Рішення № 96455392, 19.04.2021, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1136/20

Провадження № 2/507/53/2021

Номер рядка звіту 61

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Вужиловського О.В.

за участю секретаря судового засідання - Вододюка В.В.

позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів - адвоката Десятника В.С.

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача - адвоката Івасишина В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання недійсним та скасування заповіту, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивачі 07 жовтня 2020 року звернулися до Любашівського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання недійсним та скасування заповіту, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, стягнення судових витрат. В обгрунтування своїх вимог, позивачі вказують, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 . Батько проживав із сім`єю в с.Чайківка Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області. В 1977 році ОСОБА_4 вбив їх матір ОСОБА_5 і був засуджений до 15 років позбавлення волі. Вони залишились проживати з бабусею. Після відбування покарання ОСОБА_4 повернувся в с.Чайківка Любашівського району Одеської області, де працював в місцевому колгоспі і отримав земельну ділянку. З ними батько взагалі більше не спілкувався. Вони виїхали в іншу місцевість проживати і не знали про смерть батька, а дізнались лише в 2019 році, коли відповідач по справі їм повідомила, що оформила спадкове майно після смерті ОСОБА_4 за заповітом, а саме прав власності на земельну ділянку. Вони вважають, що заповіт вчинений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 є недійсним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, при оформленні заповіту секретар сільської ради не роз`яснила ОСОБА_4 про можливість укладення договору довічного утримання, а склала заповіт на користь ОСОБА_3 за те, що остання погодилась його доглядати. Крім того, заповіт підлягає державній реєстрації, однак зареєстрований він був в Державному реєстру лише 14 сіня 2019 року, тобто через сім років після смерті ОСОБА_4 . Тому і з даних підстав заповіт від імені ОСОБА_6 є недійним та підлягає скасуванню. Крім того, ОСОБА_3 не виконувала належним чином обов`язки, не доглядала за ним, в зв`язку з чим ОСОБА_4 знаходився в Мирнопільському будинку-інтернаті для людей похилого віку, де і помер. Таким чином, вважають, що фактично ОСОБА_3 обманула сподівання їх батька на належне утримання та поховання, хоч а це було обов`язковою умовою заповіту. За таких обставин просили визнати заповіт від 03 березня 2006 року, вчинений від імені ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області недійним та скасувати його. 17 квітня 2020 року вони офіційно звернулись до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкового майна після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, їм відмовлено у відкритті спадкової справи, так як вони пропустили строк для подання заяви про прийняття спадщини, а також спадкова справа заведена за заявою ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем за заповітом. Приймаючи до уваги той факт, що вони вважають заповіт недійсним, таким що підлягає скасуванню, а тому просили визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пропущений з поважних причин. Причинами пропуску стало те, що вони були ображені на батька за вбивство матері, те, що він не турбувався про них, не допомагав, не спілкувався з ними. Крім того, вони взагалі не знали про його смерть, а також про наявність спадкового майна після його смерті. Крім того, вони юридично необізнані і не знали, коли необхідно подати заяву про прийняття спадщини. Тому, просили визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, просили стягнути з відповідача судові витрати згідно розрахунків в сумі 65000 грн.

Представник позивачів в судовому засіданні надав аналогічні пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволені в зв`язку із його недоведеністю. Вважають, що заповіт від імені ОСОБА_4 був складений повноважною особою сільської ради, сам ОСОБА_4 його підписав, тобто виразив свою волю добровільно, без примусу. А тому, підстав для визнання заповіту недійним не має. Крім того, позивачі просять визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини, однак будь-яких поважних причин його пропуску не навели. Тому, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

01 грудня 2020 року ухвалою судді Любашівського районного суду Одеської області Гнатюком В.О. провадження по даній справі було відкрито і постановлено провести розгляд справи за правила загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 січня 2021 року суддею Любашівського районного суду Одеської області Вужиловським О.В. вказана справа була прийнята до свого провадження в зв`язку із звільненням судді ОСОБА_7 та призначене підготовче судове засідання.

05 квітня 2021 року підготовче судове засідання по даній справі було закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19 квітня 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Із копії паспорту та свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Його батьком зазначений - « ОСОБА_4 » (а.с. 16-18).

Із копії паспорту, свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 видно, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . В травні 1985 року ОСОБА_1 уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». В свідоцтві про народження позивача батьком зазначений « ОСОБА_4 » (а.с. 19-22).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 видно, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мирнопілля Арцизського району Одеської області (а.с. 25).

Із копії заповіту посвідченого секретарем виконкому Бокіської сільської ради Любашівського району Одеської області Вітвіцькою О.Л. 03 березня 2006 року видно, що ОСОБА_4 заповів належну йому земельну ділянку та житловий будинок з належними до нього пристройками ОСОБА_3 (а.с. 26).

З Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі №54152615 видно, що вищевказаний заповіт від імені ОСОБА_4 зареєстровано в Спадковому реєстрі 20.11.2018 року (а.с. 27).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 085904 видно, що ОСОБА_4 являвся власником земельної ділянки площею 3.66 га на території Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області (а.с. 28).

З рішення Любашівського районного суду Одеської області від 04 березня 2019 року видно, що ОСОБА_3 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 30).

05 червня 2019 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , з якого видно, що ОСОБА_3 успадкувала належну ОСОБА_4 земельну ділянку (а.с. 31-33).

З постанови Одеського апеляційного суду від 05.03.2020 року видно, що рішення Любашівського районного суду одеської області від 04 березня 2019 року, яким ОСОБА_3 було визначено додатковий строк для прийняття спадщини скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , відмовлено (а.с. 34-36).

З листа Любашівської районної державної нотаріальної контори № 358/01-16 від 28.04.2020 року видно, що позивачі звернулись 17 квітня 2020 року з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину по закону після смерті батька ОСОБА_4 . Їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як вони пропустила встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 38).

З довідки Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області № 05.07.2019 року № 382-02-14 видно, що ОСОБА_4 проживав одиноко на території Боківської сільської ради в с.Чайківка Любашівського району Одеської області по 11.05.2007 року - до дня виписки в Мирнопільський геріатричний будинок-інтернат (а.с. 39).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала сільським головою Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області. В сільську раду надійшла інформація про те, що ОСОБА_4 , який проживав на території сільської ради, не може самостійно пересуватись та в нього дуже погані умови проживання. Із працівниками сільської ради вона виїхала за місцем проживання ОСОБА_4 . Він дійсно не міг пересуватись та доглядати за собою, в зв`язку з чим попросив знайти людину, яка буде за ним доглядати, а він оформить заповіт на цю людину на все своє майно. Вона запропонувала сестрі ОСОБА_4 доглядати за ним та пояснила, що він згодний написати заповіт на неї. Однак, вона відмовилась. Через деякий час, в сільську раду прийшла ОСОБА_3 та повідомила, що вона згодна доглядати за ОСОБА_4 . Вона з працівниками сільської ради знову поїхала до ОСОБА_6 і повідомила, що ОСОБА_3 погодилась його доглядати, на що він погодився скласти заповіт на ОСОБА_3 . Заповіт виготовляла секретар сільської ради. Заповіт особисто підписав ОСОБА_4 . Після цього, за ОСОБА_4 доглядала ОСОБА_3 . В подальшому, ОСОБА_4 перебував в лікарні, а потім в будинку для престарілих осіб де і помер. На умови догляду ОСОБА_4 не скаржився до сільської ради.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала секретарем Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області. В березні 2006 року вона разом з іншими працівниками сільської ради вихали до місця проживання ОСОБА_4 , який хворів та потребував сторонньої допомоги. ОСОБА_4 попросив знайти особу, яка його буде доглядати, а він залишить їй заповіт на все своє майно. Через деякий час ОСОБА_3 погодилась доглядати ОСОБА_4 і вона виготовила заповіт від імені ОСОБА_4 на ОСОБА_3 . Заповіт особисто підписав ОСОБА_4 , так як це була його воля. Вказаний заповіт вона не зареєструвала в Спадковому реєстрі, так як переважно реєстрацію проводили після смерті спадкодавця самі спадкоємці в м.Одеса. В подальшому ОСОБА_4 знаходився в будинку-інтернаті, де і помер.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що 2006 році вони працювали в Боківські сільській раді Любашівського району Одеської області. Приблизно в грудні 2005 року він з іншими працівниками сільської ради виїжджали до місця проживання ОСОБА_4 , який хворів і потребував стороннього догляду. ОСОБА_4 просив знайти людину, яка буле його доглядати, а він залишить заповіт на вказану людину на своє майно. В подальшому ОСОБА_3 погодилась доглядати ОСОБА_4 . Як складався заповіт йому не відомо. Йому відомо, що ОСОБА_4 помер в будинку-інтернаті в с.Мирнопілля.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статті 15 та 16 ЦК України передбачають право на захист цивільних прав та інтересів та захист цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

З дослідженої в судовому засіданні копії заповіту видно, що він був складений та посвідчений секретарем виконавчого комітету Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області Вітвіцькою О.Л., а також підписаний Голової виконкому сільської ради Бушко В.Ф. Із заповіту видно, що ОСОБА_4 заповів належну йому земельну ділянку та житловий будинок ОСОБА_3 . Вказаний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 13, стягнуто 0.85 грн. державного мита (а.с. 26).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердили, що дійсно ОСОБА_4 був ініціатором складання заповіту на особу, яка буде його доглядати, а тому суд вважає, що вищевказаний заповіт дійсно відповідає волевиявленню ОСОБА_4 стосовно розпорядження своїм майном. ОСОБА_4 особисто прийняв рішення скласти заповіт на своє майно, про що неодноразово повідомляв свідкам, на особу, яка буде за ним доглядати. Будь-яких скарг до сільської ради з приводу догляду ОСОБА_4 не подавав, що підтвердили і свідки в судовому засіданні.

Суд не може прийняти до уваги твердження представника позивача, що заповіт від імені ОСОБА_4 від 03 березня 2006 року зареєстрований після його смерті, а тому також є недійсним виходячи зі слідуючого. Із дослідженої копії заповіту від 03 березня 2006 року, складеного від імені ОСОБА_4 видно, що він оформлений секретарем виконкому, має реєстровий номер 13. З Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі №54152615 видно, що вищевказаний заповіт від імені ОСОБА_4 зареєстровано в Спадковому реєстрі 20.11.2018 року (а.с. 27). Факт реєстрації заповіту від імені ОСОБА_4 в Спадковому реєстрі 20.11.2018 року, тобто після його смерті, не може бути підставою для визнання зазначеного заповіту недійсним, так як реєстрація заповіту в спадковому реєстрі лише підтверджує факт визнання (належної реєстрації) зазначеного заповіту державою, а сам правочин, а саме заповіт був вчинений відповідно до вимог ЦК України, а саме особисто ОСОБА_4 і відображає його волевиявлення. Не можуть бути прийняті до уваги твердження представника позивачів, що ОСОБА_4 хотів укласти договір довічного утримання, так як всі допитані свідки в судовому засіданні ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 підтвердили, що дійсно ОСОБА_4 був ініціатором складання саме заповіту на особу, яка буде його доглядати. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 до смерті мав можливість скасувати вказаний заповіт з власної ініціативи, якщо б його щось не влаштовувало чи він змінив свою думку щодо вчинення заповіту.

Інших доказів щодо недійсності заповіту від 03.03.2006 року, складеного секретарем виконкому Боківської сільської ради від імені ОСОБА_4 суду не надано, клопотань про витребування будь-яких інших доказів, від позивачів та їх представника а не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами, що волевиявлення заповідача ОСОБА_4 під час складання заповіту від 03 березня 2006 року не було вільним і не відповідало його волі, що є процесуальним обов`язком позивачів відповідно до ст. 81 ЦПК України, а тому підстав для визнання заповіту недійсним у суду не має.

Як видно із свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26).

В судовому засіданні встановлено, що позивачі дійсно є дітьми померлого ОСОБА_4 , що підтверджується їх свідоцтвами про народження та одуження, а тому відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги за законом після його смерті (а.с.16-24).

Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Шестимічний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплинув 02 лютого 2008 року і позивачі не звернувся із заявою про прийняття спадщини. З листа Любашівської районної державної нотаріальної контори № 358/01-16 від 28.04.2020 року видно, що позивачі звернулись 17 квітня 2020 року з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину по закону після смерті батька ОСОБА_4 . Їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, так як вони пропустила встановлений законом строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 38)

Згідно листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як образа на батька за те, що він вбив матір в 1977 році, не спілкувався з позивачами, не займався їх виховання, юридична необізнаність позивачів, відсутність інформації про наявність спадкового майна, так як зазначені обставини не позбавляли можливості позивачів звернутись протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті батька. Як видно з листа нотаріуса, позивачі звернулися з приводу прийняття спадщини лише 17 квітня 2020 року. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила, що в 2011 році вона зверталась до позивачів з приводу оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , а тому позивачам було відомо про його смерть.

Згідно постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Виходячи з наведеного, причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка наведена позивачами, а саме: образа на батька за те, що він вбив матір в 1977 році, не спілкувався з позивачами, не займався їх виховання, юридична необізнаність позивачів, відсутність інформації про наявність спадкового майна, судом не може бути визнано поважними. Інших причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не наведено. Тому, в задоволенні позовних вимог позивачів про визначення додаткового строку для прийняття спадщини належить відмовити.

Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В задоволенні позовних вимог відмовлено, тому підстав для стягнення витрат з відповідача не має, а відповідач не заявляв про наявність будь-яких судових витрат, тому судові витрати необхідно залишити за сторонами.

Керуючись ст.ст. 263-272 ЦПК України, ст.ст. 1233, 1247, 1257, 1234, 1268-1272 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Любашівської селищної ради Подільського району Одеської області про визнання недійсним та скасування заповіту від 03 березня 2006 року від імені ОСОБА_4 , посвідченого секретарем Боківської сільської ради Любашівського району Одеської області, визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення судових витрат в сумі 65000 грн - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд Одеської області.

Суддя: О.В. Вужиловський

Повний текст рішення виготовлено 22 квітня 2021 року о 10 годині.