Ухвала суду № 96456251, 21.04.2021, Баранівський районний суд Житомирської області

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1031/21

Провадження № 2/273/214/21

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року суддя Баранівського районного суду Житомирської області Бєлкіна Д.С., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом позивача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, с. Радулин, Баранівського району Житомирської області, 12716, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, вул. Івана Франка, 3, с. Радулин, Баранівського району Житомирської області, 12716; Дубрівська сільська рада, с. Дубрівка, Баранівського району Житомирської області, 12736, про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка,-

В СТАНОВИЛА:

16.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить: визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка оформленого протоколом № 2 від 21 березня 2001 року про створення Комісії з реорганізації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування; затвердження Положення про Комісію з реорганізації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Суддя, вивчивши позовну заяву та додатки до неї приходить до наступних висновків.

Обставинами викладеними в позовній заяві та додатках до неї підтверджується інформація, що 07.03.2001 року Баранівською районною державною адміністрацією проведено реєстрацію приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка (далі ПСП ім.Шевченка). Відповідно до п.4 ст.5 статуту ПСП ім.Шевченка, підприємство є правонаступником всіх прав та зобов`язань реорганізованого сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка.

21.03.2001 року загальними зборами співвласників ПСП ім.Шевченка було прийнято рішення про створення Комісії з реорганізації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування та затвердження Положення про Комісію з реорганізації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування.

Позивач вказує, що не була повідомлена про проведення 21.03.2001 року загальних зборів колишніх членів сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка для вирішення поставлених питань, жодної інформації про скликання загальних зборів колишніх членів сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка в засобах масової інформації або іншим публічно доступним способом розповсюджено не було, тому вважає рішення прийняті на загальних зборах та оформлені протоколом № 2 є недійсними, оскільки загальні збори є неправомочними.

11.10.2001 року Радулинською сільською радою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЖИ №09586, як особі яка має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПСП імені Шевченка.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами п.3 ч.1 ст.20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Основним завданням підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і всього населення України (ст. 6 вказаного Закону).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є – господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У цьому Кодексі розрізняється господарська діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво), і некомерційна господарська діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3).

Корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України).

Зважаючи на положення статті 167 ГК України корпоративні права характеризуються такими ознаками: 1) особа має частку в статутному капіталі господарської організації; 2) особа має права на участь в управлінні господарською організацією; 3) особа має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви та доданих матеріалів позивач був членом реорганізованого сільськогосподарського кооперативу імені Шевченка, має частку в статутному капіталі господарської організації ПСП імені Шевченка (свідоцтво серія ЖИ №095086), майно позивача та усі корпоративні права увійшли до складу майна приватного підприємства та використовуються таким приватним підприємством.

За таких обставин цей спір стосується правомірності дій щодо прийняття рішення загальних зборів співвласників ПСП імені Шевченка та приватного інтересу позивача як співвласника майна приватного сільськогосподарського підприємства і як особи, яка має право брати участь у його управлінні її корпоративних прав.

Отже, цей спір має вирішуватися за правилами ГПК незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи зазначене суддя відмовляє у відкритті провадження у справі у порядку цивільного судочинства, роз`яснивши позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги, тому заявник має право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 19, 175, 184, 186, 351-355 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комісія з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування приватного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка; Дубрівська сільська рада, про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, оскільки заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також про право на звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцять днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Суддя Д.С. Бєлкіна