Ухвала суду № 96462410, 22.04.2021, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/502/21

1-кс/189/82/21

У Х В А Л А

22.04.2021 року смт. Покровське Дніпропетровської області

Слідчий суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасники судового засідання: прокурор ОСОБА_3 , представник третьої особи, стосовно майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046540000032 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

До суду надійшло клопотання дізнавача сектору дізнання відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_5 , погодженого прокурором Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046540000032 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яким дізнавач просить накласти арешт із забороною на відчуження, користування і розпорядження на зазначене у клопотанні майно, а саме: чотири алюмінієві вироби, що являють собою основу секції стільців, які перебувають на балансі опорної школи КЗО «Навчальний виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 «Покровський ліцей».

Клопотання мотивоване тим, що 14.04.2021 року до ЧЧ відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшов рапорт від працівника поліції ОСОБА_6 , що в ході розгляду звернення ОСОБА_7 встановлений факт крадіжки майна із приміщення НВК «Покровський ліцей» шляхом вільного доступу. Сума збитків встановлюється.

15.04.2021 року за даним фактом зареєстровано кримінальне провадження за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

20.04.2021 року під час проведення огляду предметів поруч з територією приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі письмової заяви ОСОБА_8 про добровільну видачу було оглянуто чотири алюмінієві вироби, що являють собою основу секції стільців довжиною 55 см кожна, шириною 27 см кожна, товщиною алюмінію 3 см кожна, вагою 3,08 кг кожна, загальною вагою 12, 235 кг, які опечатані бірками з підписами понятих і учасників огляду та вилучено до відділення поліції №5 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Дізнавач зазначає, що вилучені предмети мають безпосереднє значення та пов`язані з вчиненим кримінальним правопорушенням, визнані речовими доказами у справі у зв`язку з тим, що вони є предметом вчинення злочину, слугують прямим підтвердженням вчинення кримінального правопорушення та долучені в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Посилається на ст. ст. 84, 98, ч. 2 ст. 170 КПК а також на ч. 7 ст. 237 КПК України відповідно до якої речі, вилучені в ході проведення огляду вважаються тимчасово вилученим майном.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив задовольнити.

Представник третьої особи, стосовно майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 заперечив клопотання, вважає, що НВК «Покровський ліцей», представником якого він являється, є потерпілою особою, йдеться про арешт майна цієї потерпілої особи і представник не вбачає жодного сенсу у цьому арешті, а вважає це порушенням права власності потерпілого.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається, у тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. ч. 10,11 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні (ч. 3 ст. 172 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК).

Як вже зазначалося, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинні бути зазначені підстава і мета накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 171 КПК України у клопотанні про арешт майна не зазначено мети накладення арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Надане клопотання про арешт майна містить лише опис обставин кримінального провадження, досудове розслідування у якому ведеться та загальне посилання на положення норм КПК без їх правової прив`язки, аналізу до фактичних обставин даного кримінального провадження.

Дізнавач, звертаючись до суду з цим клопотанням, лише процитував зміст законів, які на його думку підлягають застосуванню і обмежився висновком щодо необхідності накладання арешту на певне майно.

При цьому клопотання не містить будь-якого аналізу доводів, в ньому не наведені відповідні мотиви, правова підстава та мета арешту, а також клопотання не містить наявності ризиків (яких саме), передбачених абзацом другим частини 1 ст. 170 цього Кодексу.

Крім того,відповідно дост.64-2КПК Українитретьою особою,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт,може бутибудь-якафізична абоюридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

У розумінні норм КПК у даному випадку КЗО «Навчальний виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 «Покровський ліцей» є цією третьою особою.

Таким чином, якщо клопотання про арешт майна стосується третьої особи, то з клопотанням про арешт може звертатися лише прокурор, що відповідає цілям та засадам КПК України.

На підставі викладеного слідчий суддя керуючись ч.3 ст. 172 КПК України повертає клопотання про арешт майна прокурору, та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Повернути клопотання про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021046540000032 від 15 квітня 2021 року за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України прокурору.

Встановити строк для усунення зазначених недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання копії ухвали.

Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутись з даним клопотанням до слідчого судді у загальному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1