Вирок № 96460830, 22.04.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6626/21

провадження № 1-кп/753/1253/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя Бондаренко М.С.,

секретар судового засідання Калітінський М.Ю.,

учасники судового провадження:

прокурори Григораш О.В., Мельник А.С.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12021100020000849, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,

який зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 01 квітня 2021 року.

Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 16 березня 2021 року приблизно о 13 год. 30 хв., знаходячись у приміщенні торгівельної зали супермаркету «МЕТРО», розташованого за адресою: м. Київ, пр. П. Григоренка, буд. 43, де здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Метро кеш енд кері Україна» (код ЄДРПОУ 32049199), умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вирішив повторно таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ «Метро кеш енд кері Україна».

Реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись та вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, перебуваючи в торговому залі супермаркету «МЕТРО» за вказаною адресою, взяв із торгових стелажів наступні товари: масло «Галичина», арт. 319700, вартістю 37,17 грн (без ПДВ); жувальну гумку «Мамба», арт. 422769, вартістю 19,92 грн (без ПДВ); батарейки «VARTA», арт. 414003, у кількості 2 упаковки, загальною вартістю 199,84 грн (без ПДВ); батарейки «VARTA», арт. 376005, у кількості 3 упаковки, загальною вартістю 104,76 грн (без ПДВ); батарейки «СР», арт. 375826, у кількості 3 упаковки, загальною вартістю 149,76 грн (без ПДВ); «згущувач вершковий», арт. 89340, у кількості 3 упаковки, загальною вартістю 34,50 грн (без ПДВ); «порошок для випічки», арт. 389396, у кількості 2 упаковки, загальною вартістю 29,16 грн (без ПДВ); «декор для тортів», арт. 384259, загальною вартістю 10,75 грн (без ПДВ); драже «Тіс-Тас», арт. 410209, у кількості 7 упаковок, загальною вартістю 75,25 грн (без ПДВ) та поклав їх до кишень власного одягу, в який був одягнутий.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та утримуючи при собі вказаний товар, ОСОБА_1 пройшов через касу супермаркету, не маючи наміру сплачувати за товар, чим намагався повторно таємно викрасти чуже майно, однак довести свій злочинний умисел до кінця та розпорядитись вказаним майном не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони магазину.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що дійсно вдень 16 березня 2021 року вирішив придбати продукти харчування, знаходячись всередині магазину вирішив їх викрасти, не маючи достатніх коштів для оплати. Вартість викраденого назвав, фактичні обставини не оспорював, вину визнав повністю, щиро каявся. Також вказав, що усвідомлював, що тривав іспитовий строк стосовно нього за попереднім вироком і наступне покарання може бути більш суворим, додавши, що вже зробив висновки, просив суд суворо його не карати.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують обвинуваченого, та матеріалів щодо визнаних у провадженні речових доказів.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення злочину за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

Крім того, під час судового розгляду було з`ясовано, що обвинувальний акт містить технічну помилку щодо написання прізвища обвинуваченого, факт наявності якої не заперечив й обвинувачений.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій, то суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав повністю, щиро розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, вчинив злочин під час іспитового строку злочин, працював не офіційно, має на утриманні неповнолітню дитину, страждає на вроджене захворювання нирок.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно зі ст. 66 КК України суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи ОСОБА_1 , наявності обставин, які пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання, конкретних обставин кримінального провадження щодо вчинення замаху на злочин, втім суд щодо призначення основного покарання не знаходить підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України, враховуючи також порушення вимог ст. 75 КК України, застосованої за попереднім вироком.

З огляду на альтернативні покарання, передбачені санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинивши новий злочин під час іспитового строку, тому можна стверджувати, що належних висновків для себе не робить, але суд має обґрунтовувати чому не обирає з альтернативних видів покарань найменш суворий.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 не вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин під час іспитового строку, суд зважує на ту обставину, що в разі призначення покарання у виді арешту, що є найменш суворим видом з альтернативно визначених законодавцем у цій статті, це було б фактично першою для цієї особи ізоляцією від суспільства.

Втім за положеннями ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Виходячи з цього положення, враховуючи покарання за попереднім вироком, що набрав законної сили, суд вважає необхідним перейти до наступного за суворістю виду покарання, а саме обмеження волі.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин під час іспитового строку, то суд зобов`язаний застосувати положення ст. 71 КК України для визначення обвинуваченому остаточного покарання за сукупністю вироків.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту, слід скасувати.

Крім того, ОСОБА_1 був затриманий 16 березня 2021 року о 14 год. 45 хв. в порядку ст. 208 КПК України, звільнений з-під варти 18 березня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, та на підставі чч. 1, 5 ст. 72 КК України вказаний строк, що відноситься до попереднього ув`язнення, слід зарахувати у строк відбування покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у провадженні вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі положень ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12 серпня 2020 року, та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців.

На підставі положень чч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 16 до 18 березня 2021 року.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту, скасувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме:

- оптичний диск (DVD-R «RiDATA», об`ємом 4.7 Gb, з серійним номером DR5FA1-00844) з фрагментом відеозапису, на якому зафіксовано момент крадіжки ОСОБА_1 неоплаченого товару, зберігати у матеріалах кримінального провадження;

- масло «Галичина», арт. 319700, вартістю 37,17 грн (без ПДВ); жувальну гумку «Мамба», арт. 422769, вартістю 19,92 грн (без ПДВ); батарейки «VARTA», арт. 414003, у кількості 2 упаковки, загальною вартістю 199,84 грн (без ПДВ); батарейки «VARTA», арт. 376005, у кількості 3 упаковки, загальною вартістю 104,76 грн (без ПДВ); батарейки «СР», арт. 375826, у кількості 3 упаковки, загальною вартістю 149,76 грн (без ПДВ); «згущувач вершковий», арт. 89340, у кількості 3 упаковки, загальною вартістю 34,50 грн (без ПДВ); «порошок для випічки», арт. 389396, у кількості 2 упаковки, загальною вартістю 29,16 грн (без ПДВ); «декор для тортів», арт. 384259, загальною вартістю 10,75 грн (без ПДВ); драже «Тіс-Тас», арт. 410209, у кількості 7 упаковок, залишити власнику за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя М. С. Бондаренко