Рішення № 96458641, 21.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Київ №640/30906/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києвіпровизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови включити та виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 року по 22.06.2017 року як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити та виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 року по 22.06.2017 року як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько- ОСОБА_2 . На момент смерті ОСОБА_2 залишилась нарахована, проте недоотримана за його життя пенсія. Користуючись своїм правом, передбаченим частиною першою статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, де його батько перебував на обліку, з відповідним пакетом необхідних документів. Проте відповідачем протиправно відмовлено у виплаті нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 01 липня 2016 року по 22 червня 2017 року, яка аргументована тим, що на момент звернення позивача зазначений період не підлягає виплаті, оскільки перевищує 3 річний термін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що на момент звернення позивача з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого батька, а саме 04 червня 2020 року, період з 01 липня 2016 року по 22 червня 2017 року не може бути включений для виплати недоотриманої пенсії, оскільки перевищує 3 річний термін.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій заперечив проти висновків, викладених у відзиві, з тих самих підстав, що й в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 28 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Солом`янський район) з заявою про виплату недоотриманої пенсії за батька ОСОБА_2 , який помер у місті Луганську, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Недоотримана ОСОБА_2 пенсія у зв`язку із його смертю, увійшла до складу спадщини, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_2 визначено його сина ОСОБА_1 . Сума недоотриманої в зв`язку зі смертю пенсії становить 250054,89 грн., яка визначена на підставі листа відповідача від 21 травня 2020 року №2600-0402-8/64453.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, ОСОБА_1 надав до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві документи, зокрема, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , свідоцтво про право на спадщину за законом (оригінал, копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру.

Проте 17 червня 2020 року позивач одержав відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що розмір виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера буде визначено за 3 роки, які передують зверненню до відповідного територіального підрозділу Пенсійного фонду України, а тому розмір пенсії буде зменшено в залежності від дати звернення з такою заявою про виплату.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 52 Закону №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Вищевказана норма закону кореспондується зі статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05 листопада 1991 року, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Пунктом 2.26 Порядку № 22-1 визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Судом встановлено, що позивач набув право власності на успадковане майно у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 250054,89 грн, як спадкоємець за законом, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за законом від 22 червня 2020 року.

Як було зазначено вище, для отримання недоодержаної пенсії позивач надав органу управління вказане свідоцтво про право на спадщину за законом.

Отже, відповідач після отримання від позивача зазначеного вище свідоцтва про право на спадщину за законом, повинен був здійснити виплату позивачу успадкованої недоодержаної пенсії, яка залишилась після смерті батька позивача, в розмірі 250054,89 грн.

Проте виплату Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило лише у розмірі 230218,28 грн., що підтверджується квитанцією від 24 вересня 2020 року та не заперечується учасниками справи.

А тому такі дії, з урахуванням вищезазначених законодавчих норм та встановлених фактів у даному рішенні, підлягають визнанню протиправними.

В той же час, щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій пенсії ОСОБА_2 з 01 липня 2016 року по 22 червня 2017 року як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 червня 2020 року, нарахована та невиплачена пенсія ОСОБА_2 за період з 01 липня 2016 року по 20 грудня 2019 року включена до спадкової маси, на яку набув право власності ОСОБА_1 , то така пенсія повинна бути виплачена саме у тому розмірі, який визначений таким свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно положень статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Право позивача на отримання пенсії, яка належала за дні життя його померлому батьку, однак не була ним отримана, право на спадкування за законом, яке встановлено нотаріусом і ніким не оскаржене, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Відповідно частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій пенсії ОСОБА_2 з 01 липня 2016 року по 22 червня 2017 року як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи усе вищенаведене в сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови включити та виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 року по 22.06.2017 року як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві включити та виплатити суму заборгованості ОСОБА_1 по невиплаченій пенсії ОСОБА_2 з 01.07.2016 року по 22.06.2017 року як таку, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудярвська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко