Рішення № 96458624, 20.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Київ № 640/2718/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- скасувати рішення Міністерства оборони України у формі затвердження 07 грудня 2020 року Міністром оборони протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 03 грудня 2020 року №157 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2020 року, відповідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В обгрунтування позовних вимог позивач послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії помер її чоловік - ОСОБА_2 .

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони України, оформленим протоколом засідання від 03 грудня 2020 року №157 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю її чоловіка.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що ОСОБА_2 наказом командира військової частини 25624 від 14 серпня 1987 року виключено зі списків частини 14 серпня 1987 року, тобто до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, як стверджує представник відповідача, станом на день смерті ОСОБА_2 вже не був військовослужбовцем, у зв`язку з чим відсутні підстави для призначення та виплати дружині померлого одноразової грошової допомоги.

Більш того, представник відповідача послався й на те, що ОСОБА_2 звільнено з військової служби до проголошення незалежності та створення самостійної держави України, а тому на нього не поширюються положення Закону України №2011-ХІІ.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що доводи представника відповідача спростовуються правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у його постановах.

Заперечуючи проти тверджень представника позивача представник відповідача у запереченнях на відзив на позовну заяву послався на те, що постанова Верховного Суду, на яку посилається представник позивача не приймалась Судом з аналогічних підстав, а тому відсутні підстави для застосування висновків, викладеній в ній, при розгляді даної адміністративної справи по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09 жовтня 2012 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб зі ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

У відповідності до копії витягу з наказу командира військової частини 25624 від 14 серпня 1987 року №182 генерал-майора ОСОБА_2 , звільненого наказом МО СРСР №0711 від 06 серпня 1987 року в запас за статтею 59 пункту «а» (за віком) Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР, з правом носіння військової форми одягу, 14 серпня 1987 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено на облік до Ленінградського РВК м. Києві.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 22 червня 2020 року Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №10503, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 18 серпня 2020 року №547 захворювання ОСОБА_2 «Легенево-серцева недостатність», яке призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.

08 жовтня 2020 року дружина померлого - ОСОБА_1 звернулась до Київського міського військового комісаріату з заявою про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка.

08 жовтня 2020 року Київським міським військовим комісаріатом листом №ВСЗ/5163 до Департаменту фінансів Міністерства оборони України направлено документи, які були подані ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а також зазначено, що на підставі поданих документів командування вважає, що члени сім`ї, батьки, утриманці померлого ОСОБА_2 , у тому числі, ОСОБА_1 , не мають права на одержання зазначеної грошової допомоги.

03 грудня 2020 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом засідання №157 (пункт 13 протоколу) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки на день смерті ОСОБА_2 законодавства не передбачає виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї померлого, якщо смерть настала понад річний термін після звільнення з військової служби.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивач звернулась до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ).

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ).

Питання одноразової грошової допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві урегульоване нормами статті 16 цього Закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 1, 2 частини 2 цієї статті Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби.

Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28 січня 2020 року у справі № 2240/2957/18 «…Норми статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ у зв`язку з складністю їх конструкції допускають неоднозначне трактування, внаслідок чого і виник спір. Проте, на переконання суду інше тлумачення вказаної норми, ніж зазначене судом, не відображало б мети законодавця при прийнятті цього закону. Якби законодавець пов`язував право сім`ї на допомогу лише з фактом смерті (загибелі) особи, яка була військовослужбовцем на час смерті, він би обмежився запровадженням норм про наявність відповідного права у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби чи в період її проходження. Натомість, закон містить також і положення про наявність права на допомогу у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Отже, можна зробити висновок, що в такому випадку допомога призначається незалежно від часу звільнення з військової служби…».

В даному випадку, у суду відсутні підстави для відступлення від вказаного висновку Верховного Суду, з огляду на таке.

Так, як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів справи на день смерті ОСОБА_2 дійсно не був військовослужбовцем, оскільки був звільнений з військової служби у 1987 році, проте його захворювання, яке призвело до смерті, було безпосередньо пов`язане із виконанням ним обов`язків військової служби.

Згідно з положеннями статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 .

Положеннями частини 9 статті 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 16-4 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, зокрема, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Вказані положення кореспондуються з положеннями, зазначеними у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служб у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Тобто, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, в тому числі після звільнення такої особи з військової служби.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 761/18099/15-а .

Більш того, стосовно посилань відповідача на той факт, що ОСОБА_2 був звільнений з військової служби до проголошення незалежності України, а тому на нього не поширюються положеннями Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 3 Закону «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ сфера дії цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» та Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року № 1427-XII Україна була проголошена незалежною демократичною державою 24 серпня 1991 року.

Згідно з положеннями Закону «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-ХІІ, Збройні Сили України утворені лише 06 грудня 1991 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набрала чинності для України 14 лютого 1992 року, за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов`язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України «Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року» від 07 червня 2001 року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 проходив військову службу у складі Збройних Сил СРСР при військовій частині 25624.

Аналіз вище викладених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що ОСОБА_2 отримав захворювання під час проходження військової служби, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи, що право на отримання одноразової грошової допомоги членами сім`ї військовослужбовця не залежить від наявності останнього на момент смерті статусу військовослужбовця, а безпосередньо пов`язане з наявністю зв`язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час виконанням ним обов`язків військової служби, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування пункту 13 рішення відповідача, оформленого протоколом засідання комісії №157 від 03 грудня 2020 року про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка - ОСОБА_2 .

В той же час, стосовно позовних вимог щодо зобов`язання Міністерства оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 - дружині загиблого (померлого) військовослужбовця ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, суд виходить з наступного.

Так, у відповідності до пункту 3 Порядку №975 Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, днем виникнення права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у дружини померлого - ОСОБА_1 є 21 червня 2020 року, а тому, під час визначення розміру одноразової грошової допомоги, який належить до виплати, слід застосовувати ті положення законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з положеннями статті 16-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в редакції, що діяла на момент виникнення права на отримання допомоги, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Згідно з пунктом 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання вчинити дії також підлягають задоволенню.

Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду у даній адміністративній справі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання №157 від 03 грудня 2020 року в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункт 13).

3. Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) призначити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - дружині померлого ОСОБА_2 , смерть якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для продовження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник