Рішення № 96458559, 20.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Київ №640/5534/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)проскасування постанови про накладення штрафу Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниця Лілії Сергіївни від 09 лютого 2021 року у виконавчому провадженні №60920685 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 10077,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заочним рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 30 березня 2017 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто із ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі Ѕ частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 липня 2016 року (із дня звернення до суду із позовом про стягнення аліментів).

Дізнавшись про вказане рішення лише в січні 2019 року, позивач його оскаржив і рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 23 квітня 2019 року у справі №419/2174/16 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 липня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

20 грудня 2019 року було розпочате виконавче провадження про стягнення аліментів з позивача на утримання доньки.

09 лютого 2021 року відповідачем винесено постанову, якою на позивача накладено штраф.

Постанова державного виконавця мотивована тим, що «..у відповідності до п. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, до боржника застосовується нарахування штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, яка станом на момент повноліття складає - 50385 грн. 05 коп». Сума штрафу, визначена державним виконавцем, складає 10077 грн.01 коп.

Оскільки в період, за який розрахована заборгованість, існував спір щодо розміру заборгованості за аліментами, який ще не був вирішений судом, - у державного виконавця не було підстав для висновку про те, що розмір аліментів на день винесення постанови становив розмір, що «перевищує суму відповідних платежів за один рік».

За таких обставин постанова головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниця Лілії Сергіївни від 09 лютого 2021 року є такою, що постановлена з порушенням частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України, що є самодостатньою підставою для визнання цієї постанови незаконною та її скасування.

Разом з тим, після отримання рішення суду позивач звернувся до відповідача із заявою про надання розрахунку, одержавши який 21 лютого 2021 року, на наступний день позивачем сплачено всю суму боргу 50385,05 грн.

В той же час, 28 серпня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким в статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» внесені зміни, а саме щодо накладення на боржника штрафних санкцій в разі наявності заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, відповідальність у вигляді штрафу за несплату аліментів введена в дію з 28 серпня 2018 року.

Утім, як вбачається з довідки-розрахунку щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 50385,05 грн, заборгованість утворилась з липня 2016 року та врахована відповідачем при застосуванні штрафу у розмірі 10077,01 грн.

Однак, з 28 серпня 2018 року, тобто з дати введення відповідальності по 09 лютого 2021 року (дати винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу), сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів не перевищує суму відповідних платежів за один рік, а відтак у державного виконавця були відсутні підстави для накладення штрафу згідно з абзацом 1 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 16 березня 2021 року.

Вказаною ухвалою суду зобов`язано відповідача надати належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №60920685.

В судове засідання 16 березня 2021 року прибув позивач; відповідач та третя особа не прибули, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання. Матеріалів виконавчого провадження ВП №60920685 не надано.

В зв`язку з ненаданням матеріалів виконавчого провадження ВП №60920685 та неявкою інших учасників справи, судове засідання відкладено на 24 березня 2021 року.

В судове засідання 24 березня 2021 року прибув позивач, інші учасники справи не прибули.

В зв`язку з ненаданням до суду матеріалів виконавчого провадження ухвалою суду від 24 березня 2021 року повторно витребувано у відповідача належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження ВП №60920685 та відкладено розгляд справи на 13 квітня 2021 року.

26 березня 2021 року через канцелярію суду надійшли матеріали виконавчого провадження ВП №60920685 та відзив Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на позов.

У відзиві на позов відповідач вказав, що 20 грудня 2019 року на адресу Відділу надійшла заява про примусове виконання виконавчого листа №419/2174/16-ц від 05 червня 2019 року, виданого Новоайдарським районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного року, щомісячно, починаючи з 15 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

20 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно довідки - розрахунку від 20 січня 2020 року заборгованість станом на 01 грудня 2019 року становить 1066525,08 грн.

15 січня 2021 року на адресу Відділу надійшла заява боржника про надання довідки-розрахунку.

Державним виконавцем здійснено розрахунок та надано відповідну довідку, за якою заборгованість на момент повноліття становить 50385,05 грн.

Керуючись частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» 09 лютого 2021 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 20% від загальної суми боргу, що станом на момент повноліття (12.02.2021) становить 50385,05 грн, а сума штрафу на користь стягувача становить 10077,01 грн.

Відповідачем при цьому зауважено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи наведені у відзиві доводи відповідач просив відмовити у позові.

В судове засідання 13 квітня 2021 року прибув позивач, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач не прибув.

Третя особа не прибула також; свого відношення до позову не висловила.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд за згодою позивача вирішив завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні в Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ перебуває виконавче провадження ВП №60920685, відкрите 20 грудня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа №419/2174/16, виданого 05 червня 2019 року Новоайдарським райсудом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів ј частина з 15 липня 2016 року.

Матеріали справи містять розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 20 січня 2020 року, за яким заборгованість зі сплати аліментів з 15 липня 2016 року по 01 грудня 2019 року становила 106525,08 грн.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 03 лютого 2020 року заборгованість зі сплати аліментів з 15 липня 2016 року по 01 січня 2020 року становила 111044,42 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 09 лютого 2021 року заборгованість розрахована починаючи з липня 2016 року, включаючи лютий 2021 року, становила 50385,05 грн (як вказано в довідці «на момент повноліття»).

Згідно із частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09 лютого 2021 року у виконавчому провадженні ВП №60920685 на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 10077,01 грн.

Як вбачається зі змісту вказаної постанови штраф накладено в зв`язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, тому до боржника застосовано нарахування штрафу в розмірі 20 % від суми заборгованості, яка станом на момент повноліття складає - 50385,05 грн.

Оцінюючи дану обставину, суд зважає на наступне.

Згідно з частиною четвертої статті 71 Закону №1404 виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Оскільки у державного виконавця виконавчий лист №419/2174/16-ц від 05 червня 2019 року, виданий Новоайдарським районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного року, щомісячно, починаючи з 15 липня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття, перебував на примусовому виконанні з 20 грудня 2019 року, зважаючи на зміст виконавчого листа та норми частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», - доводи позивача з приводу того, що з урахуванням існування спору щодо розміру заборгованості за аліментами, який у певний час ще не був вирішений судом, відтак оскаржувана постанова ухвалена з порушенням частини третьої статті 195 Сімейного кодексу України, судом відхиляються.

Водночас щодо інших підстав, то як вірно зазначає позивач, статтю 71 Закону №1404 доповнено частиною 14 Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності з 28 серпня 2018 року.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З урахуванням вказаного конституційного положення суд, погоджуючись з позивачем, вважає, що застосування до позивача штрафу на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону №1404 можливе щодо заборгованості, яка виникла після набрання чинності даною нормою, тобто з 28 серпня 2018 року.

Спірний штраф накладено на позивача у розмірі 20%, визначений з урахуванням заборгованості за період з липня 2016 року по 09 лютого 2021, у тому числі за період до 28 серпня 2018 року, що дає підстави для висновку про незаконність вказаної постанови, а відтак і про її протиправність та необхідність скасування.

При цьому, у суду відсутні підстави для визнання протиправною і скасування оспорюваної постанови у частині, оскільки розрахунок заборгованості із сплати аліментів з 28 серпня 2018 року і встановлення наявності чи відсутності підстав для накладення на позивача штрафу у відповідному розмірі (20%, 30%, 50%) залежить від факту наявності і розміру такої заборгованості та відноситься до компетенції державного виконавця. У даному випадку суд не може підмінювати собою дискреційні повноваження відповідача.

Разом з тим, доводи позивача щодо самостійної сплати заборгованості по аліментам після винесення відповідачем оскаржуваної постанови суд відхиляє, оскільки предмет цієї справи не стосується встановлення правильності заборгованості із сплати аліментів.

У відповідності з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дії відповідача не узгоджувались із вказаними приписами.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову та згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір у сумі 908,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 287, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Лілії Сергіївни від 09 лютого 2021 року у виконавчому провадженні №60920685 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, яка склала 10077,01 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02094, м. Київ, вул. Краківська, 20, код ЄДРПОУ 35011660) понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 287, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко