Рішення № 96461067, 12.04.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

12 квітня 2021 року м. Чернігів справа № 927/47/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Селіван Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 (ngu@naftogaz.com)До Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» 14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б (otke@teplo.cn.ua)про стягнення 423 230 грн. 44 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Верхацький І.В. - адвокат, дов. від 22.12.2020 № 14-335

від відповідача: Литовченко В.П. - адвокат, дов. від 28.12.2020 № 66

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 11.03.2021 по 30.03.2021 та з 30.03.2021 по 12.04.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.04.2021, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про стягнення 22 210,25 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 30 726,86 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 365 239,96 грн. пені за несвоєчасну оплату природного газу, поставленого згідно договору № 5220/18-КП-39 постачання природного газу від 01.10.2018 та 5 053,37 грн. збитків, завданих внаслідок фактичного споживання відповідачем в березні 2019 року природного газу в обсязі меншому, аніж було обумовлено сторонами.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого природного газу та обсягів споживання природного газу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2020:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 09 лютого 2021 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

03 лютого 2021 року, у встановлений процесуальний строк (зданий для відправки до відділення поштового зв`язку 02.02.2021), відповідачем до Господарського суду Чернігівської області поданий відзив від 01.02.2021 № 183 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що товариство вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Так, зокрема щодо позовних вимог в частині стягнення збитків відповідач заперечує факт неналежного виконання ним умов договору № 5220/18-КП-39 постачання природного газу від 01.10.2018 щодо обсягів споживання природного газу та зазначає, що п. 2.1 останнього (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) передбачено поставку природного газу в обсязі 1977,307 тис. куб. м, у т.ч. в березні 2019 року - 333 тис. куб. м; з урахуванням змін, внесених в договір додатковою угодою № 6 від 20.03.2019, відповідні обсяги поставки становлять 1743,867 тис. куб. м, у т.ч. в березні 2019 року - 280,000 тис. куб. м.

На думку відповідача, з урахуванням положень чинного законодавства щодо виконання зобов`язань, за п. 2.1 відповідного договору боржником виступає саме позивач; даним пунктом передбачений обов`язок саме позивача передати відповідачеві замовлений ним (відповідачем) газ; останній, в свою чергу, є кредитором, який наділений правом вимагати від боржника виконати свій обов`язок з передачі замовленого газу.

За таких обставин, відповідач вважає, що є всі підстави стверджувати, що він не допустив неналежного виконання зобов`язання, визначеного п. 2.1. договору; відповідач взагалі не може порушити визначене п. 2.1. договору зобов`язання, оскільки він у цьому зобов`язанні виступає не боржником, а кредитором.

Відповідно до п. 3.13 договору, який застосований позивачем як підстава заявлених вимог, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному п. 5.7 цього договору. Підпунктами 3.13.1, 3.13.2 передбачено визначення розміру збитків в залежності від меншого чи більшого обсягу використання природного газу. Тобто, п. 3.13 договору передбачається формальний обов`язок споживача відшкодувати збитки.

Відповідач зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому, саме позивач повинен довести факт наявності збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між цивільним правопорушенням та завданням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

На думку відповідача, позивач не довів ані протиправних дій відповідача, ані наявності збитків, ані їх розміру, ані причинно-наслідкового зв`язку; збитки є фактом об`єктивних обставин; якщо якесь явище (подія) у договорі буде названа збитками, то це не значить про реальне їх спричинення.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених до стягнення збитків зазначає наступне:

01.10.2018 Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЕІС-56Х9300000003502, Постачальник) було укладено з Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (за одним Е1С кодом - 56ХQ000039ХІN006, Споживач) чотири договори постачання природного газу: № 5219/18-БО-39 (для виробництва теплової енергія, яка споживається бюджетними організаціями), № 5218/18-ТЕ-39 (для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води), № 5220/18-КП-З9 (для виробництва теплової енергії суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установами), № 5221/18-РО-39 (для виробництва теплової енергії для релігійних організацій).

Разом з тим, відповідно до положень пункту 10 розділу II Правил інформаційна платформа Оператора ГТС ідентифікує відповідача Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» як споживача природного газу саме за єдиним ЕІС-кодом, а тому алокація фактичних обсягів спожитого природного газу здійснюється в цілому по споживачу, а не по (окремо укладеним договорам між постачальником та споживачем.

Крім того, пунктом 3.7 укладеного Договору № 5220/18-КП-39 від 01.10.2018 (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) встановлено, що споживач зобов`язаний щодобово не пізніше 13:00 годин надавати Постачальнику на електронну адресу Dispngu@naftogaz.com дані про використання природного газу за попередню газову добу.

Так, на виконання пункту 3.7 укладеного Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) 29.12.2018 позивач АТ «НАК «Нафтогаз України» своїм електронним листом направив відповідачу типову форму щодо надання Споживачем Постачальнику звіту (даних) про використання природного газу за попередню газову добу, відповідно до якого обсяг використання природного газу споживачем - АТ «Облтеплокомуненерго» Постачальником - АТ «НАК «Нафтогаз України» здійснюється саме в цілому саме за ЕІС кодом Споживача (56ХQ000039ХІN006), а не по кожному договору окремо.

Таким чином, враховуючи вказані положення Правил постачання газу, а також Кодексу газотранспортної систем та положення пунктів 3.7 та 3.11 укладеного Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018), а також враховуючи фактичні обставини справи, зокрема те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» вже враховував фактичний обсяг спожитого природного газу по споживачу за ЕІС-кодом АТ «Облтеплокомуненерго», відповідач вважає, що позивач необґрунтовано здійснив обрахунок відхилення при розрахунку розміру фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем, оскільки відповідачеві відхилення обсягів споживання природного газу по споживачу не виходило за межі 5%, а тому вважає взагалі безпідставними, відсутніми як такі, що ймовірно могли би бути заподіяні, збитки за перевищення або за недобір договірних обсягів споживання природного газу.

Крім того, аналогічних висновків про неправомірність нарахування збитків та проведення розрахунку постачальником АТ «НАК «Нафтогаз України» розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем за окремими договорами, а не за обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом споживача, дійшла у своєму рішенні Національна комісія регулювання енергетики та комунальних послуг № 8712/16/7-19 від 16.08.2019, наданому на скаргу споживача.

Окремо відповідач наголошує, що споживання ним газу здійснюється шляхом його спалювання у котельнях, до яких газ доставляється одним-єдиним газопроводом. При цьому неможливо відслідкувати обсяг газу, який призначається для окремого договору і залежить від категорії споживача тепла та гарячої води. Неможливо відслідкувати і фактичний обсяг газу, спожитий для виробництва тепла та гарячої води для певної категорії споживачів по окремому договору. Для забезпечення теплом та гарячою водою певної категорії споживачів окремі газопроводи, котельні, теплові магістралі відсутні, облік використання газу у котельні для певної категорії споживачів відсутній і технічно неможливий. Тому з об'єктивних обставин не можуть мати місце збитки позивача, пов`язані з зазначеною в акті приймання-передачі кількістю спожитого відповідачем газу за окремим договором. Відповідач уклав договір постачання природного газу з включенням п. 3.13, оскільки такий варіант запропонований позивачем, від якого залежить постачання газу, а не укладення договору призвело б до припинення постачання газу, і, як наслідок - відсутності у споживачів м. Чернігова та області (а це населення, школи, дитячі садки, лікарні, військові частини, підприємства, установи, організації, релігійні організації) тепла та гарячої води, що не є допустимим.

Фактично, на думку відповідача, умови п. 3.13 не являються розумними та справедливими та суперечить ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України.

Додатково відповідач зазначає, що методика визначення обсягу споживання газу для забезпечення побутових споживачів теплом та гарячою водою на законодавчому рівні відсутня. На розрахунок планової кількості корисного відпуску теплової енергії та фактичний її відпуск відповідачем впливають такі фактори як коливання температури навколишнього повітря, можливість аварійних ситуацій на мережах підприємства і споживачів теплової енергії, замовлення споживачів про відключення по різним причинам, які зумовлюють неможливість спрогнозувати підприємством з точністю до 5% планову кількість корисного відпуску теплової енергії.

Стосовно позовних вимог про стягнення 22 210,25 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 30 726,86 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 365 239,96 грн. пені за несвоєчасну оплату природного газу, відповідач просить, у разі постановлення рішення про стягнення заявлених сум, зменшити розмір пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних до 10 (десяти) відсотків (за виключенням вимог позивача, визнаних судом необґрунтованими).

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається, зокрема на скрутне фінансове становище, в якому на сьогоднішній день він перебуває.

09 лютого 2021 року на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 08.02.2021 № 39/5-1110-21 на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач вважає, що відповідачем у відзиві на позов не наведено обґрунтованих підстав, які би спростовували аргументи, викладені у позові.

В обґрунтування своєї думки позивач зазначає, що сторонами договору були визначені конкретні його умови та порядок виконання зобов`язань та відповідальність за неналежне їх виконання. При цьому, саме на відповідача покладений обов`язок належної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Оскільки відповідач допустив порушення строків здійснення відповідних розрахунків (що не заперечується товариством, виходячи зі змісту відзиву на позовну заяву), позивач вважає здійснені ним нарахування у т.ч. і в частині збитків, такими, що не суперечать умовам договору та приписам чинного законодавства України.

Також позивач заперечив проти клопотання відповідача щодо зменшення до 10 (десяти) відсотків заявлених до стягнення пені, інфляційних нарахувань та відсотків річних, вважаючи, що останній документально не довів факту перебування в скрутному матеріальному становищі та неможливості вчасного здійснення розрахунків.

09 лютого 2021 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23 лютого 2021 року, встановивши одночасно процесуальний строк для подання відповідачем заперечення - до 18 лютого 2021 року включно.

19 лютого 2021 року, у встановлений судом процесуальний строк (здані для відправки до відділення поштового зв`язку 18.02.2021), до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 18.02.2021 № 237, зі змісту яких вбачається, що відповідач підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву; одночасно товариство зауважило, що відповідь позивача на відзив за своїм змістом повністю ідентична змісту позовної заяви і не містить нових аргументів чи пояснень на спростування доводів відповідача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 березня 2021 року.

В судовому засіданні 11.03.2021 та 30.03.2021, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 30.03.2021 та до 12.04.2021 відповідно.

За заявою позивача, задоволеною ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.03.2021, призначене на 12.04.2021 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 226 Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», зокрема змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Згідно положень Закону України «Про акціонерні товариства» Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства не є його реорганізацією.

Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 25.07.1995, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 064 120 0000 001350.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

01 жовтня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського Вячеслава Георгійовича та Публічним акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (Споживач) в особі голови правління Геращенка Віктора Михайловича був укладений договір № 5220/18-КП-39 постачання природного газу (надалі - Договір).

За умовами Договору (з урахуванням Додаткових угод до Договору від 22.11.2018 № 4, від 20.03.2019 № 6, від 29.03.2019 № 7 та від 22.04.2019 № 8) (п. 1.1-1.3, 2.1, 2.3, 3.8-3.11, 4.1-4.3, 5.1, 5.3, 6.2, 10.1, 10.3, 10.6 та 11.1), Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу, а саме:

жовтень 2018 року - 53,307 тис. куб. метрів;

листопад 2018 року - 276,521 тис. куб. метрів;

грудень 2018 року - 368,200 тис. куб. метрів;

січень 2019 року - 404,538 тис. куб. метрів;

лютий 2019 року - 301,301 тис. куб. метрів;

березень 2019 року - 280,000 тис. куб. метрів;

квітень 2019 року - 54,000 тис. куб. метрів.

Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику для включення його до Реєстру споживачів Постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) відповідно до вимог Кодексу ГТС, за умови дотримання Споживачем пункту 3.3 цього Договору.

Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний Споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього Договору.

Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:

завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між Споживачем та оператором ГРМ (ГТС);

Інформацію за підписом уповноваженої особи Споживача стосовно:

1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договорам). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді;

2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до Реєстру споживачів Постачальника (відповідно до пункту 3.8.2 цього Договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим Договором). Цю розбивку Споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку Постачальника і приймається Постачальником як підтвердження фактично використаних Споживачем обсягів газу розрахунковому періоді.

Підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням пункту 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає Споживачу один примірник оригіналу акта, приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання Постачальником атка приймання- передачі природного газу Постачальник письмово повідомляє Споживача про причини такого не підписання акта.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобов`язань за цим Договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України), та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням.

У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для Сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану, вартість - 7 482,61 грн. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.).

Загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу.

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.

Оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Споживач зобов`язався, зокрема прийнята газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 даного Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

Цей Договір складений у двох примірниках - по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу.

Сторони погодили, що усі зміни і доповнення до цього Договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього Договору та підписуються уповноваженими представниками Сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 10.4 та 10.5 цього Договору.

Цей Договір разом з усіма додатками і доповненнями, складений за повного розуміння Сторонами предмета та умов Договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 12 951 646,96 грн., що підтверджується відповідними актами (том 1, а.с. 57 - 63).

Наявні в матеріалах справи виписки (том 1, а.с. 97 - 217; том 2, а.с. 1 - 220; том 3, а.с. 1 - 152) свідчать про оплату відповідачем отриманого природного газу, проте з порушенням встановленого Договором строку; даний факт не заперечувався і повноважним представником відповідача під час розгляду даної справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки природного газу.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином не виконував.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого природного газу, з нього підлягає стягненню 22 210,25 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 30 726,86 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

За умовами Договору (п. 7.2), у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі умов Договору (п. 7.2), позивач, за неналежне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого природного газу, нарахував пеню в сумі 365 239,96 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань по оплаті поставленого природного газу, а тому з нього підлягає стягненню пеня в сумі 365 239,96 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних від простроченої суми та пені є обґрунтованими.

Як було вказано вище, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та пені до 10-ти відсотків від суми стягнення (за виключенням вимог позивача, визнаних судом необґрунтованими).

З приводу даного клопотання суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1ст.550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд повинен об`єктивно та комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, і за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18; від 22.10.2019 у справі № 904/5830/19; від 31.10.2019 у справі № 911/874/19; від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18; від 13.01.2020 у справі № 902/855/18; від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Відповідно до ч .1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається, зокрема на скрутне фінансове становище, в якому на сьогоднішній день він перебуває та зазначає, що Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» являється виконавцем послуг з вироблення, транспортування, постачання теплової енергії для централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності для споживачів міста Чернігова та Чернігівської області.

Отже, основним видом статутної діяльності товариства є постачання та транспортування теплової енергії га гарячої води для потреб населення м. Чернігова та Чернігівської області, а тому основним джерелом доходу є кошти, що надійшли за надані послуги від споживачів (населення).

Проте, збільшення фінансового навантаження на населення через зростання з 01.11.2018 вартості газу та з 01.01.2019 комунальних тарифів, зменшення на 45% - 47% кількості домогосподарств, які отримували субсидії на оплату житлово-комунальних послуг у опалювальному сезоні 2018-2019 років у порівнянні з попереднім періодом, а також часткове нецільове використання населенням коштів монетизованої субсидії призвели до критичного зростання заборгованості споживачів за житлово-комунальні послуги; як наслідок - AT «HAK «Нафтогаз України» здійснювало припинення з 01.05.2019 постачання природного газу AT «Облтеплокомуненерго» (надає послуги з теплопостачання більше ніж половині мешканців міста) у зв`язку з неспроможністю останнього розрахуватися за спожиті енергоносії.

Інформаційно-роз`яснювальна та претензійно-позовна кампанія, що проводилась AT «Облтеплокомуненерго» для поліпшення розрахунків мешканців за спожиті житлово-комунальні послуги, ситуацію з наявними боргами населення не виправила; як наслідок - заборгованість населення за послуги теплопостачання перед AT «Облтеплокомуненерго» становить:

станом на 01.01.2018 - всього 48,6 млн. грн., в т.ч. м. Чернігів 43,1 млн. грн.;

станом на 01.01.2019 - всього 119,5 млн. грн., в т.ч. м. Чернігів 104,8 млн. грн.;

станом на 01.02.2019 - всього 155,6 млн. грн., в т.ч. м. Чернігів 137,3 млн. грн.;

станом на 01.03.2019 - всього 176,4 млн. грн., в т.ч. м. Чернігів 154,5 млн. грн.;

станом на 01.04.2019 - всього 174,3 млн. грн., в т.ч. м. Чернігів 153,1 млн. грн.;

станом на 01.05.2019 - всього 143,6 млн. грн., в т.ч. м. Чернігів 126,3 млн. грн.;

станом на 01.08.2019 - всього 101,6 млн. грн., в т.ч. м. Чернігів 87,8 млн. грн.

Крім того, незважаючи на вжиття суттєвих заходів відповідачем щодо зменшення дебіторської заборгованості та зверненням тільки на протязі 2018-2020 років до суду із 2840-ма позовами щодо стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання до споживачів, станом на 01.01.2021 дебіторська заборгованість перед товариством становить - понад 214,271 млн. грн.

Також відповідач в обґрунтування даного клопотання посилається на відсутність дієвої системи законодавчого врегулювання правових відносин щодо нецільового використання населенням коштів монетизованої субсидії, а також приписів п. 3 Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 560 «Деякі питання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг» щодо питання компенсації різниці в тарифах за теплопостачання (невідповідність фактичних витрат на надання комунальних послуг рівню встановлених тарифів), привели до того, що товариство неспроможне досягти нормативного рівня оплати за теплопостачання, в зв`язку з чим змушене надавати послуги за вартістю, нижчою від її собівартості та граничні тарифи боржника не покривають виробничі витрати товариства, необхідні для закупівлі за діючими тарифами енергоносіїв, а не визнана та не компенсована розрахункова різниця в тарифах товариство на початок 2019 складає 211 млн. грн., в т.ч. по населенню 142,9 млн. гривень; станом на 01.01.2021 заборгованість з відшкодування різниці в тарифах становить 22691 509, 00 грн.; а за теплову енергію станом на 01.06.2020 заборгованість становить 7 246 824,66 грн. (довідка про заборгованість бюджетів різних рівнів перед АТ «Облтеплокомуненерго» (том 3, а.с. 245 - 247)).

Крім того, скрутне фінансове становище товариства і як наслідок - неможливість належного виконання зобов`язань підтверджується наданими балансами (звітами про фінансовий стан) станом на 31.12.2019, 31.12.2020; звітами про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2019 рік та за 2020 рік; звітами про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за січень-грудень 2019 року.

Так, відповідно до звіту про фінансовий стан АТ «Облтеплокомуненерго» (балансу) станом на 31.12.2019 року непокритий збиток товариства на кінець звітного періоду склав 422,656 млн. грн., відповідно до (балансу) звіту про фінансовий стан відповідача станом на 31.12.2020 року непокритий збиток товариства на кінець звітного періоду склав 564,097 млн. грн.; відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2019 рік АТ «Облтеплокомуненерго», фінансовий результат від операційної діяльності товариства за звітний період склав збиток у розмірі 123,293 млн. грн. та відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2020 рік підприємства, фінансовий результат від операційної діяльності склав збиток у розмірі 142,693 млн. грн. за звітний період; згідно звіту про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання за 2019 рік, результатом діяльності товариства склав збиток у розмірі 88,631 млн. грн. за звітний період.

Таким чином, відповідач вважає, що все це, поряд із задоволенням стягнення відповідних нарахувань у заявленому позивачем розмірі, зумовлює реальну загрозу цивільним правам та інтересам держави, споживачам з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності м. Чернігова та Чернігівської області і може призвести до повного зупинення виробничої діяльності товариства, загрози безперебійного та безаварійного постачання та транспортування теплової енергії, та гарячої води для потреб населення, зокрема у зриві опалювального сезону 2020-2021 року, що не лише очевидно суперечить державній політиці в даній сфері, до якої також відноситься позивач, а і спричинить негативні соціальні наслідки для населення, що з великою вірогідністю спричинить соціальні протести.

Позивач заперечив проти даного клопотання відповідача та вважає, що останній, підписавши Договір, мав розуміти наслідки неналежного виконання взятих за ним зобов`язань у т.ч. і шляхом нарахування пені.

Крім того, позивач зазначає, що нормами чинного законодавства України не передбачається звільнення боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов`язань; відсутні правові норми, які би ставили виконання зобов`язань в залежність, зокрема від наявності або відсутності грошових коштів.

Також позивач, зазначає, що він забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, тобто як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави; відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

Основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2019 - 2020 років є постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року № 867, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО).

Положення про ПСО (п. 1) визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.

Згідно пп.1 п. 3 Положення про ПСО встановлено обов`язок НАК «Нафтогаз України» постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО.

НАК «Нафтогаз України» виконує покладені на нього урядом спеціальні обов`язки в повній мірі, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов`язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2,9 млрд грн.

Прибуток НАК «Нафтогаз України» отримує від інших видів діяльності, не пов`язаних з постачанням природного газу теплогенеруючим підприємствам та підприємствам які забезпечують природним газом побутових споживачів.

Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду.

Як зазначає позивач, станом на 01.01.2020 торгова дебіторська заборгованість перед ним з боку споживачів становила 49,533 млрд. грн. і має зростаючу тенденцію; станом на 31.03.2020 відповідно до консолідованого звіту розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд. грн., довгострокових - 7,142 млрд. грн.; всього - 48,477 млрд. грн. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у т.ч. для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2018/2019, 2019/2020 та 2020/2021 років.

На думку позивача, відповідач звертаючись з даним клопотанням належними доказами не довів факту перебування в скрутному фінансовому становищі; в той же час вважає, що збитковість відповідача, відсутність прибутку не є винятковою обставиною для зменшення розміру пені. Крім того, зменшення пені на 90 % фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд, виходячи з принципу збалансованості інтересів сторін, доходить висновку, що всі вищевикладені обставини в своїй сукупності є винятковими, а тому відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України так ст. 551 Цивільного кодексу України, вважає справедливим і розумним зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 % (182 619,98 грн.).

При цьому, судом враховується також, що наказом Міністерства енергетики України від 04.12.2020 № 791 «Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2020 рік», затверджений паспорт бюджетної програми на 2020 рік Міністерства енергетики Україні за КПКВК 2401380 «Компенсація акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» економічно обґрунтованих витрат, здійснених з метою виконання покладених на нього відповідно до статті 11 Закону Україні «Про ринок природного газу» спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання таких спеціальних обов`язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку.

Як вбачається з Паспорту бюджетної програми на 2020 рік, що є додатком до вказаного вище наказу, позивач отримав від держави компенсацію економічно обґрунтованих витрат, здійснених протягом періоду з 1 жовтня 2015 року до 31 грудня 2019 року, в сумі понад 32,2 мільярди гривень; натомість для відповідача жодні компенсації з боку держави відсутні.

Отже, на думку суду, для позивача не матиме негативних наслідків позбавлення його можливості стягнення пені у повному розмірі, заявленому до стягнення.

Крім того, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, суд враховує, що основна сума заборгованості по оплаті поставленого позивачем природного газу була сплачена відповідачем в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача в частині зменшення заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних до 10-ти відсотків, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. по справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

На підставі положень чинного законодавства та умов договору, позивач нарахував на суму боргу індекс інфляції в розмірі 22 210,25 грн. та три проценти річних з простроченої суми в розмірі 30 726,86 грн.

При цьому, загальна вартість природного газу поставленого згідно умов договору становить 12 951 646,96 грн.

Зважаючи на те, що сторони не змінювали розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, враховуючи суми заявлені до стягнення позивачем, суд вважає, що їх не можна визнати явно неспівмірними, а тому підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині відсутні.

Щодо позовних вимог про відшкодування збитків в розмірі 5 053,37 грн., завданих внаслідок фактичного споживання відповідачем в березні 2019 року природного газу в обсязі меншому, аніж було обумовлено сторонами, суд зазначає наступне:

Згідно умов договору постачання природного газу № 5220/18-КП-39 від 01.10.2018р. (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018р.), укладеного між сторонами, позивач (Постачальник) зобов`язався поставити відповідачу (Споживачеві) природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

При цьому, відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 20.02.2019р.), в березні 2019 року позивач зобов`язався поставити відповідачеві замовлений ним обсяг (об`єм) природного газу в кількості 280 тис. м3.

У відповідності з п. 2.2, 2.4, 2.5, 3.7 - 3.9, 3.13, 5.7, 6.2, 6.3, 7.7 договору постачання природного газу № 5220/18-КП-39 від 01.10.2018р. (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018р.), Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені в п. 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення.

Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою Споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту Договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього Споживач зобов`язаний надати Постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором.

Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.

Споживач зобов`язаний щодобово не пізніше 13.00 годин надавати Постачальнику на електронну адресу Dispngu@naftogaz.com дані про використання природного газу за попередню газову добу.

Зазначена інформація використовується Постачальником виключно для виконання умов абзацу другого підпункту 18 пункту 5 Розділу ІІ Правил постачання природного газу і не використовується при документальному оформленні фактично використаних Споживачем обсягів газу, не використовується для співставлення із замовленими обсягами газу, а також не використовується для будь - яких інших цілей.

Приймання - передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зокрема:

завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між Споживачем та оператором ГРМ (ГТС);

підписані Споживачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим Договором і з урахуванням п. 3.8 цього Договору, його фактична ціна та вартість.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного Споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього Договору), Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього Договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином:

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, Споживач зобов`язаний відшкодувати Постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Постачальником Споживачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання - передачі природного газу;

Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього Договору;

Ц - ціна природного газу за цим Договором;

К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Відшкодування Постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 цього Договору, здійснюється наступним чином:

Постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання - передачі та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 цього Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 цього Договору;

Постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Споживачу акт - прстензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

Споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту -претензії зобов`язаний відшкодувати Постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті - претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду Споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) Постачальнику збитки, Споживач несе відповідальність перед Постачальником на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Споживач зобов`язаний, зокрема, самостійно контролювати власне використання природного газу за цим Договором і не допускати відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 5% від замовлених без їх коригування шляхом підписання додаткової угоди; самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі перевищення обсягів використання газу, зазначених в пункті 2.1 цього Договору, без їх коригування додатковою угодою; відшкодовувати Постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 цього Договору.

Постачальник має право, зокрема, вимагати від Споживача відшкодування Постачальнику збитків, що виникли через порушення Споживачем умов п. 2.1 цього Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як вбік збільшення, та і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.

Збитки, завдані одній із Сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою Стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) Стороною в порядку та розмірі, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

13 березня 2019 року між сторонами була укладена додаткова угода № 5 до договору постачання природного газу № 5220/18-КП-39 від 01.10.2018р. згідно умов якої пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього Договору застосовуються Сторонами з 01 березня 2019 року.

Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2 п. 6.4 цього Договору з 01 березня 2019 року втрачають чинність.

31 березня 2019 року сторонами був підписаний Акт приймання - передачі природного газу в якому зафіксований факт передачі позивачем відповідачеві природного газу, спожитого у березні 2019 року, в обсязі 257,912 тис. м3 за ціною 6 235,51 грн. за 1 000 м3 (без ПДВ) на загальну суму 1 929 855,43 грн.

Як вказує позивач, умови договору постачання природного газу № 5220/18-КП-39 від 01.10.2018р. про покладення на споживача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення споживачем своїх обов`язків щодо недопущення відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 5% від замовлених без їх кориговання, відповідають Закону України «Про ринок природного газу» та Правилам постачання природного газу, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496.

Згідно ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин - березень 2019 року), постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов`язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Договір постачання повинен містити, зокрема, істотні умови щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

У відповідності з розділом ІІ «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496 (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин - березень 2019 року), підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов (п. 1).

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (п. 2).

Укладення договору постачання природного газу здійснюється з урахуванням, зокрема, вимоги про те, що договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу, або по його точці комерційного обліку, якій присвоєно окремий EIC-код (п. 3).

Договір постачання природного газу повинен містити, зокрема, такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору (п. 5):

річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення;

порядок перегляду та коригування підтверджених обсягів природного газу, у тому числі протягом розрахункового періоду;

відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період, а також механізми компенсації і повернення, які застосовуються, якщо рівні якості послуг постачальника за договором не виконуються, зокрема за неточності в рахунку чи його затримці (норма вноситься в договір за згодою сторін).

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу (п. 10).

Розділом VI Правил встановлений Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів згідно положень якого (п.п. 1 п. 1, п. 2), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.

Позивач у заявленому позові вказує, що відповідно до п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 22.11.2018р. № 4) Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2018 р. по 30 квітня 2019 р. (включно) замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природнього газу в кількості 1 977,307 тис. м3, в тому числі в березні 2019 року - 280,000 тис. м3 (обсяг визначено згідно додаткової угоди № 6 від 20.03.2019р.).

Актом приймання - передачі від 31 березня 2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 257,912 тис. м3 на загальну суму 1 929 855,43 грн.

Таким чином, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 22,088 тис. м3, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1 Договору.

Розрахунок розміру збитків доданий позивачем до позовної заяви із змісту якого вбачається, що він був розрахований шляхом нарахування на вартість недовикористаного обсягу газу за березень 2019 року (22,088 тис. м3 * 7 482,61 грн. = 165 275,89 грн.) подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день в період з 01.03.2019р. по 31.03.2019р.

Позивач надсилав на адресу відповідача Акт - претензію від 16.05.2019р. № 26-1245-19 та лист щодо перерахунку по акту - претензії від 18.11.2019р. № 28/10-3561-19, які відповідач листами від 13.06.2019р. № 1423 та від 17.12.2019р. № 2851 залишив без задоволення з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 610, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Положеннями ст. 216 - 218 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько - правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, за змістом ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Аналіз вищевикладених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України визначені загальні підстави господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин, а також умови, склад та порядок застосування до суб`єкта господарювання такого виду господарських санкцій як відшкодування збитків.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини заподіювача збитків. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно - правова відповідальність не настає.

При цьому, у таких правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

За правилами ст. 11, 74 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача збитки лише за сам факт порушення останнім своїх обов`язків щодо недопущення відхилення фактичних обсягів використання газу більше ніж на 5% від замовлених без їх коригування.

В той же час, будь - якого обґрунтування того, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань позивачеві були заподіяні збитки в розумінні норм ст. 224, 225 Господарського кодексу України, позивачем наведено не було.

Посилання позивача на положення ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони визначають лише істотні умови, які повинен містити договір постачання природного газу (зокрема, умови щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання).

Стосовно Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496, суд зазначає, що розділом VI цих Правил встановлений лише порядок відшкодування збитків та визначення їх розміру.

В той же час, ані нормами Закону України «Про ринок природного газу», ані нормами Правил постачання природного газу позивача не звільнено від обов`язку доведення наявності збитків, протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками.

Крім того, суд враховує, що згідно п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496 (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин - березень 2019 року), постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

У відповідності з п. 1 розділу ІІ Правил «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими», підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу.

ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (абз. 4 п. 5 розділу І Правил).

01 жовтня 2018 року Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальником) було укладено з Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго» (за одним ЕІС-кодом - 56ХQ000039ХІN006, Споживачем) чотири договори постачання природного газу: № 5219/18-БО-39 (для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями), № 5218/18-ТЕ-39 (для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та постачання гарячої води), № 5220/18-КП-З9 (для виробництва теплової енергії суб`єктам господарювання, які не є бюджетними установами), № 5221/18-РО-39 (для виробництва теплової енергії для релігійних організацій).

Відповідно до положень пункту 10 розділу II Правил, інформаційна платформа Оператора ГТС ідентифікує відповідача - Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» як споживача природного газу саме за єдиним ЕІС-кодом, а тому алокація фактичних обсягів спожитого природного газу здійснюється в цілому по споживачу, а не по (окремо укладеним договорам між постачальником та споживачем.

Пунктом 3.7 укладеного Договору № 5220/18-КП-39 від 01.10.2018 (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) також встановлено, що споживач зобов`язаний щодобово не пізніше 13:00 годин надавати Постачальнику на електронну адресу Dispngu@naftogaz.com дані про використання природного газу за попередню газову добу.

На виконання пункту 3.7 укладеного Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 22.11.2018) 29.12.2018 позивач - АТ «НАК «Нафтогаз України» своїм електронним листом направив відповідачу типову форму щодо надання Споживачем Постачальнику звіту (даних) про використання природного газу за попередню газову добу, відповідно до якої обсяг використання природного газу споживачем здійснюється постачальником вцілому саме за ЕІС-кодом Споживача (56ХQ000039ХІN006), а не по кожному договору окремо.

Крім того, суд враховує, що споживання відповідачем газу здійснюється шляхом його спалювання у котельнях, до яких газ доставляється одним-єдиним газопроводом. При цьому, неможливо відслідкувати обсяг газу, який призначається для окремого договору і залежить від категорії споживача тепла та гарячої води. Неможливо відслідкувати і фактичний обсяг газу, спожитий для виробництва тепла та гарячої води для певної категорії споживачів по окремому договору. Для забезпечення теплом та гарячою водою певної категорії споживачів окремі газопроводи, котельні, теплові магістралі відсутні, облік використання газу у котельні для певної категорії споживачів відсутній і технічно неможливий.

Із поданої відповідачем довідки від 29.01.2021р. № 172 про фактичні обсяги споживання АТ «Облтеплокомуненерго» природного газу за березень 2019 року (за єдиним ЕІС-кодом споживача 56ХQ000039ХІN006), вбачається, що за 4 договорами про постачання природного газу, укладеними 01.10.2018р. між сторонами, замовлений відповідачем в березні 2019 року обсяг (об`єм) природного газу становив 10 531,50 тис. м3; фактично відповідачем було спожито в березні 2019 року 10 548,917 тис. м3, що більше на 17.417 тис. м3 від замовленого обсягу (об`єму). В процентному співвідношенні фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період на 0,2%, тобто він менше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу.

Відповідні обставини не були спростовані позивачем у відповіді на відзив.

Враховуючи відсутність можливості у відповідача визначити фактичний обсяг спожитого природного газу за окремим договором станом на кінець відповідного розрахункового періоду (газового місяця), відповідач фактично позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за договором шляхом надання позивачу не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу двох екземплярів належним чином оформленої додаткової угоди про коригування замовленого обсягу природного газу за договором.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, також дотримується позиції про неправомірність нарахування збитків та проведення розрахунку постачальником АТ «НАК «Нафтогаз України» розміру відхилення фактичного обсягу спожитого природного газу від підтвердженого (замовленого) споживачем за окремими договорами, а не за обсяг спожитого природного газу за ЕІС-кодом споживача (лист № 8712/16/7-19 від 16.08.2019).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиконанні своїх зобов`язань щодо контролю обсягів використання природного газу і своєчасному наданню додаткової угоди на коригування замовлених обсягів за окремим договором на постачання природного газу.

Таким чином, з огляду на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення підстави для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування збитків, також відсутні.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 6 348,46 грн. судового збору, який, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 13, 73, 74, 76, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» про стягнення 423 230 грн. 44 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б; код 03357671) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код 20077720) 22 210 грн. 25 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 30 726 грн. 86 коп. трьох процентів річних з простроченої суми та 182 619 грн. 98 коп. пені.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, 55-б; код 03357671) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код 20077720) 6 272 грн. 66 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2021.

Суддя А.С.Сидоренко