Постанова № 96457601, 21.04.2021, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/588/21

Рядок статзвіту № 140

21 квітня 2021 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі

головуючого судді Грипіч Л. А.

з участю секретаря Пузирко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2021 року о 18 годині 11 хвилин в с.Голишів по вул.Центральна 26 поліцейським відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, сержантом поліції Ажнюк Олександрою Андріївною відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3818970, відповідно до якої 22.02.2021 о 18:05 у с.Голишів по вул.Центральна 26 водій керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.3«б» ПДР України – експлуатація транспортних засобів, які не пройшли обов`язковий технічний контроль. Згідно постанови до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з винесеною постановою ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що постанова інспектором поліції винесена безпідставно, оскільки належний позивачу транспортний засіб – автомобіль, ЗАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є легковим категорії «В», а за таких умов не підлягає обов`язковому технічному контролю. Також вказаний автомобіль позивач не використовую ні з метою отримання прибутку, чи з метою перевезення пасажирів, а використовує виключно для власних потреб по домашньому господарству. Інспектор не звернув уваги на доводи позивача і на місці виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення. Просить скасувати винесену 22 лютого 2021 року постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3818970 і закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на мою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору.

В судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про дату і час судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявний у ній доказів, без участі учасників справи та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідно до постанови від 22 лютого 2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3818970, 22 лютого 2021 о 18:05 у с.Голишів по вул.Центральна 26 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110557, державний номерний знак НОМЕР_1 який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.31.3«б» ПДР України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху.

Відповідно до п.31.3«б» Правил дорожнього руху України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Положеннями ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч.1, п.п.1, 2 ч.2 ст.35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 т., причепи до них – із строком експлуатації до двох років.

Згідно із Порядком проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. №137, Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі – Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Відповідно до п. 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій:

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3 500 кілограмів (7 700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.

С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;

С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , транспортний засіб ЗАЗ 110557, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 є загальний легковий – загальний пікап – В, повною масою 1190 кг.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, даний Порядок не застосовується до легкових автомобілів усіх типів, марок і моделей, причепів (напівпричепів) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоциклів, мопедів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів - незалежно від строку експлуатації.

Відтак суд дійшов висновку, що належний позивачу транспортний засіб ЗАЗ 110557, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 не відноситься типу транспортних засобів, які підлягають обов`язковому технічному контролю, оскільки останній згідно свідоцтва про реєстрацію є загальний легковий – загальний пікап – В, повною масою 1190 кг.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову

Аналогічною є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.03.2018 року у справі № 760/2846/17, адміністративне провадження №К/9901/1018/17.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з ст.280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото-, і кінозйомки, відеозапису.

Відтак, інспектор поліції, який виносив оскаржувану постанову, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний був використати усі належні та допустимі докази з метою доведення наявності в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення стороною відповідача не надано і судом таких доказів не здобуто.

Крім того, у п.7 оскаржуваної постанови не вказано про те, що до останньої додаються будь-які докази.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та не спростовано доводів позивача.

Відповідно до ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача – Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.123, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, , суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати винесену 22 лютого 2021 року поліцейським відділення поліції №1 Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області, сержантом поліції Ажнюк Олександрою Андріївною відносно ОСОБА_1 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3818970.

Провадження у справі закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області (код ЄДРПОУ 40108761) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 454 /чотириста п`ятдесят чотири/ гривні витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Костопільський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

У зв`язку із неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершився розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 21 квітня 2021 року.

СуддяЛ. А. Грипіч