Рішення № 96458867, 22.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року м. Київ № 640/192/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до третя особа: Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві Головне управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування постанов № 61331827 від 19.02.2020 та від 16.12.2020

за участі предстивників сторін:

від позивача: Логінов Д.В.

від відповідача: не прибув

від третьої особи: Трубніков В.А.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції у місті Києві, третя особа: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати постанову заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни від 19.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61331827 та постанову заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни від 16.12.2020 про зміну (доповнення) реєстраційних даних виконавчого провадження ВП № 61331827.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2021 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 відкрито провадження у справі.

Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу № Ф-107470У від 08.05.2019 є виконавчим документом, який набрав законної сили 08.05.2019. Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право пред`явити виконавчий документ до виконання протягом трьох місяців. Так, кінцевим строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання є 09.08.2019, у той же час, останній був пред`явлений до виконання 19.02.2020, тобто поза межами строку для вчинення виконавчих дій. Враховуючи вказані обставини, заступник начальника відділу Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Кравцова Олена Сергіївна мала повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що вимога про сплату боргу № Ф-107470У від 08.05.2019 набрала законної сили 04.12.2019, про що свідчить відмітка на вказаному документі. Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, за яким стягувачем є державний орган можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Враховуючи викладене, кінцевим строком для пред`явлення даного виконавчого документа до виконання є 05.03.2020 включно, у той же час, вимога про сплату боргу № Ф-107470У від 08.05.2019 була зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження 19.02.2020. Оскільки, вимога про сплату боргу № Ф-107470У відповідає вимогам виконавчого документа, визначеного ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Разом з тим, відповідачем було встановлено, що провідним документознавцем при реєстрації виконавчого провадження було допущено технічну описку та помилково зазначено дату набрання виконавчим документом сили: 08.05.2019 замість 04.12.2019, у зв`язку з чим, заступником начальника Кравцовою О.С. згідно вимог п. 14 р. ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі документообігу, шляхом коригування дати набрання виконавчим документом законної сили.

У відповіді на відзив позивач посилався на те, що відзив складений із порушенням приписів ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, крім того, долучені відповідачем матеріали виконавчого провадження №61331827 засвідчені не належним чином.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві у свої поясненнях до позовної заяви зазначило, що у зв`язку із наявністю у ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування, контролюючим органом було сформовано та направлено за адресою місця проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) податкову вимогу про сплату боргу № Ф-107470У від 08.05.2019, однак остання повернулася адресату з інших причин, про що свідчить відмітка на рекомендованому поштовому відправленні. 26.12.20219 стягувач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Позивач заперечив проти наданих третьою особою пояснень із посиланням на пропуск наданого судом процесуального строку для надання таких пояснень, однак суд звертає увагу, що судом прийнято дані пояснення з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи і надано оцінку у сукупності з іншими доказами.

Позивачем було заявлено клопотання, у якому останній про просив суд не приймати матеріали виконавчого провадження до розгляду, як неналежний доказ, однак суд зазначає, що матеріали виконавчого провадження є загальнодоступними у автоматизованому реєстрі виконавчих проваджень за ідентифікатором доступу, що міститься на постанові, а відтак, у суду не виникає сумнівів щодо достовірності поданих документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Засобами інформаційно-телекомунікаційний системи Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в автоматичному режимі було сформовано вимогу про сплату єдиного внеску від 08.05.2019 №Ф-107470-17 на суму 27 982, 90грн. та направлено ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно відмітки, поштове повідомлення за трек кодом №0103325026417 не було вручено ОСОБА_1 з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

26.12.2019 Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

19.02.2020 вимога про сплату боргу № Ф-107470У від 08.05.2019 була зареєстрована в Автоматизованій системі виконавчого провадження за номером 61331827.

19.02.2020 заступником начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравцовою О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61331827. У постанові зазначено, що остання видана на підставі податкової вимоги від 08.05.2019 №Ф-107470-17, яка набрала законної сили 08.05.2019.

16.12.2020 заступником начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Кравцовою О.С. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни в Автоматизованій системі виконавчого провадження та замість дати набрання рішенням чинності 08.05.2019 зазначено дата набрання рішенням чинності 04.12.2019.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону N1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд зазначає, що згідно вимог ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податкова вимога є різновидом виконавчого документа.

Згідно вимог ст. 4 Закону N1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону N1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Як вбачається із наявної у матеріалах виконавчого провадження №61331827 податкова вимога набрала законної сили 04.12.2019, про що зазначено у п. 5 податкової вимоги.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. (ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

З наведених вище правових норм слід дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) набирає чинності після спливу десятиденного строку, наданого особі, яка має недоїмку зі сплати єдиного внеску, для: сплати суми недоїмки , штрафів, пені; оскарження в адміністративному чи судовому порядку; сплати узгодженої суми недоїмки.

При цьому важливим є те, що цей десятиденний строк обчислюється з дня отримання вимоги.

Так, позовні вимоги позивача ґрунтуються на тому, що податкова вимога, на думку позивача, набрала законної сили саме 08.05.2019, оскільки остання не була вручена позивачу.

Суд звертає увагу позивача, що саме до компетенції податкового органу входить реалізація державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи, а відтак, відповідальність за правильність формування податкової вимоги покладено саме на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

У свою чергу до посадових обов`язків державного виконавця не віднесено перевіряти дійсність дати набрання виконавчим документом законної сили.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що факт отримання / не отримання позивачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) не досліджується судом в межах даної справи, оскільки правомірність податкової вимоги має встановлюватися в межах іншої адміністративної справи, доказів оскарження позивачем податкової вимоги суду не надано, виходячи з предмета позову в межах правовідносин які склалися, суд досліджує саме обставини відкриття виконавчого провадження та правомірність дій виконавця при винесення оскаржуваних постанов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ф-107470-17 була пред`явлена стягувачем до виконання в межах регламентованого ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» тримісячного строку, а тому, в державного виконавця були відсутні підставі для повернення виконавчого документа згідно п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, суд звертає увагу, що згідно вимог ч.1 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України, а відтак, твердження позивача, що державним виконавцем порушено строки відкриття провадження у справі є необґрунтованими. Оскільки, саме з дати реєстрації виконавчого документа в автоматизованій системі виконавчих проваджень у державного виконавця виникають правові підстави для вчинення подальших виконавчих дій.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни від 19.02.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № 61331827 не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравцової Олени Сергіївни від 16.12.2020 про зміну (доповнення) реєстраційних даних виконавчого провадження ВП № 61331827, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Водночас, відповідно до п.14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, у разі якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Виходячи із аналізу цієї норми, суд зауважує, що державний виконавець має право за наявності підстав, зокрема технічної помилки, описки в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції прийняти рішення про зміну (доповнення) реєстраційних даних виконавчого провадження.

Ураховуючи те, що судом було встановлено та підтверджено відповідачем, що провідним документознавцем при реєстрації виконавчого провадження було допущено технічну описку та помилково зазначено невірну дату набранням виконавчим документом законної сили, то відповідачем було правомірно та у межах наданих Законом повноважень виправлено вказану описку, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.С. Мазур