Постанова № 9645545, 13.05.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

13.05.2010 р. Справа № 2а-856/10/1470

м. Миколаїв

09:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства комунальної власності області «Фармація»

(вул. Спаська, 35, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030) за участю представників: від позивача: Васіна К.С.

від відповідача: Марченко О.О. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0000292350 від 18.01.10 стосовно підприємства комунальної власності «Фармація».

3. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень стягнути з Державного бюджету на користь позивача.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2010 р. справа № 2а 856/10/1470

м. Миколаїв

09:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Клець Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства комунальної власності області «Фармація»

(вул. Спаська, 35, м. Миколаїв, 54030)

до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва

(вул. Потьомкінська, 24, м. Миколаїв, 54030) за участю представників: від позивача: Васіна К.С.

від відповідача: Марченко О.О. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 872 гривень за реалізацію товару, який не облікований у встановленому порядку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

- перевірка проведена без дотримання вимог, передбачених ст.ст.111, 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а таким чином одержані під час перевірки відомості не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій;

- відповідач не мав права на перевірку позивача, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.09 №502 заборонено проводити перевірки та накладати штрафні санкції;

- діючим законодавством не передбачено порядку ведення обліку товарів за місцем зберігання та/або реалізації, а тому підприємство не може нести за це відповідальність.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення аргументував таким чином:

- ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується лише позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). А тому на перевірки щодо контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавства, щодо патентування підприємницької діяльності, порядку проведення розрахунків за товари (послуги), здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового або безготівкового обігу, реалізації напоїв та тютюнових виробів, вимог з регулювання обігу готівки вона не розповсюджується;

- постанова КМУ від 21.05.09 №502 не стосується прав податкової інспекції на проведення перевірок;

- обовязок ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації передбачений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», виключень для позивача Закон не передбачає.

Дослідивши надані докази (пояснення сторін, письмові докази) та вислухавши промови сторін, суд дійшов до таких висновків.

Підприємство комунальної власності області «Фармація»займається виготовленням та роздрібною торгівлею лікарських засобів, через мережу власних аптек на території Миколаївської області, у тому числі в аптечному пункті за адресою вул. Червона Площа, 13 м. Новий Буг.

06.11.09 працівники податкового органу провели перевірку зазначеної господарської одиниці аптечного пункту, що належить ПКВО «Фармація».

Актом №0056/14/24/23/26300159 від 06.11.09 зафіксовано правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 436 гривень ( арк.спр.21 ).

Зазначений факт відповідачем кваліфіковано як порушення вимог п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачене ст.20 Закону.

Рішенням №0000292350 від 18.01.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 872 гривень ( арк.спр.8 ).

1. Суд не погоджується з аргументами позивача про відсутність підстав для проведення перевірки та її незаконність загалом.

Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»серед повноважень податкової служби окремо розрізняє повноваження щодо перевірок пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (п.1 ст.11) та контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону (п.2 ст.11).

Відповідно до ст.ст.8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» перевірка правильності нарахування і сплати податків і зборів та контроль за порядком проведення готівкових розрахунків також віднесені до різних функцій податкових органів.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) , а тому обмеження, встановлені в цій статті стосуються лише саме цих перевірок.

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Обовязку податкового органу за 10 днів попереджати субєкта підприємницької діяльності про проведення перевірки щодо порядку проведення готівкових розрахунків, обігу готівки, та наявності торгових патентів та ліцензій не передбачено ні Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ні Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Аргументи позивача про протиправність проведення перевірки та застосування штрафних санкцій, у звязку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»також судом не приймаються до уваги, оскільки зазнаний нормативно-правовий акт не відноситься до спірних правовідносин.

2. Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством , облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку .

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

За таких обставин, на думку суду, обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності за ст.20 Закону є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до ст.6 Закону, облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Питання обліку та звітності юридичних осіб врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»(всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Жодним з цих нормативно-правових актів порядок обліку товарів саме за місцем їх реалізації не встановлений.

Разом з тим, нормативна визначеність необхідного обсягу документів обліку на товар, що реалізується, який повинен бути на місці реалізації, є обовязковою умовою для притягнення до юридичної відповідальності за ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Натомість, у зазначеному випадку, податківці визначали порушення ведення обліку товарів позивачем лише за власним субєктивним критерієм, а також «Алгоритмом проведення перевірки із використанням Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари», який затверджений наказом ДПА України №184 від 09.04.09.

Зазначений Алгоритм в Міністерстві юстиції України не зареєстрований, а тому для платника податків не є обовязковим.

В судовому засіданні представник позивача надав суду копії первинних документів ( арк.спр.30-50 ) на товар, який зазначений в описі ( арк.спр.23 ).

Тобто, зазначений у Акті перевірки товар був облікований у передбаченому законодавством порядку.

Те, що податківці не дослідили ці документи та не врахували їх під час формування своїх висновків, пояснюється в першу чергу поверховістю перевірки, її неповнотою та стрімким характером її проведення.

Фактично податківці обмежилися лише перевіркою аптечного пункту підприємства м. Новий Буг. Зазначена перевірка тривала всього 2,5 години ( арк.спр.20-21-15 ). Безпосередньо на перевірку підприємства за його юридичною адресою, де зберігаються документи обліку та бухгалтерські документи, податківці не виходили. Хоча відповідно до направлень на перевірку в них для цього було достатньо часу 4 дні ( арк.спр.9-10 ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Позов поданий до адміністративного суду у межах строку, передбаченого ст.99 КАС України.

Судові витрати: сплату судового збору 3,40 гривень стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ( арк.спр.4 ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №0000292350 від 18.01.10 стосовно підприємства комунальної власності «Фармація».

3. Судові витрати: сплату судового збору 3,4 гривень стягнути з Державного бюджету на користь позивача.

4. Розяснити сторонам строк і порядок набрання цією постановою законної сили та її оскарження.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя В.В. Біоносенко

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14.05.10

Суддя В.В. Біоносенко