Рішення № 96455883, 12.04.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/10752/18

Провадження №2/523/2340/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Середи І.В.,

за участю секретаря Щербан О.Д.,

представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Витяганець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору№ 39/207к від 03.07.2018, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову він вказував на те, що на підприємстві працює з березня 1995 року. Наказом від 03.07.2018 р. його незаконно звільнено з посади слюсаря з ремонту технологічних установок. Згідно посадової інструкції слюсаря в нього має бути фахове посвідчення, якого в нього не було з вини підприємства, так як при переводі на нову спеціальність його не направили на перепідготовку в учбовий комбінат.

Саме з цих причин він чотири дні, знаходячись на робочому місці не міг на законних підставах виконувати роботу слюсаря. А працювати з порушенням закону про охорону праці не став,бо вже мав гіркий досвід на підприємстві, коли було грубо порушено законодавство про охорону праці в результаті чого він став інвалідом.

Підприємство цим скористалося та оформило акти про прогули, не зважаючи на те, що він фактично був на роботі, а приступити до виконання посадових обов`язків не міг з вини підприємства.

07.05.2018 року він захворів, а після одужання, по дорозі на роботу травмував ногу і довгий час лікувався. 02.07.2018 року вийшовши на роботу після травми ноги з медичною довідкою з призначенням лікарів на легку працю, був викликаний на профсоюзний комітет, де йому повідомили що його звільняють за прогули. Довідка лікарів про надання легкої праці була проігнорована. Порушення підприємством колективного договору, техніки безпеки та іншого законодавства України профсоюзом до уваги не були прийняті.

10.08.2018 р. суддею Шепітком І.Г. у справі відкрито провадження, визначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

13.09.2018 р. відповідач надав відзив на позов за яким заперечував проти задоволення позову вказуючи на те, що через проведення оптимізації чисельності підприємства та масове скорочення штату, ОСОБА_3 заздалегідь направлено попередження № 100 від 06.02.2018 р., в якому йому було запропоновано обрати одну з таких посад: прибиральник службових приміщень виробничої ділянки «Сухий порт», прибиральник території виробничої ділянки «Сухий порт» або слюсар з ремонту технологічних установок виробничого комплексу механізації Портового зернового терміналу. Позивач погодився зайняти посаду слюсаря з ремонту технологічних установок, про що свідчить його письмова згода. Відповідно до наказу товариства від 30.04.2018 р. ОСОБА_3 переведено на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок. З даним наказом позивач ознайомитися відмовився, про що був складений відповідний акт. З огляду на зазначене, товариством зроблено все можливе для забезпечення працевлаштування позивача. За фактом скорочення штату у товаристві була проведена перевірка Головним управлінням Держпраці в Одеській області. Ніяких суттєвих порушень щодо проведеної процедури скорочення виявлено не було.

Окрім того, позивачу було запропоновано отримати спеціальний одяг та взуття, як це передбачено колективним договором товариства, від чого ОСОБА_3 також відмовився, про що є відповідний запис у журналі видачі спецодягу та спецвзуття, а також акт про відмову від отримання робочого одягу та взуття. При цьому, твердження позивача про те, що йому запропонували придбати спецодяг та спецвзуття за особисті кошти є абстрактним голослів`ям, оскільки, як вбачається з вищезгаданого журналу, він неодноразово раніше отримував робочий одяг та взуття безкоштовно. Щодо тверджень позивача, що причиною його відмови від роботи є, серед іншого, те, що товариством не проведено інструктаж з техніки безпеки та не направлено на перепідготовку для отримання фахового посвідчення, варто зауважити, що функції, які повинен був виконувати позивач на посаді слюсара, є ідентичними тим, що в нього були коли він працював на посаді техніка з інструментів. Інструкції з охорони праці для обох зазначених професій передбачають однакові вимоги та функції, а тому проходити навчання знов позивачу не було потрібно. До того ж, позивач, працюючи на посаді техніка з інструментів, кожного року проходив перевірку знань, про що свідчать відповідні протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці за 2011-2017 рр. За невідомих обставин ОСОБА_3 30.04.2018 р. до роботи не приступив, на робочому місці був відсутній. Вище описана ситуація мала триваючий характер - позивач був відсутній на робочому місці як 30.04.2018 р., так і 02.05.2018 р., 03.05.2018 р., 04.05.2018 р., а також 02.07.2018 р. Кожен прогул безпосереднім керівником зафіксовано у доповідних записках та спеціально створеною комісією, складені відповідні акти, в яких зафіксовано відсутність на роботі ОСОБА_3 , пояснення він не надав. Вказуючи на те, що звільнення відбулося згідно з вимогами законодавства представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.09.2018 р. позивачем надано відповідь на відзив за змістом якої він вказував на те, що рапорти про його відсутність на робочому місці складалися під час його присутності на роботі, одночасно в їх тексті вказувалося про відмову від дачі пояснень. Наказ про переведення на роботу не був ним підписаний через невідповідність дійсним умовам праці, роботодавець приховував реальні умови праці, робота слюсаря містить шкідливі умови праці, які за станом здоров`я після виробничої травми йому протипоказані. Щодо невиконання трудових обов`язків відповідачем не було складено наказу про накладення дисциплінарного стягнення, не відбиралися пояснення.

25.09.2018 р. судом витребувано докази за клопотанням представника позивача.

02.07.2019 р. позивач звернувся з уточненим позовом та просив визнати незаконним та скасувати наказ від 03 липня 8 року № 39/207к про звільнення з посади слюсаря з технологічних установок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, поновити на посаді слюсаря з ремонту технологічних установок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», стягнути з товариства середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 03 липня 2018 року по день ухвалення рішення, моральну шкоду у розмірі - 76 840,00 грн, та судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

В обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач вказував на те, що ним було пережито психологічний стрес, був порушений звичний ритм життя, для відновлення якого йому необхідні додаткові зусилля. У зв`язку з наявності в нього 3-ї групи інвалідності він не може знайти роботу, жоден роботодавець не погоджується прийняти його . Він був єдиним годувальником у сім`ї , яка складається з ОСОБА_4 - тещі, ОСОБА_1 - дружини, та двох дітей. У дружини та тещі теж є інвалідність, яка не дає їм знайти гідну роботу для утримання самих себе.

25.10.2019 р. у зв`язку відстороненням від здійснення правосуддя судді Шепітка І.Г., та повторним автоматизованим розподілом судової справи автоматизованою системою документообігу, справу прийнято до провадження та призначено розгляд.

21.01.2020 р. судом вирішено питання про прийняття уточненого позову.

12.03.2020 р. від представника відповідача надійшов відзив на уточнений позов за змістом якого заперечував щодо стягнення моральної шкоди вказуючи на те, що її розмір не обгрунтував та взагалі не навів доказів щодо завдання такої шкоди.

В судових засіданнях позивач та його представники підтримали позов та просила його задовольнити. Позивач також вказував на те, що він в зазначені відповідачем дні як прогули знаходився на території підприємства, однак йому не надавали інформації про його робоче місце, не направили для підготовки і проведення інструктажу так як того вимагає допуск до роботи, не надали спеціальний одяг. Дуже тяжко було знаходитися на підприємстві, коли керівництво ігнорує, всім своїм видом показує, що він тут є небажаним. Складаючи акти йому не пропонувалося надавати пояснення. Робоче місце йому не показували, попередили, що вартість спецодягу необхідно оплачувати.

Представник відповідача заперечувала проти позову зазначивши, що вимоги є безпідставними, оскільки позивача було забезпечено роботою, тоді як він не приступав до виконання обов`язків, відмовлявся підписувати наказ, не отримував спецодяг, не надавав пояснень з приводу прогулів. Крім того, вона вказувала на те, що посилання позивача на території порту не можуть вважати знаходженням на робочому місці, оскільки територія порту велика, а підприємство займає лише її частину.

Заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що наказом товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» №39/159к від 30.04.2018 р. ОСОБА_3 переведено з посади техніка з інструменту на посаду слюсаря з ремонту технологічних установок (а.с.47 т.1).

Відповідно до інструкції з охорони праці №28 для слюсаря з ремонту технологічних установок до такої роботи допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд з урахуванням роботи на висоті, навчені і атестовані по відповідній програмі, які мають групу з електробезпеки не нижчу другої (а.с.89 т.1).

Наказом №39/207 від 03.07.2018 року «Про припинення трудового договору» ОСОБА_3 , табельний номер № НОМЕР_1 , було звільнено з посади слюсаря з ремонту технологічних установок на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин (а.с.6).

Підставою для звільнення стали:доповідні записки інженера -механіка з експлуатації устаткування та акти про відсутність на робочому місці від 30.04.2018 р., 02.05.2018 р., 03.05.2018 р., 04.05.2018 р., 02.07.2018 р., а також повідомлення про надання згоди профспілкового комітету від 03.07.2018 р. №39/3пк, протокол засідання профспілкового комітету №6 від 03.07.2018 р.

Як видно з рапортів інженера-механіка ОСОБА_5 від 30.04.2018 р., 02.05.2018р., 03.05.2018 р., 04.05.2018 р., 02.07.2018 р., ОСОБА_3 відсутній на робочому місці (а.с.31, 34,38).

У квітні 2018 р. також було складено акт про неявку позивача на робоче місце та про те, що він не приступив до роботи (а.с.32).

Згідно з актом від 30.04.2018 р., складеним заступником генерального директора з кадрів і охорони праці Бойчуком В.А., інспектором з кадрів ОСОБА_6 , інженером-механіком з експлуатації обладнання ОСОБА_5 , слюсар з ремонту технологічних установок ОСОБА_3 відмовився від отримання інструктажу слюсаря з ремонту технологічних установок Портового зернового терміналу» №28, яка знаходиться на робочих місцях працівників дільниці з експлуатації технологічного обладнання виробничого комплексу механізації ПЗТ (а.с.131).

Також 30.04.2018 р. складено акт начальником служби МТО ОСОБА_7 , комірником ОСОБА_8 , начальником відділу кадрів Охоти, про відмову ОСОБА_3 від отримання спецодягу і взуття (а.с.43).

02.05.2018 р., 03.05.2018 р, 04.05.2018 р. 02.07.2018 р. складено акти про те, що ОСОБА_3 не приступив до роботи, на робочому місці був відсутнім, письмові пояснення про причини відсутності на робочому місці не надав (відмовився надати) (а.с.35).

03.07.2018 р. згідно з актом складеним заступником генерального директора з кадрів і охорони праці Бойчуком В.А., інспектором відділу кадрів ОСОБА_6,начальником відділу кадрів ОСОБА_9 , економіст з фінансової роботи та обліку - ОСОБА_10 .

Як видно з листка непрацездатності позивач хворів з 07.05.2018 р. до 12.05.2021 р. , з 14.05.2018 р. з 19.05. 2018 р. , з 24.05.2018 , з 02.06.2018 р., 12.06.2018, 22.06.2018 р. (а.с.44-46 т.1).

Позивач є інвалідом 2 групи за трудовим каліцтвом отриманим на даному підприємстві.

03.07.2018 р. позивачем надано до медико-санітарної частини довідку про стан здоров`я.

Як вбачається з роздруківки з Єдиної інформаційної системи адміністрації Одеського морського порту позивач заходив на територію порту 30.04.2018 р. (вхід- 6:43:42, вихід - 16:04:52) 02.05.2018 (вхід-07:03:28, вихід 16:28:38), 03.05.2018 (вхід-6:59:38, вихід-16:29:26), 04.05.2018 (вхід-7:11:44, вихід -16:13:54) 02.07.2018 р. (вхід - 07:05:18, вихід 16:33:54) (а.с.171-173 т.1).

В судовому засіданні в якості свідка була допитана представник позивача ОСОБА_1 , яка пояснила, що її чоловік ОСОБА_3 морально страждав після звільнення, отримавши на цьому ж підприємстві трудове каліцтво, він залишився без засобів існування, не міг влаштуватися на іншу роботу через наявну інвалідність.

Виклик раніше заявлених представником свідків не було забезпечено, у зв`язку з тим, що в судовому засіданні представник відмовилася від їх допиту, така відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимогст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першоюстатті 89 ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже, враховуючи вказані норми та знаходження позивача на території підприємства, суд прийшов до висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження належними доказами.

Оскільки у вказані вище періоди часу позивач знаходився на роботі, твердження відповідача про прогул не відповідають дійсним обставинам. Більше того, зібрані у справі докази вказують на те, що позивачу не було зазначено його робоче місце.

Враховуючи вказані висновки є підстави для визнання незаконним та скасування наказу №39/207 від 03.07.2018 року «Про припинення трудового договору» про звільнення ОСОБА_3 , табельний номер № 35095, з посади слюсаря з ремонту технологічних установок з поновленням його на посаді.

Доводи відповідача , що проходження позивача на територію порту не підтверджує його знаходження на робочому місці підприємства, суд розглядає критично, оскільки до суду не було надано належного доказу про робоче місце позивача та не надано відомостей про обсяг виконуваної ним роботи за вимогами до його посади. Більше того, зміст складених актів також вказує на те, що позивач перебував на території підприємства під час їх складання.

В силу ч.3 ст.235 КЗпП суд, вважає за необхідне враховуючи наявність підстав для поновлення позивача на посаді, стягнути з товариства на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2018 року по день розгляду даної справи 12 квітня 2021р. виходячи з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100.

Як видно з матеріалів справи посадовий оклад позивача складав 7000 грн., відомостей про розмір середньомісячної заробітної плати відповідачем не надано.

Виходячи із наявного розміру посадового окладу -7000 грн., середньоденна заробітна плата складає 350 грн (14000 грн/40 р.днів (з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р.), а кількість робочих днів з 04.07.2018 р. до 12.04.2021 р. складає 695 р.днів

Враховуючи період 04.07.2018 р. до 12.04.2021 р. , дати прийняття судом рішення, позивачу необхідно нарахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 243250 грн. (695 р.д.Х350 грн).

Згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Враховуючи те, що відповідачем були порушені охоронювані законом трудові права ОСОБА_3 , незаконне звільнення з займаної посади призвело останнього до необхідності з його боку докладати додаткових зусиль для організації свого звичайного образу життя, суд вважає, що позивачу було завдано моральну шкоду, що є підставою для її стягнення згідно ст.237-1 КЗпП України.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з принципів виваженості, розумності та справедливості та враховує ту обставину, що порушення прав позивача тривало значний час. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 2000,00 гривень.

Згідно ст.141 ЦПК України з товариства на користь держави слід стягнути несплачений судовій збір в розмірі 2388,9 грн. (704,80 грн (немайнова вимога)+2452,50 грн (майнова вимога), а також на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн.

В силу ст..430 ЦПК України допусти негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,141, 259,263-265,268, 273,279,430 ЦПК України, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ №39/207 від 03.07.2018 року товариства з обмеженою відповідальністю «Про припинення трудового договору» про звільнення ОСОБА_3 , табельний номер № 35095, з посади слюсаря з ремонту технологічних установок .

Поновити ОСОБА_3 на посаді слюсаря з ремонту технологічних установок товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.07.2018 року до 12.04.2021 р. у сумі 243250 грн., моральну шкоду у розмірі 2000 грн., та судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на користь держави судовий збір у розмірі 2388,9 грн.

В частині поновлення на роботі допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Суддя

Повне рішення складено 16.04.2021 р.