у відділі поліції.

Свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , кожен окремо, показали, що в травні 2020 року вони у складі слідчої групи виїздили додому до обвинуваченого з приводу крадіжки телефону ОСОБА_2 . Коли приїхали, то до них вийшла бабуся обвинуваченого, якій вони сказали, що підозрюють онука у крадіжці телефону. Вона відповіла, що онук не міг вчинити крадіжку і запросила їх до будинку переконатися в цьому. Коли вони зайшли до будинку, то побачили, що ОСОБА_1 спав. Вони розбудили його і попросили видати викрадений телефон. Проте той заперечував факт крадіжки та говорив, що в нього нема телефону. Далі вони сказали обвинуваченому, що потерпіла конкретно вказує на нього. Тільки після цього, він дістав з-під подушки телефон і погодився його добровільно видати. Добровільну видачу оформили у відділі поліції. Під час цієї дії з`ясувалось, що телефон, коли його видавав обвинувачений, був без сім-карт.

Свідок ОСОБА_16 показав, що в травні 2020 року у складі слідчої групи виїздив за місцем проживання обвинуваченого. Після розмови слідчих із ОСОБА_1 , той погодився добровільно видати викладений у потерпілої телефон. Добровільну видачу оформили у відділі поліції. Інші подробиці йому невідомі, бо він був у машині, коли слідчі з`ясовували обставини пригоди.

Суд, дослідивши і оцінивши представлені сторонами докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а всі докази в сукупності - і з точки зору достатності для вирішення даної справи, приходить до наступних висновків.

Перш за все, суд не може визнати допустимим доказом протокол огляду місця події від 21.05.2020 р. через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

З цього приводу суд зазначає, що за обставин, про які повідомив ОСОБА_1 та поліцейські, обвинувачений був змушений перебувати поряд з працівниками поліції, їхати в поліцейському службовому автомобілі до відділу поліції з працівниками поліції, які взяли його під контроль з метою вилучити мобільний телефон потерпілої. Таким чином, обвинувачений був затриманий у розумінні статті 209 КПК України.

Однак під час цієї процедури вилучення мобільного телефону у відділі поліції, яку поліцейські та сторона обвинувачення називали «добровільною видачою» та оформили протоколом огляду місця події, ОСОБА_1 не були роз`яснені право на допомогу захисника і право зберігати мовчання та не свідчити проти себе.

Виходячи з обставин цієї справи, суд вважає, що відомості від обвинуваченого в період його фактичного затримання, у тому числі під час огляду місця події, отримано з порушенням прав людини і основоположних свобод, які за пунктами 3 та 4 ч. 2 ст. 87 КПК визнаються істотними. Відповідно, вони є недопустимими.

Крім того, відповідно ч. 3 ст. 208 КПК, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи, з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 та ст. 236 КПК. Однак характер дій працівників поліції під час вилучення у обвинуваченого мобільного телефону вказує на підміну ними однієї слідчої дії іншою, яка є різною за своєю правовою природою (процесуальною суттю) від проведеної, так як ОСОБА_1 фактично був затриманим працівниками поліції і відбувся його особистий обшук, що регламентується іншою нормою закону. Тому цей доказ отриманий внаслідок істотного порушення основоположних прав та свобод людини.

На додаток, суд також звертає увагу, що у порушення ст. 105 КПК України до цього протоколу огляду місця події не були долучені додатки щодо фотофіксації, про яку зазначалось у самому протоколі.

Також суд зазначає, що використання показань поліцейських у тій частині, де вони передають зізнання обвинуваченого про крадіжку телефону, заборонено чітким положенням ч. 7 ст. 97 КПК, яке в цьому випадку не потребує додаткового тлумачення.

Таким чином, відомості, отримані від обвинуваченого, повідомлені суду згаданими вище особами, не можуть бути використані судом внаслідок недопустимого джерела цих відомостей - показань з чужих слів, зазначених у ч. 7 ст. 97 КПК, використання яких прямо визнається недопустимим.

Однак інші докази у їх сукупності, виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Зокрема, послідовні і логічні показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , які не дають підстав для сумніву у їх правдивості, повністю спростовують версію обвинуваченого про те, що він забув повернути телефон потерпілої. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , кожен окремо, показали, що коли ОСОБА_1 повернув потерпілій її сумку та пішов додому, то вони практично через п`ять хвилин, виявили відсутність телефону потерпілої та одразу після цього намагалися зателефонувати на цей телефон, але з ним уже не було зв`язку. Потім, коли телефон вилучили у ОСОБА_1 , він був повернутий потерпілій без сім-карток.

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 умисно викрав телефон потерпілої та одразу після викрадення позбавився сім-карт, щоб не бути викритим у цьому злочині.

Також суд звертає увагу, що показання обвинуваченого не є логічними через приведені вище обставини, а також і через те, що він не був у таких відносинах із потерпілою щоб користуватись її телефоном аж до тієї міри аби витягнути у неї із сумки телефон та відповідати на адресовані їй дзвінки.

Тому всі ці обставини спростовують пояснення події, надане обвинуваченим під час судового розгляду.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведеною, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

При призначенні ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який є нетяжким злочином, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: обвинувачений за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, за висновками органу з питань пробації має високий рівень небезпеки, у зв`язку з чим орган пробації вважає неможливим його виправлення без ізоляції від суспільства.

Пом`якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

При цьому, враховуючи, що обвинувачений раніше судимий Глухівським міськрайонним судом Сумської області за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки та вчинив злочин в період іспитового строку, останньому має бути призначене остаточне покарання за сукупністю вироків відповідно до правил ст.ст. 71, 72, 78 КК України.

Питання про розподіл процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до ст. 124 КПК України - стягнувши з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта. Долю речових доказів суд вирішує за правилами, передбаченим ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого слід залишити попередній до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до даного покарання частково, у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі, приєднати невідбуте покарання, яке було призначене останньому за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.04.2020 р. та остаточно визначити ОСОБА_1 до відбування покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк покарання обчислювати з 14.01.2021 р.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з виконанням експертизи в сумі 490,35 грн.

Речовий доказ: мобільний телефон Samsung Galaxy A50 залишити у власності потерпілої ОСОБА_2 .

Вирок суду може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Глухівський міськрайонний суд Сумської області. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя А.О. Колодяжний