Рішення № 96457561, 25.02.2021, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/2667/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2021 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Ємельянової Л.В.

за участю секретаря Аврамчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, вказуючи, що ОСОБА_2 , працюючи у неї на посаді комірника магазину "Добробут" в АДРЕСА_1 відповідно до наказу № 03-12/07-17 від 12.07.2017 року та трудового договору від 12.07.2017 року, будучи згідно укладеного 13.07.2017 року договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, матеріально відповідальною особою за передані йому матеріальні цінності складу магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у період часу з початку серпня 2017 року по кінець грудня 2017 року привласнив та здійснив розтрату її майна на загальну суму 72111 (Сімдесят дві тисячі сто одинадцять) грн. Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2020 року ОСОБА_2 засуджено зач.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України.На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і призначено ОСОБА_2 покарання у виді 3 (Трьох) років 6 (Шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у суб`єктів господарювання усіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, пов`язані із доступом до товарно-матеріальних цінностей та розпорядження ними на строк 1 (Один) рік. Відповідно до ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (Один) рік.

Просить стягнути з відповідача на її користь 72111 (Сімдесят дві тисячі сто одинадцять) грн. майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та судові витрати.

В заяві на ім`я суду представник позивача - адвокат Собчук М.В. позовні вимоги підтримує у повному об`ємі. Просить розглянути справу за його відсутності та без участі позивача та задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій позов визнає у повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 квітня 2020 року ОСОБА_2 засуджено зач.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України.На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України, визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і призначено ОСОБА_2 покарання у виді 3 (Трьох) років 6 (Шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у суб`єктів господарювання усіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, пов`язані із доступом до товарно-матеріальних цінностей та розпорядження ними на строк 1 (Один) рік. Відповідно до ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (Один) рік.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 , працюючи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на посаді комірника магазину "Добробут" в АДРЕСА_1 відповідно до наказу №03-12/07-17 від 12 липня 2017 року та трудового договору від 12 липня 2017 року, на якого згідно укладеного 13 липня 2017 року покладено повну індивідуальну матеріальну відповідальність та наділено повноваженнями щодо приймання, зберігання, відпускання та кількісного обліку матеріальних цінностей складу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які перебувають в його віданні, маючи умисел на розтрату майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , з корисливих мотивів та з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з початку серпня 2017 року по кінець грудня 2017 року привласнив та здійснив розтрату майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на загальну суму 72111 (Сімдесят дві тисячі сто одинадцять) грн., чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Судом встановлено, що під час кримінального провадження потерпілою не пред`являвся цивільний позов.

Частиною 7 ст.128 КПК України передбачено, що особа, яка не заявляла цивільного позову в кримінальному провадженні, має право заявити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено в абз.1 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди", шкода, заподiяна особi і майну громадянина або заподiяна майну юридичної особини, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi особою, яка її заподiяла, за умови, що дiї останньої були неправомiрними, мiж ними й шкодою є безпосереднiй причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

За змістом частин 1, 2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно роз`яснень, які містяться в абз.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, сукупність наданих позивачем доказів у їх взаємозв`язку, достатності, належності та допустимості, суд вважає встановленим та доведеним, що в результаті вчинення відповідачем кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст.191 КК України, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 була завдана матеріальна шкода в розмірі 72111 грн., а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача, понесених нею судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійсненні ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно з п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката, пов`язану зі справою, позивачем надано суду договір про надання юридичних послуг № 04-МЯ/20 від 01 квітня 2020 року, акт передачі-приймання юридичних робіт/послуг за жовтень 2020 року № 07/20 від 31 жовтня 2020 року, а також платіжне доручення № 551 від 28 жовтня 2020 року на суму 4800 (Чотири тисячі вісімсот) гривень, сплачених адвокату Собчуку М.В. за юридичні послуги.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4800 (Чотири тисячі вісімсот) гривень витрат на правничу допомогу адвоката.

Оскільки, в силу п.6 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи позивач звільнений, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, що відповідає положенням частини 6 статті 141 ЦПК України та вимогам Закону України "Про судовий збір" у розмірі 840 (Вісімсот сорок) грн. 80 коп. .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 133, 141, 247, 263-265 ЦПК України, відповідно до ст.ст.124, 128 КПК України, ст.ст.22, 1166, 1187 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 72111 (Сімдесят дві тисячі сто одинадцять) грн. та 4800 (Чотири тисячі вісімсот) грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783), банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 840 (Вісімсот сорок) грн. 80 коп. .

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Здолбунівський районний суд Рівненської області (підпункт 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

С у д д я