Рішення № 96463626, 21.04.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року

м. Харків

справа № 638/2326/21

провадження № 2-а/638/193/21

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання Корнієнко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Харкові в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Харківської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Харківської області про скасування постанови № 149789 від 13 лютого 2021 року про накладення адміністративного стягнення та про притягнення до адміністративної відповідальності.

Адміністративний позов мотивовано тим, що вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Вказана постанова протиправна та підлягає скасуванню, оскільки дії позивача не містять складу адміністративного правопорушення, в постанові не зазначено жодного доказу, на підставі якого прийнято рішення про винність особи, позивачу не роз`яснені права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, не надано можливості подати пояснення та зауваження під час розгляду справи, можливості скористатись правовою допомогою адвоката.

21 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувана постанова законна та винесена з дотриманням вимог законодавства. Зазначив, що в своїх поясненнях позивач не оспорює факту в`їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію України та вказує місце вчинення адміністративного правопорушення, вчинення правопорушення не оспорює, про що свідчить підпис. Таким чином у відповідача було достатньо підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-1 КУпАП. Твердження позивача про незаконність винесеної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставним.

У судове засідання позивачка, її представник, а також представник відповідача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

21 квітня 2021 року від представника позивачки - адвоката Лисянського П.Л. надійшла заява про розгляд адміністративної справи без участі представника позивача, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача - адвоката Лисянського П.Л.

Клопотань про відкладення судового засідання від учасників справи до суду не надходило.

Згідно частиною третьою статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Постановою начальника віпс (тип А) Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Няньчура О.С. від 13 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

З змісту постанови № 149789 вбачається, що 13 лютого 2021 року о 02 год 35 хв в пункті пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , яка пояснила, що виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 01 березня 2020 року КПВВ «Новотроїцьке», а 12 лютого 2021 року перетнув державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Маринівка». Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги пунктиу 3 постанови Кабінету Міністрів України № 815 від 17 липня 2019 року «Про затвердження порядку в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 204-2 КУпАП.

Частиною першою статті 204-2 КУпАП визначено відповідальність за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, зокрема, що в`їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в`їзду-виїзду. Порядок в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, порядком в`їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затвердженим постановою КМУ № 815 від 17 липня 2019 року, визначено що контроль в`їзду/виїзду - комплекс заходів з перевірки осіб та транспортних засобів, що в`їжджають - виїжджають, а також товарів, що переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій відповідно до вимог цього Порядку, що здійснюється уповноваженими службовими особами військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. В`їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в`їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку. Контрольні пункти в`їзду-виїзду не призначені для перетинання державного кордону. Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що кількість контрольних пунктів в`їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об`єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 р. № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, серед яких: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Оскаржувана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності надано можливість скористатися юридичною допомогою, роз`яснено його права та обов`язки, розглянуто клопотання в разі їх наявності.

Відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, зазначених в постанові від 13 лютого 2021 року.

Водночас суд зауважує, що до відзиву на позовну заяву не долучено будь-яких доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Крім того, частиною третьою статті 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання матеріалів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до частини пятої статті 77, частини третьої статті 205, статті 286 КАС України розглядає справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

Сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З цього слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Зазначене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Відповідно до статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративноївідповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовнузаяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень інадіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова про накладення на позивачку адміністративного стягнення за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-2 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подання позову був сплачений судовий збір в сумі 454 грн, що документально підтверджується квитанцією № 0.0.2020631088.1 від 18 лютого 2021 року.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Харківського прикордонного загону.

Керуючись статтями 77, 139, 246, 286 КАС України, статтями 7, 247, 251, 280 КУпАП суд,

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Харківського прикордонного загону Харківської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову № 149789 від 13 лютого 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-2 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Провадження по справі стосовно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 204-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 9951 - Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ 14321742, адреса місцезнаходження: 61045, м. Харків, вул. Клочківська, 228-П, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положеньКАС України (в редакції, яка набула чинності з 15.12.2017) рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова разом із одночасним надісланням копії апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2021 року.

Суддя В. М. Яковлева